Ранжування рангів згідно із категорією державних службовців

Категорія	Ранг	Категорія	Ранг
Перша	1	П’ята	9
	2		10
	3		11
Друга	3	Шоста	11
	4		12
	5		13
Третя	5	Сьома	13
	6		14
	7		15
Четверта	7
	8
	9

Оскільки бюджетні установи — це різні за призначенням органи, то вельми різноманітним є склад їхніх працівників за професіями (лікар, учитель, медсестра, інженер тощо) і спеціальностями (хірург, терапевт, фізик тощо). У бюджетних установах налічується близько 100 основних професій, які, своєю чергою, охоплюють від 50 до 75 найменувань спеціальностей.

Загальну чисельність працівників бюджетної установи називають обліковою чисельністю, або штатним (обліковим) складом. Для виконання окремих робіт на короткий час можуть залучатися особи, які не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою; такі працівники належать до нештатного (необлікового) складу.

Оперативний облік персоналу веде відділ кадрів на бланках типових форм. Прийняття на роботу, переміщення, надання відпустки, звільнення оформлюють відповідними документами — передусім наказами про прийняття, звільнення чи переведення на іншу посаду, роботу, а також запискою-розрахунком про надання відпустки.

Первинні документи використовує не лише відділ кадрів для ведення особових карток працівників, а й інші відділи та служби. Наприклад, у бухгалтерії на підставі копій наказів відкривають картки-довідки ф. № 417 або особові рахунки на кожного працівника, прийнятого на роботу, його прізвище заносять до табеля. На керівних, наукових та інженерно-технічних працівників додатково оформлюють особовий листок з обліку кадрів, а на наукових працівників, крім цих двох документів, заповнюють ще й облікову картку наукового працівника. На військовослужбовців, прийнятих на службу, у бухгалтерії (фінансовій частині) відкривають картку особового складу військовослуж- бовця.

Уперше прийнятому на роботу на термін понад п’ять днів видається трудова книжка, присвоюється табельний номер, який наводиться в усіх документах з обліку заробітної плати. У разі переведення працівника на іншу роботу чи звільнення його табельний номер, як правило, не присвоюється іншому працівникові впродовж 1—2 років. За даними карток і первинних документів, якими оформлюють рух персоналу, в установі здійснюють статистичний облік чисельності та складу працівників.

Оперативний облік руху персоналу має забезпечувати своєчас­не комплектування всіх підрозділів, а також дотримання штатної дисципліни.

4.3. Облік використання робочого часу

У зміцнені трудової дисципліни та підвищенні продуктивності праці важливу роль відіграють контроль своєчасності виходів на роботу, облік відпрацьованого часу та часу залишення роботи.

Основним джерелом інформації про використання робочого часу в бюджетних установах є дані табельного обліку. У разі потреби здійснюють «фотографії» робочого дня, хронометражні спостереження та інші заходи одночасного обстеження.

Табельний облік має забезпечувати контроль за своєчасним виходом на роботу й часом залишення роботи, виявлення причин запізнення і невиходів на роботу, отримання даних про фактично відпрацьований час кожним працівником.

Дані табельного обліку наводять у табелі відпрацьованого робочого часу й підрахунку заробітку (ф. № Т-13). Табель являє собою іменний список працівників структурного підрозділу (відділення, відділ, кафедра) або установи в цілому, і його веде за абеткою особа, яку призначає керівник установи.

Облік виходів на роботу й часу залишення її в табелі можна вести двома способами:

1. відмічати всіх, хто вийшов, не вийшов на роботу, а також фіксувати запізнення, понаднормові години тощо;

2. реєструвати лише відхилення від нормального використання робочого часу (невиходи, запізнення, понаднормовані роботи). Раціональнішим є другий спосіб, який рекомендується застосовувати в бюджетних установах.

Табель відкривають щомісячно за 2—3 дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, посади, табельного номера кожного працівника.

Вносити до табеля заново прийнятих працівників і вилучати з нього звільнених потрібно лише на підставі первинних документів з обліку руху персоналу установи. Кожному працівникові в табелі відводиться рядок, поділений на дві частини.

