Заняття № 3 з мікромодуля м - 1/12.

1. Підготовча частина - 10 хв.

1.1. Організаційна частина.

1.1.1. Прийняти доповідь командира навчальної групи та привітати курсантів.

1.1.2. Перевірити присутність курсантів, їх зовнішній вигляд та зробити необхідні записи в журналі.

1.1.3. Перевірити готовність аудиторії та матеріального забезпечення, щодо проведення заняття.

1.2. Вступна частина.

1.2.1. Опитування курсантів з навчальних питань заняття № 2:

1.2.1.1. Поняття громадського порядку.

1.2.1.2. Особливості реалізації деяких прав нарядів міліції під час охорони громадського порядку.

1.2.2. Ознайомити курсантів з темою, дидактичною метою, змістом та літературою заняття № 3.

1.2.3. Ознайомити курсантів з навчальними питаннями заняття № 3.

Навчальні питання заняття № 3:

1. Категорії осіб, яких наряди міліції мають право затримувати і доставляти в ОВС.

2. Ознаки і дії, які є підставою для адміністративного затримання.

3. Документи, які складаються міліціонером при адміністративному затриманні.

2. Основна частина - 60 хв.

Актуалізація знань курсантів з навчальних питань заняття № 3.

1. Категорії осіб, яких наряди міліції мають право затримувати і доставляти в овс. Наряди міліції мають право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

- осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - на строки і в порядку, передбачені законом;

- осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на строк, встановлений органом досудового слідства, судом, але не більше десяти діб;

- осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, - на строк до трьох годин, а у необхідних випадках для встановлення особи і з’ясування обставин правопорушення - до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання;

- неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, - на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

- осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, - до розгляду справи народним суддею;

- осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а при відсутності таких - до їх витвереження;

- осіб, яких запідозрено у занятті бродяжництвом, - на строк до 30 діб з санкції прокурора;

- осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, - на строк до 3 діб;

- військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, - до передачі їх військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових частин або військових комісаріатів;

- осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв’язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, - до передачі їх у лікувальні заклади, але не більш як на 24 години;

(Відповідно до п.5 ст. 11 міліції надане право затримувати тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях відповідних правопорушників).

Як зазначається у ч.1 цього пункту, це підозрювані у вчиненні злочину, обвинувачені, які перераховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, - вони затримуються на строки і в порядку, передбачені законом.

Підозрюваним визнається: особа, затримана по підозріванню у скоєнні злочину (ст. 106, 115 КПК України), особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її в якості обвинуваченого (ст. 43 КПК).

Обвинувачений – особа, щодо якої в установленому кодексом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого.

Ухилення від дізнання, слідства чи суду повинно бути реальним, тобто слідчий чи суддя вживали неодноразові заходи до явки особи, виносили постанову про привід, однак після вжитих заходів особа знову не зявлялася за викликом до слідчого чи до суду.

Засуджений – це особа щодо якої постанова, ухвала чи вирок, винесені судом, набрали законної сили, і якому назначене покарання, передбачене кримінальним законом.

Ухиленням від відбування покарання є дії засудженого, спрямовані на те, щоб уникнути від приведення обвинувального вироку до виконання, наприклад, виїзд з місця проживання за фальшивими документами тощо.

Ухилення від відбування покарання без позбавлення волі вважаються дії засудженого, коли за порушення встановленого порядку відбування покарання на нього було накладене стягнення начальником органу, який відає застосуванням цього покарання (ч. 3 ст. 107 ВТК), але було зроблене письмове попередження (ч. 5 ст. 107 ВТК) і ухилення від відбування покарання продовжувалось або повторювалось, або засуджений переховувався з метою ухилення від відбування покарання і це спричинило надсилання в суд подання про заміну цього виду покарання на позбавлення волі.

