1.2. Загальна характеристика та класифікація сільськогосподарських кооперативів часів незалежної України

Законодавчого визначення сільськогосподарського кооперативу не існувало в Україні до 1997 р. – до прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». У ст. 1 цього Закону формулювалося поняття сільськогосподарського кооперативу, відповідно до якого це було «добровільне об'єднання фізичних і юридичних осіб у іншу юри­дичну особу на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу» [10].

Однак, як це не парадоксально, незважаючи на вдоско­налення правового регулювання сільськогосподарської кооперації в Україні з прийняттям названого Закону, зміст наведеної вище дефініції сільськогосподарського коопера­тиву викликав серед правників нову хвилю суперечок і дискусій, оскільки вона не була беззаперечною.

Як правильно зауважував В.І. Федорович, по-перше, фізичні особи не можуть об'єднуватися в «іншу юридичну особу», тому що вони самі по собі не є юридичними особами, а, по-друге, неправильним було формулювання про «об'єднання фізичних і юридичних осіб» у юридичну особу, оскільки кооператив набував прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, тобто вже після об'єднання. Треба було говорити не про «об'єднання осіб в іншу юридичну особу», а про те, що таке об'єднання (кооператив) набував статусу юридичної особи і наділявся відповідними правами й обов'язками [52,с.55].

Із наведеного вище поняття також можна було зробити висновок, що сільськогосподарський кооператив – це завжди об'єднання фізичних і юридичних осіб.

Дане в Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" визначення поняття сільськогосподарського кооперативу як юридичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу, не вповні вказує на специфіку саме сільськогосподарського кооперативу [10].

Можна назвати такі загальні ознаки кооперативу:

1. Кооператив – це добровільне об'єднання.

Лише шляхом об'єднання окремі особи можуть досягти поставленої спільної мети, отримати прибуток, належно організувати працю, захистити свої інтереси. Проте не будь-яке об'єднання можна назвати кооперативом (громадське об'єднання є теж добровільним об'єднанням громадян): кооператив відрізняється від інших об'єднань своєю персоналізованістю. Це означає, що кооператив – об'єднання людей, осіб, а не капіталів, на відміну від акціонерних та деяких інших господарських товариств, якими визнають¬ся "підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку". До кооперативу приймають осіб незалежно від їх матеріального становища. Крім того, успіх діяльності кооперативу дуже часто залежить від кількості його членів (чим їх більше, тим міцніший кооператив). В акціонерному товаристві не має значення, скільки є акціо¬нерів. Важливо лише те, щоб був внесений потрібний капітал. У кооперативі капітал, на відміну від акціонерного товариства, відіграє другорядну роль.

2. Членський характер об'єднання.

Членами кооперативу можуть стати особи, котрі засновують його або ті, що вступають до нього вже після створення. Питання прийому в члени кооперативу вирішується загальними зборами. Акціонера не потрібно приймати товариства за тими вимогами, що стосуються членів кооперативу. Цією ознакою кооператив також відрізняється і від товариства з обмеженою відповідальністю, що має наперед визначений у договорі особовий склад. Зміна кількісного складу членів кооперативу ніяк не впливає на юридичне існування кооперативу (крім випадків, коли кількість членів стане меншою від встановленого законом мінімуму). Зміна ж особового складу товариства з обмеженою відповідальністю вимагає внесення відповідних змін до статуту.

3. Рівноправність членів, що означає не лише рівність прав, але й рівність обов'язків, однакову відповідальність, а головне – що кожен член кооперативу має лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв. У акціонерному товаристві кожен акціонер має кількість голосів, відповідно до кількості акцій, які йому належать. У кооперативі розмір паю не впливає на права члена кооперативу: всі мають однакові права і в управлінні кооперативом, і в користуванні тими вигодами, які він дає своїм членам.

4. Пайовий характер майна кооперативу; обмеження виплат часток доходу на пай. Кожен член кооперативу має право на пай у майні кооперативу, який є його власністю. Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член кооперативу здобуває після припинення членства в кооперативі. У разі виходу з кооперативу громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

5. Розподіл прибутків кооперативу відбувається незалежно від паю, який вніс член кооперативу, а залежно від наслідків тих господарських операцій, які провів кооператив.