Щоденно у верхній частині рядка у стовпці «Число місяця» стосовно кожного працівника, в якого були відхилення від нормального використання робочого часу (хвороби, прогул тощо), записують години відхилень, а в нижній частині — умовне позначення цих відхилень (Х — хвороба, П — прогул, В — відпустка тощо) і години роботи в нічний час. У рядку табеля, призначеному для записування нічних годин, проставляється та кількість годин, яку необхідно оплатити понад фактично відпрацьований час у нічну зміну. Так, якщо за кожну годину роботи вночі додатково оплачується 1/5 год, тобто 12 хв, то час, який необхідно оплатити за шестигодинну зміну, дорівнює 1,2 год (6 × (1 / 5)).

Якщо працівник упродовж одного дня використав робочий час із двома видами відхилень, одне з яких — робота в нічний час, то нижня частина рядка заповнюється дробом, чисельник якого — умовне позначення відхилень, а знаменник — кількість нічних годин. За наявності більш як двох відхилень в один день прізвище працівника в табелі записують двічі.

Якщо впродовж місяця у працівника не було жодних відхилень, то у стовпці «Число місяця» жодних позначок не робиться, лише проставляють літери «В» — вихідні та святкові дні.

Наприкінці місяця визначають загальну кількість днів невиходів і невідпрацьованих днів із записом їх у відповідні стовпці. Дні невиходів, дозволені законом (виконання державних обов’язків, відрядження), входять до загального підсумку відпрацьованих днів і окремо не підраховуються.

У випадках, передбачених чинним законодавством, до фактичного робочого часу зараховують деякі перерви в роботі, протягом яких працівник вільний від виконання своїх трудових обов’язків, наприклад додаткові перерви для жінок, які годують дитину.

Кількість годин, відпрацьованих у вихідні та святкові дні, відображають у табелі двома способами. У разі «гнучкого графіка» роботи дні, відпрацьовані у свята, входять до загальної кількості днів виходів, а години роботи в ці дні відмічають у відведеному для них стовпці табеля. Вони підлягають оплаті додатково. Якщо роботи у вихідні та святкові дні мають випадковий характер, то ці роботи в зазначені дні відмічають у спеціальному стовпці табеля. Вони підлягають оплаті в подвійному розмірі.

Наприкінці місяця за табелем підраховують загальну кількість понаднормових годин, нічні, невиходи з причин. Підписаний керівником структурного підрозділу (завідувачем відділення, кафедри, лабораторії) табель та інші документи здають до бухгалтерії для нарахування заробітної плати, складання звітності з праці та аналізу трудової дисципліни.

Нормальна тривалість робочого часу, що, згідно зі статтею 50 Кодексу законів України про працю, не може перевищувати 40 год на тиждень, поширюється на працівників бюджетних установ, окрім тих, для яких законодавчо встановлено скорочену тривалість робочого часу. Скорочений робочий час встановлено, наприклад, для деяких працівників розумової праці, діяльність яких пов’язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням. До них, зокрема, належать лікарі, викладачі, вчителі.

Основні показники, що характеризують робочий час працівників бюджетних установ і режим їхньої роботи, наведено на рис. 4.1.

Результати праці працівників бюджетних установ, як правило, не дістають втілення у фізичному вимірі продукції, а набувають форми нематеріальних благ. Контроль відпрацьованого часу не дає повного уявлення про завантаженість працівників упродовж робочого дня, про інтенсивність та ефективність їхньої праці в плані отримання конкретних результатів. У зв’язку з цим у бюджетних установах здійснюють облік кількості та якості втраченої праці встановленням обсягу робіт, який необхідно виконати у визначений відрізок часу й на відповідному якісному рівні. В основу нормування робочого часу вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників покладено викладацьку роботу — як найзагальніший показник обліку вчительської праці.

Error: Reference source not found

Рис. 4.1. Робочий час працівників бюджетних установ

У вищих навчальних закладах для професорсько-викладаць- кого складу в основу нормування його праці покладено річне навчальне навантаження в академічних годинах відповідно до навчального плану.

Законом України «Про вищу освіту» від 17.02.2002 р. № 2984-ІІІ передбачено, що максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин, а педагогічних працівників — 720 годин на навчальний рік.

До педагогічного навантаження належать: читання лекцій, проведення семінарських, практичних, лабораторних та індивідуальних занять, керівництво практикою, аспірантурою, підготовкою дипломних робіт (проектів). На всі види робіт встановлено норми в годинах, наприклад, керівництво дипломною роботою — 32 години, курсовою роботою — 2 години тощо. Для професорсько-викладаць- кого складу встановлено 36-годинний робочий тиждень. При цьому викладачі мають виконувати всі види навчально-методичної, науково-дослідної й виховної роботи. Контролюють виконання передбаченого індивідуальним планом обсягу робіт завідувачі кафедр, деканати, навчальні відділи та інші служби.