Взяття під варту як запобіжний захід може бути застосоване до особи при наявності двох умов, взятих у сукупності:

а) наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі буде переховуватися від слідства і суду, або перешкоджатиме встановленню істини в кримінальній справі, або займеться злочинною діяльністю, а також для забезпечення виконання вироку;

б) наявність у діяннях особи складу злочину, за який законом передбачено у вигляді позбавлення волі на строк понад один рік (у виключних випадках і на строк не більше одного року).

Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України, а також тюрми Міністерства внутрішніх справ України, що виконують функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання або на гауптвахті.

У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув’язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб (ст.155 КПК).

У відповідності до ст. 260 КУАП заходом забезпечення проводження у справах про адміністративні правопорушення є адміністративне затримання особи. Воно допускається з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складання на місці вчинення правопорушення.

Про адміністративне затримання складається протокол, вимоги якого закріплені у ст. 261 КУпАП. Крім коментованої статті, строки адміністративного затримання встановлені ст. 263 КУпАП, де зазначено, що строк адміністративного затримання не може тривати більше як три години.

Підставою для затримання неповнолітніх є вчинення ними суспільно небезпечних дій до досягнення віку кримінальної відповідальності. Суспільна небезпека є ознакою будь – якого правопорушення, найнебезпечнішими з яких є кримінальні. Суспільна небезпека зумовлюється важливістю значенням об’єкта злочину, здійсненням об’єкта злочину, здійсненням злочину у найбільш небезпечній для правопорядку формі, умовами місця і часу його споєння, поширеністю даного виду злочинів, характером об’єктивних і суб’єктивних властивостей злочинного діяння, індивідуальними властивостями особи, яка вчинила злочин, особливостями мотивів і цілей вчинення злочину тощо. До кримінальної відповідальності на загальних підставах притягаються тільки осуджені особи, які досягли 16 років, а в особливих, передбачених законом випадках – 14 років . Якщо затриману особу, віком від 11 до 14 років, яка вчинила суспільно небезпечні дії, необхідно негайно ізолювати, то за постановою слідчого чи органу дізнання, санкціоновану суддею, така особа направляється для утримання у приймальник – розподільник для неповнолітніх на строк до 30 діб (ст. 7³ КПК).

Затримані неповнолітні, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності - передаються законним представникам або направляються у приймальник – розподільник. У даному випадку законними представниками неповнолітніх визнаються батьки, близькі родичі, опікуни, піклувальники, представники навчально – виховних закладів тощо. Такі неповнолітні можуть бути направлені до приймальників – розподільників за умови, якщо немає потреби їхньої негайної ізоляції і якщо тримати їх у приміщенні органу міліції немає можливості. Посадові особи приймальника – розподільника зобов’язані прийняти на утримання таких неповнолітніх на строк до 8 годин і без наявності постанови слідчого чи органу дізнання.

Особи, які вчинили дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, народного дружинника, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції, можуть бути затримані до розгляду справи народним суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ. До розгляду народним суддею справи може бути затримано також осіб, які порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або проявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених місцях.

Відповідальність особи за появу в громадських місцях у п’яному вигляді, якщо її вигляд ображає людську гідність і громадську мораль, передбачена ст.178 КУпАП.

У зв’язку з тим, що охорона людської гідності і громадської моралі одночасно і охороною громадського порядку, особа, яка зявляється у громадських місцях у стані сп’яніння, посягає на громадський порядок. Необхідно чітко уявити, що тільки одна поява у громадському місці особи в стані сп’яніння за відсутністю інших ознак, перерахованих у ст. 178 КУпАП, не є правопорушенням і тим більше не дає підстав для адміністративного затримання.

Ознаками і діями, що ображають людську гідність і громадську мораль, у поведінці особи, яка перебуває в стані сп’яніння, можуть бути:

• грубі викрики, надокучливі приставання до громадян та ін., що явно порушують прийняті норми поведінки;

• неприємний зовнішній вигляд, який викликає бридливість та огиду;

• повністю або частково втрачене орієнтування, порушена координація рухів, що викликає невпевнену ходу;

• повністю без свідомий стан;

• можливе створення аварійної ситуації на проїжджій частині дороги і т.і.