6. Головною метою діяльності кооперативу є не одержання високого прибутку на вкладений капітал, як у акціонерному товаристві, а збільшення доходів і добробуту своїх членів, зменшення їхніх витрат на споживання. Це означає, в основному, безприбутковий характер кооперативу, тобто, що "прибуток, створюваний внаслідок кооперативної діяльності, не акумулюватиметься на рахунку кооперативу безпосередньо, а розподілятиметься між його членами пропорційно ступеню використання своєї організації (обсягам реалізації, постачання, вартості отриманих послуг), що є принциповою ознакою будь-якої комерційної кооперативної організації"[48,с.34]. Мета кооперативу в організації праці – її полегшення шляхом об'єднання узгоджених зусиль (здебільшого – трудових).

7. Досягнення мети кооперативу за допомогою ведення спільної діяльності. Обов'язкова участь членів кооперативу в його діяльності (трудова участь – у виробничих кооперативах, участь в господарських операціях – в обслуговуючих кооперативах).

Встановивши родові ознаки кооперативу, можна визначити його як таке добровільне, засноване на членстві об'єднання осіб для організації спільної діяльності на основі їх власної трудової участі чи участі в господарських операціях кооперативу, на базі належного йому на праві власності майна, і створене об'єднанням пайових внесків, метою якого є задоволення матеріальних та інших потреб його членів.

Головними ознаками, які визначають належність кооперативу до сільськогосподарського, вважають, по-перше, розташування його в сільській місцевості; по-друге, ведення сільського господарства, обслуговування його потреб або потреб сільського населення.

Визначення поняття сільського господарства (сільськогосподарського виробництва) дається в Законі України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" як такий вид господарської діяльності, що пов'язана з біологічними процесами вирощування продукції, призначеної для споживання в сирому й переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі [24].

До специфічних ознак (критеріїв) сільськогосподарських кооперативів належать:

1) ведення сільськогосподарської діяльності (з використанням земельної ділянки сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва) або обслуговування її потреб;

2) розташування, як правило, у сільській місцевості.

Ці ознаки мають бути головними ознаками сільськогосподарських кооперативів.

Беручи до уваги з'ясоване нами родове поняття кооперативу і родові ознаки сільськогосподарського кооперативу, можна дати таке визначення: сільськогосподарський кооператив – це таке добровільне, засноване на членстві об'єднання осіб для спільної сільськогосподарської діяльності чи обслуговування її потреб на основі трудової участі цих осіб, або участі в господарських операціях на основі належного йому на праві власності майна на базі пайових внесків, метою якого є задоволення матеріальних та інших потреб його членів і яке розміщується, як правило, в сільській місцевості.

За мірою концентрації сільськогосподарського виробництва кооперативи можна поділити на універсальні й спеціалізовані. Універсальні кооперативи в сільському господарстві історично були першими і об'єднували як функції постачально-збутові, так і кредитні та виробничі, тобто весь спектр завдань щодо здійснення і обслуговування сільськогосподарського виробництва.

Дещо інакше сільськогосподарські кооперативи класифікує Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію", поділяючи їх, залежно від цілей, завдань та характеру діяльності, на виробничі та обслуговуючі.

В основі класифікації кооперативів лежить їх розподілення на дві великі групи (типи) – виробничі і споживчі. Уперше така класифікація була наведена Шуль-це-Делічем (Німеччина, XIX ст.), який вирізняв кооперативи у сферах виробництва і споживання, і здобула свого розвитку у вченнях Ф. Опенгеймера та Штаудінгера (Німеччина, XIX ст.) і Б. Петера-Вебера (Англія, XIX ст.) [50,с.39].

Питанням класифікації кооперативів приділяли багато уваги й російські вчені 20-30-х років, які по-різному підходили до неї. Але результати цих досліджень мало чим відрізнялися від наведених вище групувань кооперативів, хоча, звісно, й мали деякі особливості. Безсумнівно, що досвід цих доробок, їх результати, необхідно врахувати і в даному дослідженні. При цьому слід відзначити, що О.М. Анциферов поділяв групу виробничих кооперативів на дві підгрупи – сільськогосподарську й індустріальну, Н.Є. Озерецький виріз­няв три групи залежно від виконання ними господарських завдань – виробничі, збутові, постачальницькі, П.П. Маслов підрозділяв кооперативи відповідно до цілей і характеру їх діяльності [50,с.45]. Дещо оригінальні класифікації були запропоновані О.В. Чаяновим і М.І. Туган-Барановським. Перший в основу поділу кооперативів поклав різні категорії господарських процесів у сільському господарстві (обробка землі, біологічні процеси, механізовані процеси первинної обробки, операції із зовнішнім світом), згідно з якими вирізняв відповідні їх групи [50,с.45]. М.І. Туган-Барановський виходив з того, що кооперативи можуть переслідувати цілі двоякого роду: а) об'єднання тих чи інших осіб для спільного володіння підприємством; б) об'єднання тих чи інших осіб у сфері праці. Звідси й дві великі групи кооперативів – кооперативи у сфері володіння та кооперативи у сфері праці. За іншими ж критеріями (залежно від функцій) він вирізняв дев'ять груп кооперативів.