Нормування праці професорсько-викладацького складу має свою специфіку: для викладача вищого навчального закладу робочий час не обмежується перебуванням у самому закладі, а триває й за його межами. Нормування праці у вищих навчальних закладах дає змогу правильно визначати затрати праці викладачів, порівнювати різні види праці з урахуванням складності й трудових затрат, науково обґрунтувати розподіл часу між навчальною, методичною й науково-дослідною роботами, диференціювати норми навчального навантаження залежно від наукового ступеня або вченого звання (посади).

Учителям, вихователям та іншим педагогічним працівникам середніх і дошкільних закладів ставки заробітної плати встановлюють за певну кількість годин педагогічної роботи на день (тиждень). Так, норма навантаження вчителя V—VІІІ класів шкіл і шкіл-інтернатів усіх типів і найменувань — 3 години педагогічної роботи на день (18 годин на тиждень, чи 720 годин на рік), вихователів-методистів дитячих дошкільних закладів — 5 годин на день (30 годин на тиждень).

Тривалість робочого дня для наукового, навчально-допоміжного й адміністративно-господарського персоналу — 7 годин.

В установах охорони здоров’я, які працюють за умов шестиденного чи п’ятиденного робочого тижня, немає єдиного графіка роботи, при цьому всі графіки роботи складають з розрахунку тижневого фонду робочого часу лікарів, установленого законодавством.

Тривалість робочого дня для дільничних лікарів, які працюють у лікарні, — 6,5 години; лікарів, зайнятих лише прийомом, — 5,5 години. Ці норми можуть змінюватися залежно від умов праці, а також категорії лікарів. Упродовж робочого дня лікар відповідної професії має виконати певний обсяг роботи, який називають нормою навантаження. Так, лікар-стоматолог має прий- няти протягом години трьох пацієнтів.

4.4. Форми та системи оплати праці

Економічні, правові й організаційні засади оплати праці працівників регламентуються Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР. Згідно з ним заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Держава регулює оплату праці працівників бюджетних установ:

• установленням розміру мінімальної заробітної плати (з 1.01.2006 р. — 350 грн; з 1.07.2006 р. — 375 грн; з 1.12.2006 р. — 400 грн) та інших державних норм і гарантій;

• установленням умов і розмірів оплати праці працівників на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих і регіональних угод, колективних договорів у межах асигнувань за рахунок загального та спеціального фондів;

• оподаткуванням доходів працівників.

Основою організації оплати праці є тарифна сітка, завдяки якій з’явилася можливість розподілити роботу за складністю, а працівників — за кваліфікацією та за розрядами тарифної сітки.

З метою впорядкування оплати праці працівників бюджетних установ, а також створення механізму підтримання на постійному рівні оптимальних міжгалузевих співвідношень в оплаті праці Кабінет Міністрів України постановою «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 (із змінами), (далі — постанова № 1298) затвердив:

— єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників (табл. 4.3) (набрала чинності 01.09.2005 року);

— схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних працівників і фахівців (табл. 4.4), посад (професій) фахівців, керівників інших структурних підрозділів і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, посад (професій) робітників, загальних для всіх бюджетних установ (набрала чинності 01.09.2005 року);

— ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять (набрала чинності 01.09.2005 року).

Кожен тарифний розряд Єдиної тарифної сітки має свій коефіцієнт. Базою для розрахунку посадових окладів (ставок) є мінімальна заробітна плата. Стільки отримують працівники 1-го розряду. Диференціація в оплаті праці 1-го й останнього розряду становить 3,35. Реформа оплати праці відбуватиметься у три етапи — на другому етапі це співвідношення складатиме 3,93, а на третьому — 4,51.

