Крім самої панелі.

Поступово удосконалювалася не тільки сама панель, а й алгоритми обробки сигналу: масштабування, прогресивного перетворення, компенсації рухів, придушення шумів, оптимізації цветосінтеза та ін. У кожного виробника плазми з'явився свій набір технологій, частково дублюючий чужі під іншими назвами, але частково і свої. Так, майже всі використовували алгоритми масштабування і адаптивного прогресивного перетворення DCDi Faroudja, в той час як деякі замовляли оригінальні розробки (наприклад, Vivix у Runco, Advanced Video Movement у Fujitsu, Dynamic HD Converter у Pioneer і т. Д.). З метою підвищення контрастності вносилися корективи в структуру керуючих імпульсів і напруг. Для збільшення яскравості в форму осередків вводилися додаткові перемички для збільшення покритої люмінофором поверхні і зниження засвічення сусідніх пікселів (Pioneer). Поступово зростала роль «інтелектуальних» алгоритмів обробки: вводилася покадровая оптимізація яскравості, система динамічного контрасту, просунуті технології цветосінтеза. Коригування у вихідний сигнал вносилися не тільки виходячи з характеристик самого сигналу (наскільки темним або світлим був поточний сюжет або наскільки швидко рухаються об'єкти), а й з рівня зовнішньої освітленості, який спостерігався за допомогою вбудованого фотосенсора. За допомогою просунутих алгоритмів обробки вдалося досягти просто фантастичних успіхів. Так, компанія Fujitsu шляхом интерполяционного алгоритму та відповідних доопрацювань процесу модуляції домоглася збільшення кількості градацій кольору в темних фрагментах до 1019, що набагато перевищує власні можливості екрану при традиційному підході і відповідає чутливості людського зорового апарату (технологія Low Brightness Multi Gradation Processing). Ця ж компанія розробила метод роздільної модуляції парних і непарних керуючих горизонтальних електродів (ALIS), який потім використовувався в моделях Hitachi, Loewe та ін. Метод давав підвищену чіткість і зменшував зубчатість похилих контурів навіть без додаткової обробки, у зв'язку, з чим у специфікаціях використовували його моделей плазми з'явився незвичайний показник дозволу 1024 × 1024. Такий дозвіл, звичайно, було віртуальним, але ефект виявився вельми вражаючим.

Переваги і недоліки.

Плазма - це дисплей, який, подібно телевізорів кінескопів, не використовує светоклапани, а випромінює вже модульований світло безпосередньо фосфорними тріадами. Це певною мірою ріднить плазму з електронно-променевими трубками, настільки звичними і довели свою спроможність протягом декількох десятиліть.

У плазми помітно більш широке охоплення колірного простору, що також пояснюється специфікою цветосінтеза, який формується «активними» фосфорними елементами, а не шляхом пропускання світлового потоку лампи через світлофільтри і светоклапани.

Крім того, ресурс плазми близько 60000 годин.

Отже, плазмові телевізори це:

- Великий розмір екрану + компактність + відсутність елемента мерехтіння; - Висока чіткість зображення; - Плоский екран, який не має геометричних спотворень; - Кут огляду 160 градусів по всіх напрямках; - Механізм не схильний до впливу магнітних полів; - Високі дозвіл і яскравість зображення; - Наявність комп'ютерних входів; - Формат кадру 16: 9 і наявність режиму прогресивна розгортка.

Залежно від ритму пульсації струму, який пропускається через осередки, інтенсивність світіння кожного субпікселя, контроль над якими здійснювався незалежно, буде різною. Збільшуючи або зменшуючи інтенсивність світіння, можна створювати різноманітні колірні відтінки. Завдяки таким принципом роботи плазмової панелі вдається отримати високу якість зображення без колірних і геометричних спотворень. Слабкою стороною є відносно низька контрастність. Це пов'язано з тим, що на осередки постійно повинен подаватися струм низької напруги. В іншому випадку час відгуку пікселів (їх загоряння та згасання) буде збільшено, що неприпустимо.