2. Система права.

Система права — це об'єктивно обумовлена структура (будова) права, що виражає внутрішню узгодженість і єдність юридичних норм і одночасно їх поділ на відповідні галузі та інститути.

Система права показує, з яких частин складається право і як вони співвідносяться між собою; характеризується об'єктивністю, узго­дженістю правових норм, єдністю, диференціацією. Система права — явище об'єктивне, що складається під безпосереднім впливом соці­ально-економічних відносин, політики, ідеології, культури.

Право — сукупність норм, що створені й охороняються державою. Але це не випадкове і не хаотичне їх накопичення, не механічна маса, а узгоджена і взаємозалежна цілісна система, в якій норми групуються в чітко визначеному порядку. 

Варто розрізняти поняття "система права" і "правова система". Правова система — це найширша, збірна категорія, що відбиває всю правову організацію суспільства. Система ж права — це його суто внутрішня будова, що виступає складовим компонентом правової системи.

Структурними елементами системи права є норма права, галузь права, підгалузь права, інститут права.

Норма права — первинний елемент системи права. Вона являє со­бою встановлене чи санкціоноване державою загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, що надає учасникам ре­гульованого правом відношення суб'єктивні права і юридичні обо­в'язки. Завдяки своєму універсальному значенню норма права поши­рює свої властивості й на інші рівні системи права, служить оди­ницею виміру правової матерії.

Норма права самостійно регулює якусь одну сторону (грань) сус­пільних відносин. Для правового регламентування відносин у цілому найчастіше потрібна взаємодія комплексу норм.

Норми права певним чином взаємопов'язані. У результаті їх об'єднання виникають такі утворення в системі права, як галузі (най­більші об'єднання правових норм), підгалузі та інститути.

Галузь права — це сукупність правових норм, що відокремилася всередині системи права, які регулюють певну сферу однорідних сус­пільних відносин. Однорідність тієї чи іншої сфери суспільних відно­син викликає до життя відповідну галузь права (цивільне, криміналь­не, адміністративне та ін.). Галузь права відбиває вищий рівень сис­темоутворюючих зв'язків у праві, характеризується певною цілісністю, автономністю.

У межах найбільш розвинутих правових галузей виділяються під­галузі, що поєднують кілька інститутів однієї і тієї ж галузі. Зов­нішнім вираженням підгалузі є наявність у ній такої групи норм, що містить загальні принципові положення, властиві кільком (але не всім) правовим інститутам цієї галузі. Наприклад, у цивільному пра­ві — авторське, спадкове, зобов'язальне, винахідницьке право; у кон­ституційному — виборче, муніципальне, парламентське право; у фі­нансовому — бюджетне і податкове право; у земельному — гірське, водне, лісове право.

Інститут права — це порівняно невелика, стала група правових норм, що регулюють певний різновид суспільних відносин. Правові інститути покликані регламентувати окремі ділянки, фрагменти, сторони громадського життя. Інститут— складова, блок, ланка галузі. У кожній галузі їх безліч: у кримінальному пра­ві — інститут необхідної оборони, інститут крайньої необхідності, неосудності, у цивільному — інститут позовної давності, інститут да­рування, угоди, купівлі-продажу; у конституційному — інститут гро­мадянства; в адміністративному — інститут посадової особи; у сімей­ному — інститут шлюбу.

Норми різних галузей права утворюють так звані вторинні угру­повання системи права —комплексні інститути (які відносяться од­разу до кількох правових галузей) таміжгалузеві комплекси (сукуп­ність правових норм кількох галузей, що регулюють певну сферу сус­пільних відносин). До міжгалузевих комплексів можна віднести господарське право, яке об'єднує в собі норми цивільного, адмініст­ративного та фінансового права.