Таблиця 4.3

ЄДИНА ТАРИФНА СІТКА розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери

Тарифні розряди	Тарифні коефіцієнти, що запроваджуються
	І етап із 1 вересня 2005 р.		ІІ етап		ІІІ етап
1	2		3		4
1	1		1		1
2	1,03		1,06		1,09
3	1,06		1,12		1,18
4	1,09		1,18		1,27
5	1,12		1,24		1,36
6		1,15		1,3		1,45
7		1,18		1,37		1,54
8		1,22		1,47		1,64
9		1,31		1,57		1,73
10		1,4		1,66		1,82
11		1,5		1,78		1,97
12		1,61		1,92		2,12
13		1,72		2,07		2,27
14		1,84		2,21		2,42
15		1,97		2,35		2,58
16		2,11		2,5		2,79
17		2,26		2,66		3
18		2,37		2,83		3,21
19		2,49		3,01		3,42
20		2,61		3,25		3,64
21		2,74		3,41		3,85
22		2,88		3,5		4,06
23		3,02		3,71		4,27
24		3,17		3,8		4,36
25		3,35		3,93		4,51

Таблиця 4.4

Розряди працівників бюджетної сфери (скорочений перелік)

Посада	Розряд
1	2
Освіта
(ВНЗ ІІІ—IV рівнів акредитації)
Керівники закладів	3—24
Вчений секретар	16
Зав. кафедри, викладач з ученим званням і науковим ступенем	19—21
Викладач без вченого звання й наукового ступеня	15—17
Середні, середні спеціальні навчальні заклади
Директор школи, ПТУ, ВНЗ І і ІІ рівнів акредитації	12—16
Вчителі, викладачі, вихователі, вихователі-методисти, логопеди	8—12
Охорона здоров’я
Керівник (головний лікар, директор, начальник, завідувач) закладів охорони здоров’я	12—18
Головна медична сестра	9—12
Лікарі — хірург та ендоскопіст, які проводять оперативне втручання, лікар-анестезіолог, лікар загальної практики, сімейний лікар	10—14
Лікарі інших спеціальностей; провізор, лікар-інтерн, провізор-інтерн	9—13
Спеціалісти із середньою медичною і фармацевтичною освітою	6—10
Молодший медичний персонал	3—4
Загальні професії
Провідні спеціалісти: конструктор, технолог, інженер, механік, програміст, архітектор, математик, економіст, юрисконсульт, психолог, соціолог, бухгалтер (з дипломом спеціаліста), бухгалтер-ревізор та інші	7—10
Спеціалісти: конструктор, технолог, інженер, механік, програміст, архітектор, математик, економіст, юрисконсульт, психолог, соціолог, бухгалтер, бухгалтер-ревізор, статистик, старший лаборант з вищою освітою, майстер та інші	6—9
Старші: товарознавець, касир, інспектор, диспетчер	4—6
Інші спеціалісти й технічний персонал: товарознавець, експедитор, секретар навчальної частини, касир (білетер), інспектор, діловод, архіваріус, секретар, комендант, паспортист	4—5
Некваліфікований персонал: гардеробник, кур’єр, сторож, вантажник, приймач склотари, прибиральник, швейцар та інші	1—2

У разі, коли посадові оклади окремих категорій працівників за Єдиною тарифною сіткою розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ окремих галузей бюджетної сфери збільшуються порівняно із посадовими окладами цих категорій працівників (визначеними без урахування підвищень, передбачених умовами оплати праці), чинних до 1 вересня 2005 р., або у разі коли вони зменшуються, таким категоріям працівників встановлюється попередній посадовий оклад (без урахування підвищень, передбачених умовами оплати праці), підвищений на 7,1 % (коефіцієнт підвищення мінімальної заробітної плати: 332 грн : 310 грн = 1,071).

Для окремих категорій працівників бюджетної сфери, для яких постановою № 1298 не визначено тарифних розрядів, посадові окла- ди (ставки заробітної плати) змінюються пропорційно підвищенню мінімальної заробітної плати згідно із законодавством.

Приклад встановлення окладів за Єдиною тарифною сіткою наведено в таблиці 4.5.

Таблиця 4.5

Посадові оклади працівників методичного відділу бюджетної установи

Посада	Розряд	Тарифні коефіцієнти	Оклад до 01.09.2005 р.	Алгоритм розрахунку	Оклад від 01.09.2005 р.
Методист вищої категорії	18	2,37	471	332 × 2,37	786,84
1 категорії	17	2,26	434	332 × 2,26	750,32
2 категорії	16	2,11	407	332 × 2,11	700,52
Без категорії	15	1,97	394	332 × 1,97	657,04
Діловод	4	1,09	321	332 × 1,09	341,88
Кур’єр	1	1	299	332 × 1,00	332,00

Для робітників, спільних для всіх бюджетних установ та організацій, установлено місячні оклади залежно від рівня кваліфікації роботи:

• проста некваліфікована або допоміжна робота (1—2 розряд);

• малокваліфікована робота (1—3 розряд);

• кваліфікована (складна робота) (2—5 розряд);

• висококваліфікована (особливо складна та відповідальна) робота (3—8 розряд).

