10.Закони України як джерела права соціального захисту

А статтею 92 Конституції встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються ви¬ключно законами України.

За час самостійності України Верховною Радою України було прийнято низку законів, спрямованих на регулювання соціального забезпечення. Це, зокрема, Закони:

1. «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. Цей закон є основоположним актом у сфері пенсійного забезпе¬чення, який гарантує всім непрацездатним громадянам України, іноземним громадянам та особам без громадянства, які на законних підставах мешкають в Україні, право на матеріальне забезпе¬чення за рахунок коштів Пенсійного фонду, Державного та місце¬вих бюджетів шляхом надання трудових і соціальних пенсій;

2. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р. - виз¬начає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визна¬чення категорій зон радіоактивне забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту по¬терпілого населення. Законом передбачені компенсації та пільги, для всіх громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської ка¬тастрофи, відповідно до встановлених категорій. Серед встановле¬них пільг значне місце займають пільги в сфері соціального забез¬печення, в тому числі пенсійного забезпечення;

3. «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб на¬чальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 1992 р. - визначає умови, норми і порядок пенсійного за¬безпечення громадян України і військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб началь¬ницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу податкової міліції, осіб начальницького і рядового складу кримінально-виконавчої системи України та членів їх сімей, військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР, Національної гвардії України та членів їх сімей, а також громадян інших держав з числа військовослужбовців збройних сил і інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законо¬давства цих держав, та членів їх сімей, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, укладених Ук¬раїною з іншими країнами про пенсійне забезпечення таких грома¬дян, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Ук¬раїни, передбачено їх пенсійне забезпечення згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;

4. «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. (В редакції Закону від 22.03.2001 р.) - відповідно до Кон¬ституції України встановлює гарантований державою рівень ма¬теріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомо¬ги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населен¬ня. Відповідно до цього Закону призначаються такі види держав¬ної допомоги сім'ям з дітьми: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) одноразова допомога при народженні дитини; 3) допо¬мога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; 5) допомога малозабезпеченим сім'ям з дітьми;

5. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захис¬ту» від 22 жовтня 1993 р. — визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпе¬чення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом:

 створення належних умов для підтримання здоров'я та актив¬ного довголіття;

 - організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;

 виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;

 надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі тру¬дової діяльності відповідно до професійної підготовки і з ура¬хуванням стану здоров'я;

6. «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. визначає основні засади державної політики щодо ветеранів праці, інших громадян похилого віку і спрямований на формування в суспільстві гуманного, шанобливого ставлення до них і забезпе¬чення їх активного довголіття. Закон гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можли¬вості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя. Держава гарантує кожно¬му ветерану праці та громадянину похилого віку належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, подання різних видів допомоги шляхом:

 реалізації права на працю відповідно до професійної підготов¬ки, трудових навичок і з урахуванням стану здоров'я;

 забезпечення пенсіями і допомогами; — надання житла;

 створення умов для підтримання здоров'я і активного дов¬голіття відповідно до сучасних досягнень науки;

 організації соціально-побутового обслуговування, розвитку мережі матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і надомних форм обслуговування громадян похилого віку, а також підготовки відповідних спеціалістів.

Кабінет Міністрів України, місцеві органи державної виконав¬чої влади і місцевого та регіонального самоврядування зобов'язані розробляти і здійснювати цільові державні галузеві та регіональні програми соціального захисту громадян похилого віку;

7. «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» від 1 червня 2000 р. - визначає основні засади державної політики щодо громадян, які мають значні заслуги у сфері державної, гро¬мадської або господарської діяльності, досягнення у галузі на¬уки, культури, освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту тощо. Закон передбачає встановлення таким особам пенсій за особливі заслуги перед Україною, а в разі смерті цих осіб — членам їх сімей;

8. «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 р. - спрямований на реалізацію консти¬туційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпе¬чення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціальне захищеним сім'ям;

9. «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 р. - відповідно до Консти¬туції України гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджет України та їх соціальну захищеність шляхом встановлен¬ня державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мініму¬му;

10. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу¬мовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язко¬ве державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездат¬ності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загаль¬нообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

11. «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. - визначає правові, економічні та організаційні засади не¬державного пенсійного забезпечення в Україні та регулює пра¬вовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

12. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. - визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджет¬них та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахова¬ним особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Серед законів, які є джерелами права соціального забезпечен¬ня, значне місце посідають спеціальні закони, що регулюють про¬фесійну діяльність та соціальний захист, в тому числі пенсійне за¬безпечення, окремих категорій осіб: державних службовців, прокурорських працівників, суддів, наукових працівників, народ¬них депутатів, журналістів тощо. Сьогодні законодавчу базу пенсійного забезпечення в Україні складають близько двадцяти та¬ких законів.