Тема 2. Стратегія управління і планування банківською діяльністю

1. Сутність стратегії банку й характеристика її складових.

2. Банківська політика й характеристика її окремих елементів.

3. Стратегічне й тактичне планування як найважливіші інструменти розробки й коректування стратегії керування діяльністю банку.

СТРАТЕГІЯ БАНКУ – це цілісна система планування, лінія поведінки банку, яка дозволяє домагатися його найбільш ефективної діяльності; передбачуваний прогноз розвитку банку, що відповідає на питання:

1. як банк збирається досягти мети?

2. на які ринки він націлюється?

3. як він збирається потрапити на ці ринки?

4) які послуги він збирається запропонувати ринку?

Ціль банку визначається з позиції його прибутковості, рентабельності, структури балансу, напрямків діяльності (депозитна політика, політика на фінансовому ринку, кредитна політика). У кожному конкретному випадку можуть бути загальні цілі (у цілому по банку на перспективу) і окремі цілі, сформульовані як поточні завдання. Ефективність реалізації С. б. у процесі проведення банківських операцій визначається в залишковому підсумку єдністю стратегічної мети, оперативних завдань і потокового керування банком.

Основними складової стратегії банку є:

• маркетингова стратегія - програма маркетингової діяльності банку на цільових ринках;

• стратегія керування активами й пасивами - програма керування фінансовими потоками банку, спрямована на зниження втрат від різних видів банківських ризиків й оптимізацію результатів його діяльності;

• інвестиційна стратегія банку – програма довгострокових стратегічних цілей інвестиційної діяльності банку, сформульованих у місії банку, а також способи й кошти їхнього досягнення на основі рішення відповідного комплексу завдань;

• продуктова стратегія – сукупність заходів щодо планування нових банківських продуктів, модернізацію вже, що перебувають на ринку продуктів (товарна політика), а також визначення характеру й асортиментів послуг, пропонованих банком (асортиментну політику);

• стратегія керування банківськими ризиками – програма керування діяльністю банку, спрямована на зниження втрат від реалізації різних видів банківських ризиків. Така програма припускає, з одного боку, необхідність використання всіх внутрішніх можливостей розвитку банку, а з іншого боку - утримувати ризики на прийнятному й керованому рівні.

БАНКІВСЬКА ПОЛІТИКА – це комплекс внутрішніх еталонів, самостійно розроблених і встановлених банками й параметри, що визначає, і характеристики їхньої оперативної діяльності й перспективи розвитку. Основні елементи Б. п. формуються й реалізуються у формі цілей (цільові установки), пріоритетів цілей, переваг, обмежень, меж обмежень і заборон. Вони визначають й якісні характеристики банківських продуктів, і орієнтацію на клієнтів, і характер маркетингової стратегії - практично будь-які нюанси діяльності банку.

ДЕПОЗИТНА ПОЛІТИКА – банківська політика по залученню коштів вкладників у депозити й ефективне керування процесом залучення. Д. п. включає стратегію й тактику банку по залученню банківських ресурсів.

Реалізацію Д. п. можна розглядати із двох позицій. У широкому змісті - це діяльність банку, пов'язана із залученням коштів вкладників й інших кредиторів, а також визначенням (регулюванням) відповідної комбінації джерел коштів. У вузькому змісті - це дії, спрямовані на задоволення потреби банку в ліквідності шляхом активного вишукування й залучення коштів, у т.ч. і позикових.

Д. п. банка повинна відповідати його стратегічним цілям. Тому при її формуванні надзвичайно важливий вибір генеральної лінії. Банк може вибрати як своїх потенційних клієнтів або приватних вкладників - «роздрібних» клієнтів, або комерційні фірми й інші юридичні особливості, або тих й інших. Якщо банк не залучає широко депозити населення, то він може замінити постійні витрати процентними. При роботі з населенням банк на початковому етапі виробляє стратегію проникнення по ринках, клієнтам і продуктам, потім - стратегію розвитку й диверсифікованості.

Завданнями Д. п. можуть бути: дотримання ліквідності балансу банку, залучення ресурсів з мінімальними витратами, залучення в депозити необхідної кількості ресурсів на можливо більше тривалий час, створення в перспективі умов для стабільності притягнутих коштів.