При затриманні особи, підозрюваної у бродяжництві, співробітники міліції повинні пам’ятати, що вони мають справу не з порушником закону, а з людиною, яка потрапила в біду, і мета затримання полягає не в покаранні, а в наданні їй соціальної допомоги.

Приймальник – розподільник для осіб, затриманих за бродяжництво, обладнаний: кімнатами для окремого тримання чоловіків, жінок та жінок з дітьми; ізолятором для ново доставлених осіб, підозрюваних на інфекційні хвороби; кімнатою для чергового; приміщенням для споживання їжі з обладнанням для миття посуду; санітарним пропускником з душовою і дезінфекційною камерами та іншими приміщеннями, передбаченими Положенням.

Працівник міліції, який затримав особу, запідозрену у занятті бродяжництвом, складає про це рапорт за встановленою Положенням про приймальник – розподільник формою. Від громадян, що затримали підозрювану в бродяжництві особу, приймається письмова чи усна заява. Усна заява заноситься у протокол, який підписують заявник та працівник органів внутрішніх справ, який прийняв заяву. Начальник органу внутрішніх справ або приймальника – розподільника (їхні заступники) протягом трьох годин повинні прийняти рішення про затримання доставленої особи для дальшої її перевірки або її звільнення.

Рішення про затримання особи за заняття бродяжництвом оформляється мотивованою постановою, яка затверджується начальником органу внутрішніх справ, його заступником чи начальником приймальника – розподільника. Протягом 24-х годин з моменту затримання постанова про затримання з наявними матеріалами подається прокурору для санкціонування затримання. Після одержання санкції прокурора постанова під розписку, негайно оголошується затриманому.

Особа, яка ухиляється від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, затримується органом внутрішніх справ і доставляється до ізолятору тимчасового тримання, де може утримуватися не більше трьох діб.

Про затримання особи повідомляється його сімя, якщо відомо її місце проживання.

Якщо затриманий - військовозобов’язаний, то орган внутрішніх справ повинен повідомити міськрайвійськомат за місцем постійної проживання.

У відповідності до ст. 15 КУпАП України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

Слідство у справах про злочини військовослужбовців, як правило, ведуть слідчі військових прокуратур. Тому правопорушників з числа військовослужбовців передають військовим патрулям, представникам військової комендатури військових частин або військових комісаріатів. Але до передачі цим службам вони утримуються в органі внутрішніх справ. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставляння порушника для складання протоколу, а особи, які були у стані сп’яніння, - з часу їх витвереження.

Міліція має право затримувати і тримати в приміщенні органу внутрішніх справ до передачі в лікувальні заклади, але не більше 24 годин осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу. Треба зауважити, що не підлягають ні кримінальній, ні адміністративній відповідальності особи, які скоїли суспільно небезпечні злочини у стані неосудності. Неосудність – це обумовлена розладом психічної діяльності нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними у момент вчинення суспільно небезпечного діяння.

Особи, які скоюють суспільно небезпечне діяння в такому стані, а також, які можуть заподіяти шкоди своєму життю або здоровю, повинні затримуватись органами внутрішніх справ. Але співробітники міліції повинні знати, що невідкладну госпіталізацію здійснюють працівники психіатричної служби. Наряд міліції виділений для надання їм допомоги, вживає заходи щодо припинення дій психічно хворого, котрі загрожують життю та здоровю медичних працівників, намагань зникнути, опору з боку рідних, піклувальників та інших осіб, а також заходи, що виключають заподіяння тілесних ушкоджень або іншої шкоди стороннім громадянам.

В обов’язковому порядку співробітниками міліції проводиться особистий огляд хворого для вилучення предметів, що можуть бути використані ним як знаряддя нападу