Погодинна система оплати праці передбачає наявність погодинних ставок. Зокрема, встановлено ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять (табл. 4.6).

Таблиця 4.6

Ставки погодинної оплати праці за проведення навчальних занять

№	Контингент	Ставки погодинної оплати, грн
		професор	доктор наук	доцент, кандидат наук	особи без наукового ступеня
1	Учні шкіл, професійно-техніч­них закладів, студенти ВНЗ І та ІІ рівнів акредитації, інші аналогічні категорії учнів	8,3	6,6	5,6	4,7
2	Студенти ВНЗ ІІІ і ІV рівнів акредитації	15,4	12,2	9,4	7,5
3	Аспіранти, слухачі курсів, які обіймають посади, що вима- гають освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра; перепідготовка кадрів з видачею диплома спеціаліста, магістра	17,8	14,1	11,3	9,4

Місячна заробітна плата працівників бюджетних установ може перевищувати посадовий оклад за рахунок надбавок і доплат, різних за своєю економічною сутністю і розмірами. Керівникам бюджетних установ у межах фондів заробітної плати надано право встановлювати своїм працівникам:

1) Надбавки:

а) у розмірі до 50 % посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифні ставки):

— за високі досягнення у праці;

— за виконання особливо важливої роботи (на термін її виконання);

— за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не має перевищувати 50 % посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються;

б) за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР «народний» — у розмірі 40 %, «заслужений» — 20 % посадового окладу (ставки заробітної плати);

в) за спортивні звання «Заслужений тренер», «Заслужений майстер спорту» — у розмірі 20 %, «Майстер спорту міжнародного класу» — 15 %, «Майстер спорту» — 10 % посадового окладу (ставки заробітної плати). Надбавки за почесні та спортивні звання встановлюють працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним почесним або спортивним званням. За наявності двох або більше звань надбавки встановлюють за одним (вищим) званням. Відповідність почесного або спортивного звання профілю діяльності працівника на посаді, яку він обіймає, визначається керівником установи, закладу або організації;

г) за знання й використання в роботі іноземної мови: однієї європейської — 10, однієї східної, угро-фінської або африканської — 15, двох і більше мов — 25 % посадового окладу (ставки заробітної плати);

2) Доплати:

а) у розмірі до 50 % посадового окладу (тарифної ставки):

• за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників;

• за суміщення професій (посад);

• за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт. Зазначені види доплат не встановлюються керівникам бюджетних установ, закладів та організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів цих установ, закладів та організацій, їхнім заступникам;

б) у розмірі до 40 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством, за кожну годину роботи з 10 години вечора до 6 години ранку;

в) за вчене звання:

• професора — у розмірі 33 % посадового окладу (стаки заробітної плати);

• доцента, старшого наукового співробітника — у розмірі 25 % посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним ученим званням. За наявності у зазначених працівників двох або більше вчених звань доплата встанов- люється за одним (вищим) званням;

г) за науковий ступінь:

• доктора наук — у розмірі 25 % посадового окладу (ставки заробітної плати);

• кандидата наук — у розмірі 15 % посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним на- уковим ступенем. За наявності у працівників двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем. Відповідність вченого звання та наукового ступеня профілю діяльності працівника на посаді, яку він обіймає, визначається керівником установи, закладу або організації. Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання, мають відповідати нормам та вимогам, передбаченим законодавством;

г) за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, — у розмірі 10 % посадового (місячного) окладу;

3) водіям автотранспортних засобів:

• надбавки за класність водіям ІІ класу — 10 % водіям І класу — 25 % установленої тарифної ставки за відпрацьований час;

• доплати за ненормований робочий день — у розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований час.

Склад заробітної плати основних працівників галузей бюджет­ної сфери наведено на рис. 4.2.

Відповідно до Єдиної тарифної сітки міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, а також національна та галузеві академії наук розробляють і затверджують за погодженням із Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів конкретні умови оплати праці та розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників підвідомчих установ з урахуванням складності, відповідальності та специфіки їхньої роботи.

Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 р. № 308/519, передбачено, що розміри посадових окладів (тарифних ставок) визначаються за тарифними розрядами Єдиної тариф­ної сітки, які встановлюються: професіоналам, фахівцям залежно від наявної кваліфікаційної категорії; робітникам — від кваліфікаційного розряду в межах діапазону, визначеного для цих посад (професій) Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Тарифні розряди посад керівних працівників закладів охорони здоров’я та соціального захисту населення встановлюються за групами з оплати праці (від 8-го до 18-го розряду в межах 5-ти груп). Головному бухгалтерові централізованої бухгалтерії посадовий оклад встановлюється на 10—20 % нижче посадового окладу керівника закладу, установи з найвищою групою з оплати праці керівників закладів, установ, які обслуговуються централізованою бухгалтерією, а керівникові групи обліку посадовий оклад визначається за 10-тарифним розрядом.

Error: Reference source not found

Рис. 4.2 Склад заробітної плати основних працівників бюджетних установ

Підвищення посадових окладів (тарифних ставок) може здійснюватися:

• за наявність кваліфікаційної категорії (вищої, 1-ої, 2-ої) у відсотках тарифної ставки працівника І тарифного розряду;

• за оперативне втручання (від 15 до 40 % посадового окладу);

• за диплом з відзнакою (5 % посадового окладу);

• за керування санітарним транспортом (на 20 % місячної тарифної ставки);

• у зв’язку зі шкідливими і важливими умовами праці (працівникам, які працюють із вірусом імунодефіциту людини; зайнятим оглядом та наданням медичної допомоги постраждалим у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС; які обслуговують осіб зі значно зниженою рухомою активністю та ліжкових хворих, мають розлади психіки тощо) — на 10—60 % посадового окладу (тарифної ставки);

• інші підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

Конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищують у зв’язку зі шкідливими й важкими умовами праці, затверджується керівником закладу за погодженням із профспілковим комітетом залежно від функціональних обов’язків та обсягу роботи в шкідливих і важких умовах праці.

Працівникам охорони здоров’я і соціального захисту встановлюють:

а) доплати за:

• суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника та розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; за роботу в нічний час; за науковий ступінь;

• інші доплати;

б) надбавки за

• тривалість безперервної роботи;

• почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР;

• знання та використання в роботі іноземної мови;

• високі досягнення в праці, виконання особливо важливої роботи, складність, напруженість у роботі;

• інші надбавки.

У межах фонду заробітної плати працівників, стосовно яких вона застосовується, може вводитися відрядна оплата праці (відрядно-преміальна). У випадках, коли це економічно недоцільно, оплата праці (наприклад зубних техніків) здійснюється за погодинною або погодинно-преміальною системою.

Преміювання працівників здійснюють у межах фонду заробітної плати. Керівники мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, в сумі, яка не перевищує один посадовий оклад на рік.

Наказом Міністерства освіти і науки України «Про впровадження умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. №557 (зі змінами) затверджено розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) керівних науково-педагогічних, наукових працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників, визначені на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці; схеми тарифних розрядів посад (професій) цих працівників; надбавки і доплати до посадових окладів (тарифних ставок). Цим наказом передбачено, що тарифні розряди працівникам галузі освіти та науки встановлюються залежно від посад, рівня акредитації навчального закладу; категорії (вищої, 1-ої, 2-ої, без категорії); кількості студентів, учнів, вихованців; кваліфікаційного розряду.

Тарифні розряди головних бухгалтерів і керівників груп обліку централізованих бухгалтерій при органах виконавчої влади та інших установах і організаціях залежать від групи міст, в яких вони функціонують (1-ої, 2-ої групи, поза групою тощо).

У бюджетних установах допускаються роботи у святкові й неробочі дні, зумовлені необхідністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати тощо). Оплата праці в ці дні здійснюється в подвійному розмірі:

• працівникам, праця яких оплачується за погодинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

• працівникам, які отримують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день виконувалася в межах місячної норми робочого часу; в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалася понад місячну норму.

Оплата в зазначених розмірах здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий або неробочий день. Наприклад, якщо робота виконувалася з 22.00 години 31 грудня до 4.00 1 січня, оплаті в підвищеному розмірі підлягають 4 години (з 0.00 до 4.00).

Якщо працівники, яким установлено місячні оклади, залучалися до роботи у святковий або неробочий день у межах місячної норми, їм, крім окладу, належить доплата, що визначається діленням кількості годин роботи у святковий чи неробочий день на місячний фонд робочого часу та множенням на розмір місячного окладу. Якщо робота проводилася понад місячну норму, розмір доплати визначається так само та множенням на коефіцієнт 2.