Д. п. банка повинна бути оформлена документально. Вона може бути зафіксована у вигляді самостійного документа на 1 -2 роки, або представлена окремими положеннями про порядок залучення коштів у вклади й про відкриття й ведення клієнтських рахунків.

Положення про Д. п. банк може містити наступні розділи:

• загальні положення;

• мети ресурсної політики банку;

• взаємодія структурних підрозділів банку;

• структура ресурсів банку;

• терміни залучення коштів і порядок установлення умов договорів;

• перелік документів, необхідних для укладання договору про відкриття депозиту або рахунку в банку;

• порядок залучення й оформлення операцій по залученню коштів кредитних організацій;

• порядок нарахування й сплати відсотків по пасивних операціях;

• відрахування у фонд обов'язкового резервування НБУ;

• порядок зберігання документів.

КРЕДИТНА ПОЛІТИКА БАНКУ – система мер по розробці максимально ефективної організації кредитних відносин. Вона визначає стандарти, параметри й процедури, якими керуються банківські працівники у своїй діяльності по наданню, оформленню кредитів і керуванню ними.

При формуванні К. п. б. ураховуються ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів:

1. Макроекономічні:

   • загальний стан економіки країни;

   • грошово-кредитна політика НБУ;

   • фінансова політика уряду.

2. Галузеві й регіональні:

• стан економіки в регіонах і галузях, що обслуговують банком;

• склад клієнтів, їхня потреба в кредиті;

• наявність банків-конкурентів.

3. Внутрібанківські:

• величина власних коштів (капталу) банку;

• структура пасивів;

• здатності й досвід персоналу.

Основними положеннями меморандуму К. п. б. є:

• визначення цілей формування кредитного портфеля, а також структурні елементи кредитування (види, терміни, розміри і якість забезпечення);

• опис повноважень в області кредитування, якими наділені керівники й співробітники банку, відповідальні за дану ділянку діяльності банку;

• перелік необхідних документів, прикладених до кредитної заявки й документації для обов'язкового зберігання в кредитній справі (дів. КРЕДИТНА ІСТОРІЯ);

• конкретні й докладні вказівки про тих, хто відповідає за зберігання й перевірку кредитних справ, хто має право доступу до цих справ й у якому випадку

• основні правила прийому, оцінки й реалізації кредитного забезпечення;

• лімітування операцій по кредитуванню;

• аналіз кредитоспроможності позичальника;

• методику оцінки кредитних заявок;

• процентну політику банку;

• характеристику діагностики проблемних кредитів, їхнього аналізу й шляхів виходу з виникаючих труднощів.

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ – сукупність заходів, спрямованих на розробку й реалізації стратегії по керуванню портфелем інвестицій з метою збільшення прибутковості операцій, підтримки припустимого рівня їхньої ризикованості й ліквідності балансу.

Залежно від факторів й обмежень, що впливають на інвестиційну діяльність банку, характеру портфеля цінних паперів банку робиться вибір типу І. п.

СТРАТЕГІЯ КЕРУВАННЯ БАНКІВСЬКИМИ РИЗИКАМИ – це програма керування діяльністю банку, спрямована на зниження втрат від реалізації різних видів банківських ризиків – найважливіша складова системи керування банківськими ризиками. Така програма припускає, з одному боку, необхідність використання всіх внутрішніх можливостей розвитку банку, а з іншого боку - утримувати ризики на прийнятному й керованому рівні.

Основними елементами С. у.р. б. є:

• політика банку в області керування ризиками;

• процедура вироблення рішень про прийняття ризику;

• організаційна структура керування ризиками;

• наявність інформаційної системи керування;

• організація внутрібанківського контролю.

Політика керування ризиками винна визначати, які ризики й у яких межах банк готовий прийняти з урахуванням вибору цільових ринків, клієнтів і набору банківських послуг, які він може їм запропонувати. Така політика повинна відрізнятися гнучкістю й регулярно переглядатися з урахуванням змін цілей банку, стану його клієнтської бази, економічної ситуації, конкуренції й внутрішніх ресурсів банку (персонал, технології).