Заслуговує на увагу оригінальність класифікації, запропонованої А.А.Ніколаєвим, П.А. Дібровою, Н.І. Поповим, С.М. Прокоповичем, М.Л. Хейсіним та ін. Так, П. А. Діброва в основу поділу кооперативів поклав ставлення кооперативів до головних чинників сільськогосподарського виробництва, С.М. Прокопович – економічні форми, до яких вони належать, і господарські цілі, які вони переслідують [50,с.45].

Визначення загальних понять виробничого та обслуговуючого кооперативів дає Закон України "Про кооперацію". Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" визначає поняття сільськогосподарського виробничого та сільськогосподарського обслуговуючого кооперативів [8]. На основі наведених дефініцій можна вирізнити основні правові ознаки названих видів сільськогосподарських кооперативів. До основних ознак виробничого сільськогосподарського кооперативу належать такі:

1) засновниками і членами виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки фізичні особи;

2) обов'язковою є трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

3) змістом його діяльності є спільне виробництво продукції сільського, а також рибного й лісового господарства;

4) це – одна із організаційних форм підприємництва, метою якого є отримання доходу.

Обслуговуючим сільськогосподарським кооперативам властиві такі ознаки:

1) їх членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

2) основним змістом їх діяльності є обслуговування потреб сільськогосподарського виробництва, переважно – членів кооперативу;

3) обов'язковою є участь членів у господарській діяльності кооперативу;

4) вони не ставлять за мету отримання прибутку.

Залежно від виду діяльності кооперативи поділяються на: переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та ін.

До переробних належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів із льону, коноплі, лісо- й пиломатеріалів та ін.).

Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо.

Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, потрібних для виготовлення сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; підготовки сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу; займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості; надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.

Запропонований в Законі перелік обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів не є вичерпним. Залежно від потреб сільськогосподарських товаровиробників можуть створюватися й інші види таких кооперативів.

Спеціальна класифікація кооперативів була проведена і Міжнародним кооперативним альянсом, але, як правильно зауважує В. Уркевич, вона не має наукового підґрунтя [50,с.45]. Так, можна вирізняти кооперативи споживчі (ознака – належність членів до групи осіб, які мають загальний інтерес споживача); сільськогосподарські (галузь народного господарства); виробничі (вид діяльності); житлові; рибальницькі.

Стосовно наукових теорій правників зарубіжних країн, то в них кооперативи класифікуються за: розмірами; територією, яка обслуговується; типом членства; організаційно-правовою формою; способом формування капіталу; типом членів кооперативу; основною функцією чи видом діяльності тощо. Зрозуміло, що вирізнення всіх цих видів, груп кооперативів є досить умовним і кожен кооператив одночасно може належати до декількох класифікаційних груп, оскільки всі ознаки кооперативу невід'ємні одна від одної, сполучаються й переплітаються.

Законодавство містить чіткі критерії співвідношення обсягів робіт і операцій кооперативу, які виконуються його членами і для його членів. Закон "Про сільськогосподарську кооперацію" встановлює, що обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% загального обороту кооперативу. Такі положення обов'язкові для того, щоб обслуговуючий кооператив не перетворився в підприємницьку структуру, котра використовує в основному найману працю.

Визначальною специфічною ознакою сільськогосподарського кооперативу є ведіння сільськогосподарської діяльності. Що стосується змісту цього поняття, то насамперед слід зауважити, що під діяльністю розуміють взагалі заняття, специфічну форму ставлення людей до оточуючого світу, змістом якої є його цілеспрямована зміна й перетворення в інтересах людей.

Якщо ж говорити про сільськогосподарську діяльність, то можна зробити висновок, що вона пов'язана із сільським господарством, виробництвом сільськогосподарської продукції та сировини. Про це свідчить і те, що донедавна сільськогосподарськими товаровиробниками вважалися лише ті особи, які займалися обробкою землі й виробництвом продукції рослинництва і тваринництва. Але за сучасних умов праводієздатність сільськогосподарських підприємств значно розширилася. Вони отримали можливість займатися не лише виробництвом, а й реалізацією своєї продукції (включаючи й експорт) та її переробкою. Отже, поняття сільськогосподарської діяльності стало ширшим.

РОЗДІЛ 2. Розвиток відносин власності в сільськогосподарській кооперації України