За роботу у святкові та неробочі дні замість доплати за бажанням працівника йому може бути надано інший день відпочинку впродовж найближчих двох тижнів.

Розмір ставок заробітної плати (посадових окладів), а також надбавок до них у деяких галузях бюджетної сфери (освіта, охорона здоров’я, культура тощо) визначається на підставі щорічної тарифікації, яку здійснює постійна тарифікаційна комісія (за станом на 1 вересня в установах освіти й на 1 січня до затвердження кошторису — в установах охорони здоров’я та бібліотечної мережі). Тарифікаційна комісія створюється наказом керівника установи у складі головного бухгалтера, інспектора відділу кадрів, начальника планово-фінан- сового відділу (старшого економіста, економіста), представника профспілкової організації, а також інших осіб, яких залучає керівник установи до роботи з тарифікацією. Головою тарифікаційної комісії є керівник установи або його заступник.

Тарифікаційні комісії у своїй роботі керуються чинними умовами оплати праці відповідних працівників та іншими нормативними актами. Результати роботи комісія подає у вигляді тарифікаційних списків, які підписують усі члени тарифікаційної комісії та затверджує керівник установи вищого рівня (таблиця 4.7). Ці списки — єдині документи, що визначають розміри посадових місячних окла- дів, тарифних ставок і надбавок окремих працівників. Установлена за тарифікацією та зафіксована в тарифікаційних списках ставка заробітної плати виплачується працівникам щомісячно незалежно від кількості тижнів і робочих днів у різні місяці року.

Оплату праці державних службовців здійснюють відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про впровадження умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 13.12.1999 р. № 2288 (зі змінами, внесеними згідно із Постановами Кабінету Міністрів України).

Заробітна плата державних службовців також формується з посадового окладу, доплат і надбавок (рис. 4.3). Їм установлюють доплати:

• за ранг, класний чин, спеціальне звання;

• за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників цих самих категорій персоналу (у разі хвороби, відпустки без збереження заробітної плати тощо) — до 50 % посадового окладу за основною роботою з використанням із цією метою до 50 % посадового окладу відсутнього працівника;

• за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників — жінок, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю й пологами, а також осіб, які перебувають у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку — 30 % посадового окладу за основною роботою із використанням із цією метою економії заро- бітної плати на посадах, що їх обіймають відсутні з зазначених причин працівники.

Тарифікаційний список працівників ______________________

(назва

№	Назва структурного підрозділу, посада, кваліфікаційна категорія (розряд)	Прізвище, ім’я та по батькові	Тарифний розряд	Посадовий оклад визначений за тарифним розрядом або за пунктом з наказу*	Підвищення посадового
					За кваліфікаційну категорію керівникам та їхнім заступникам, завідування, старшинство, санітарний транспорт (до посадового окладу за графою 5)	За оперативні втручання (до посадового окладу за графою 5 + графа 6)	За диплом з відзнакою (до посадового окладу за графою 5)	Інші підвищення, передбачені пунктом 2.2 (до посадового окладу за графою 5)	У зв’язку зі шкідливими і важкими умовами праці (до посадового окладу за графою 5 + гр. 6 + гр. 7 + гр. 8+ гр. 9)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Разом

у т. ч. лікарі — фахівці з базовою та неповною вищою медичною

молодші медичні сестри

інший персонал

Керівник закладу

Головний бухгалтер

Члени комісії:

Таблиця 4.7

________________________на ______рік

^{закладу)}

окладу	Посадовий оклад з підвищеннями ∑(гр. 5 – 11)	Обсяг роботи за даною посадою (1,0; 0,75; 0,5; 0,25)		Доплати, що мають обов’яз­ковий характер			Надбавки, що мають обов’язковий характер			Місячний фонд заробітної плати (у грн)
				За науковий ступінь, шкідливі умови робітникам інші доплати	Розмір доплати		За почесне звання, тривалість безперервної роботи, класність, майстерність, за спецконтингент	Розмір доплати
Інші підвищення (до посадового окладу за графою 5 + гр. 6 + гр. 7 + гр. 8 + гр. 9)		За основною посадою	За сумісництвом		У відсотках	Абсолютний розмір		У відсотках	Абсолютний розмір
11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21

освітою

Error: Reference source not found

Рис. 4.3. Склад заробітної плати державних службовців

Державним службовцям установлюють такі надбавки:

• за високі досягнення у праці (50 % до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг);

• за знання і використання в роботі іноземної мови (однієї європейської — 10 %, східної, угро-фінської або африканської — 15 %, двох або більше — 25 % посадового окладу);

• за вислугу років, яка виплачується щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплат за ранг. Її розмір залежить від стажу державної служби:

• понад 3 роки — 10 %;

• понад 5 років — 15 %;

• понад 10 років — 20 %;

• понад 15 років — 25 %;

• понад 20 років — 30 %;

• понад 25 років — 40 %.