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ - це виражені у формі плану мети банку, які відображають всі елементи банківського маркетингу, його фінансові ресурси, виробничі можливості.

С. п. повинно служити орієнтиром для прийняття ключових рішень, що стосуються майбутніх ринків, продуктів, організаційної структури, прибутковості банківських операцій і характеру прийнятих ризиків, т. е є основою всієї системи банківського менеджменту.

Завдання стратегічного плану банку повинні ясно сформулювати, яким бізнесом займається банк, чим даний банк відрізняється від своїх конкурентів, цінності, які відбиті в корпоративній культурі банку. У С. п. даються відповіді на питання "хто?", "що?" й "як?" (Хто будуть наші клієнти?; Що за продукцію й послуги банк буде їм пропонувати?; Як, тобто якою мірою, банк задовольнить потреби ринку?). В остаточному підсумку, у С. п. повинні знайти відбиття:

• вихідні умови й оцінка середовища, у якій працює банк, визначення джерел поповнення пасивів, напрямків найбільш доцільного розміщення коштів банку;

•  пріоритети ринку, під впливом яких відбувається распределение средств;

•  оцінка сильних і слабких сторін банку, його можливостей і небезпек;

•  рекомендації щодо коректування обраних сфер діяльності банку;

•  рекомендації щодо кращої адаптації до потреб клієнтів;

•  рекомендації з формування й розвитку банківської мережі.

Розробка стратегічного плану включає ряд етапів. Насамперед, визначаються стратегічне бачення й місія банку. Потім розробляється генеральна мета банку, що охоплює всі аспекти його діяльності. Тому для її реалізації потрібна розбивка на меті більше низького рівня. Інакше кажучи, необхідна структуризація генеральної мети, її декомпозиція.

Мети розробляються на різні періоди діяльності банку й залежно від цього виділяють наступні їхні групи: оперативні (до 1 місяця), тактичні (до 1 року) і стратегічні (на кілька років).

СТРАТЕГІЧНЕ БАЧЕННЯ БАНКУ – опис майбутньої організації, напрямків діяльності й головної стратегії банку.

МІСІЯ БАНКУ – документ, що відображає чітко сформульований сенс існування банку, його роль на фінансовому ринку, позиціювання (відмінність від інших учасників банківського ринку). Містить визначення існуючих і перспективних банківських продуктів й операцій, ринків, регіонів, а також тих областей діяльності, у к-рых банк розраховує домогтися стійкої конкурентної переваги.

БІЗНЕС-ПЛАН БАНКУ – програма діяльності банку, яка містить план заходів щодо досягнення поставлених цілей, а також оцінку майбутніх доходів і витрат.

Б.-п. складається в довільній формі, однак обов'язково включає наступні компоненти:

• загальну інформацію про банк (назва, форма власності, організаційно-правова форма господарювання, у співробітників, організаційна структура керування банком);

• перелік виконуваних операцій і послуг, надаваних клієнтам;

• характеристику поточної ситуації на ринках кредитних ресурсів і банківських послуг;

• стратегію маркетингу (споживачі банківських послуг, плановий обсяг їхнього продажу);

• розрахунок собівартості послуг і розмір тарифів;

• основні цілі банку й шляхи їхнього досягнення;

• основні завдання розвитку (пріоритетні клієнти, галузі, послуги);

• стратегію керування банківськими ризиками;

• організаційна стратегія (структура керування, кадрова політика, розвиток філіальної мережі);

• очікувані фінансові показники (прогнозний баланс, активи, зобов'язання, капітал, доходи, витрати й ін.).

Складання Б.-п. б. включає наступні етапи:

• аналіз макроекономічних тенденцій;

• аналіз доходів і витрат банку за останні роки;

• аналіз SWOT;

• оцінка системи керування банком;

• аналіз асортиментів послуг, надаваних банком;

• перегляд номенклатури послуг і тарифів на них;

• визначення необхідного обсягу залучення інвестицій (для збільшення статутного фонду, придбання нового обладнання або його модернізації, покупки акцій інших компаній і т.д.);

• визначення планової структури активів і пасивів;

• розрахунок плану доходів і витрат (кілька варіантів);

вибір реального прогнозу.