• за науковий ступінь кандидата або доктора наук за відповід­ною спеціальністю — у розмірі відповідно 15 і 20 % посадового окладу;

• за почесне звання «заслужений» — у розмірі 15 % посадового окладу.

Посадові оклади керівних працівників державних органів уста- новлені у відсотках посадового окладу Прем’єр-Міністра України (табл. 4.8).

Крім основної роботи, працівникам бюджетних установ дозволяється працювати за сумісництвом.

Таблиця 4.8

Посадові оклади керівників державних органів (вибірково)

№	Назва посади	%
1	Державний секретар України, Секретар Ради національної безпеки і оборони	95
2	Перший віце-прем’єр-міністр України	94
3	Віце-прем’єр-міністр України	92
4	Міністр, Голова служби безпеки	92
5	Голова Державного комітету фінансового моніторингу, Голова Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, Голова Державної митної служби, Голова Держав- ної податкової адміністрації, Голова Антимонопольного комітету	85
6	Голова Державної судової адміністрації	80
7	Перший заступник Міністра, перший заступник Голови служби безпеки	80
8	Перший заступник керівника центрального органу виконавчої влади (крім міністерства)	70
9	Заступник керівника центрального органу виконавчої влади (крім міністерства)	65

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на засадах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій чи іншій установі, організації. Порядок оплати праці сумісництва регламентується Постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245 із доповненнями та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим Міністерством праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством фінансів України 25.06.1993 р. № 43. Цими документами визнано, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом упро- довж місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Умовно сумісництво працівників бюджетних установ можна поділити на «зовнішнє» і «внутрішнє». «Зовнішнє» сумісництво означає, що працівник працює в кількох установах, одна з яких є його основним місцем роботи. У разі «внутрішнього» сумісництва робота виконується в тій самій установі, в якій працівник є основним і сумісником у вільний від основної роботи час.

Праця сумісників оплачується за фактично виконану ро- боту.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відряд­них розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Головним елементом основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці.

Додаткова заробітна плата являє собою винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. До неї належать надбавки й доплати до тарифних ставок, посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу професійну майстерність, персональні надбавки, за високі досягнення у праці, за знання й використання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконаних робіт, за роботу у шкідливих умовах, інші надбавки й доплати); премії працівникам за виробничі показники, винагорода за вислугу років, стаж роботи; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи, за виконання робіт згідно із договорами цивільного правового характеру; оплата праці у вихідні та святкові дні, понаднормовий час, оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства, грошові компенсації за невикористану відпустку, оплата навчальних відпусток.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

Конкретний перелік усіх виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, установлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Міністерством статистики України 13.01.2004 р. № 5.

Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватися у суворій відповідності з його цільовим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів. Контроль за правильним витрачанням фонду заробітної плати здійснюють розпорядники коштів вищого рівня, Рахункова палата, органи Державного казначейства, фінансові органи й самі бюджетні установи.

Вищі розпорядники коштів, Рахункова палата й фінансові органи контролюють використання фонду заробітної плати, перевіряючи та затверджуючи кошториси доходів і видатків бюджетних установ, аналізуючи звіти про виконання кошторисів. До їхніх функцій належить проведення документальних ревізій фінансово-господарської діяльності, які є найефективнішою формою подальшого контролю.

У бюджетних установах відповідальність за використання коштів на заробітну плату несуть розпорядники коштів і головні бухгалтери. Організацію контролю за використанням фонду заробітної плати в централізованій бухгалтерії ілюструє табл. 4.9.

Важливі контрольні функції виконують органи Державного казначейства, які видають дозвіл на отримання коштів на заробіт­ну плату в межах планового фонду.

Контроль за дотриманням законодавства про оплату праці здійснюють також Міністерство праці та соціальної політики України, професійні спілки й інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Вищий нагляд за дотриманням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України й підпорядковані йому прокурори.