Встановив:

В листопаді 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила визнати недійсним шлюб укладений з відповідачем - ОСОБА_2, зареєстрований 04.03.1997 року виконкомом Парафіївської селищної Ради народних депутатів в Ічнянському районі Чернігівської області, актовий запис № 8.

Свої вимоги мотивує тим, що 04.03.1997 року уклала шлюб з відповідачем - ОСОБА_2, який був зареєстрований Парафіївською селищною Радою народних депутатів в Ічнянському районі Чернігівської області, актовий запис № 8.

Позивачка вважає, що вищенаведений шлюб має бути визнаний недійсним, оскільки відповідач на момент укладання шлюбу з нею перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

Також посилалася на те, що шлюб має бути визнано недійсним, оскільки є фіктивним, тобто укладений без наміру створити сім’ю.

Позивачка в судове засідання не з»явилася , проте подала заяву про розгляд справи у її відсутності та просила позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з»явився, проте надіслав на адресу суду письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що відповідач визнає позов в повному обсязі та просив розглядати справу у його відсутності.

З наданих пояснень відповідача також вбачається, що він із позивачем дійсно не мали наміру створювати сім’ю, так як не були заінтересовані в даному шлюбі.

Суд, вислухавши думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутності позивача та відповідача,вважає за можливе розглядати справу у відсутності позивачки та відповідача на підставі поданих сторонами доказах, що містяться вматеріалах справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи , суд приходить до наступного висновку.

Суд, при вирішення даного позову керується положенням Кодексу про шлюб та сім»ю Української РСР в редакції від 20.06.1969 року, оскільки правовідносини виникли до набрання чинності Сімейного Кодексу України, 2005 року.

В позовній заяві позивачка посилалася на те, що шлюбу з відповідачем був створений без наміру створити сім»ю (фіктивний шлюб), а також на ту обставину, що відповідач - ОСОБА_2, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, зареєстрував шлюб з нею, що є порушенням вимог діючого законодавства, внаслідок чого даний шлюб підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Суд частково погоджується з доводами позивача ,виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 04.03.1997 року позивачка уклала шлюб з відповідачем - ОСОБА_2, який був зареєстрований Парафіївською селищною Радою народних депутатів в Ічнянському районі Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 04.03.1997 року (а.с.4) та актовим записом про одруження № 5.

З наданого на запит суду від 22.11.2011 року, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві актового запису про шлюб за № 567 від 24.09.1994 року вбачається, що відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного району м. Києва між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб (а.с. 21), який було розірвано лише 26.03.1997 року, що підтверджується актовим записом про розірвання шлюбу за № 224 від 26.03.1997 року (а.с. 22)

Таким чином встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 не розірвавши шлюб з ОСОБА_3, зареєстрував повторно шлюб з позивачкою.

З наданого актового запису про одруження № 5 від 04.03.1997 року вбачається, що ОСОБА_2 зазначив, що він розлучений 26.01.1997 року.

З наявних матеріалів справи встановлено, що відповідач при реєстрації повторного шлюбу з позивачем надав неправдиву інформацію щодо дати розірвання попереднього шлюбу та у актовому записі про шлюбу за №5 від 04.03.1997 року не вірно зазначено дату вчинення актового запису про розірвання шлюбу, а саме зазначено 26.01.1997 року , замість 26.03.1997 року.

Так, в ст.46 КЗпШ України зазначено, що шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду судом справи відпали ті обставини, які в силу закону були перешкодою для його укладення, тобто в укладенні нового шлюбу. Шлюб вважається дійсним з моменту коли відпали обставини, які чинили перепони вважати його дійним.

Оскільки реєстрація розірвання шлюбу в органах РАГСу між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 відбулася 26.03.1997 року, з цієї дати його шлюб з позивачкою ОСОБА_1, тобто повторний шлюб вважається дійсним.

Вищенаведені вимоги закону про шлюб та сім’ю зазначені також в ст.39 СК України.

Так, згідно п.1 ст.39 СК України зазначено, що недійсним є шлюб зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

В пункті 4 ст.39 СК України зазначено, що за заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними в ч.1-3 цієї статті.

В п.5 цього ж Закону зазначено, що якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбу, то у разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

З пояснень представника позивачки в судовому засіданні, заяви відповідача ОСОБА_2 та позовної заяви ( а.с. 2-3) вбачається, що актовий запис повторного шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не був анульований, тобто він став дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто з 26.03.1997 року.

З урахуванням вищенаведеного, суд не погоджується з доводами позивача в частині визнання недійсним шлюбу з даних підстав.

Відповідно до ст. 45 КпШС шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15 - 17 цьогоКодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб).

Відповідно до ст. 48 КпШС шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.

Встановлено, що позивачка та відповідач уклали шлюб без наміру створювати сім’ю, тобто укладено фіктивний шлюб, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін .

Дані обставини також визнані сторонами по справі.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку , що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований виконкомом Парафіївської селищної Ради народних депутатів в Ічнянському районі Чернігівської області від 04.03.1997 року, актовий запис №5 , укладено без наміру створити сім’ю та в порушення вимог ст.. 45 КпШС, а тому підлягає визнанню недійсним.

Керуючись ст.ст.17, 44, 45, 46, 179 КпШС України, ст.39 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу задовольнити.

Визнати шлюб , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 04.03.1997 року виконкомом Парафіївської селищної Ради народних депутатів Ічнянського району Чернігівської області, актовий запис № 5 , недійсним.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Справа № 2-1465/11

Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Херсона цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 23.04.2009 року Міським Відділом РАЦС Головного УЮ у Херсонській області. Вказаний шлюб був укладений з метою виїзду її за кордоном, тому жодного дня вони з відповідачем не проживали разом, спільного господарства не вели. Відразу після реєстрації шлюбу відповідач поїхав за кордон, а їй виїхати так і не вдалося. З того часу вони не бачились. На даний час вона має намір зареєструвати шлюб з іншим чоловіком від якого має дитину. Просила суд визнати шлюб між нею та відповідачем недійсним.

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала, просила позов задовольнити, на розірванні шлюбу наполягала. Прізвище змінити на дівоче ОСОБА_1.

Відповідач в судове засідання не зявився, але надіслав суду належним чином оформлену заяву від 14.11.2010 року, завірену нотаріусом,в якій з позовними вимогами згодний, на розірванні шлюбу наполягав. Просив справу розглядати у його відсутність.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі. Вказане вбачається з Свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 23.04.2009 року.

З пояснень позивачки та з документі, які надіслані відповідачем ОСОБА_2, завірених адвокатом нотаріусом держави Ізраїль, вбачається, що шлюб був укладений з метою виїзду за кордоном, тому жодного дня сторони не проживали разом, спільного господарства не вели. Відразу після реєстрації шлюбу відповідач поїхав за кордон, а позивачка не виїздила. З того часу вони не бачились.

Відповідно до ч.2 ст.40 СК України, шлюб визнається недійсним та рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім»ї та набуття прав та обов»язків подружжя.

При зазначених обставинах, суд вважає, що шлюб має бути визнаний недійсним.

На підставі викладеного, ст.ст. 40,42 СК України, керуючись ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 23 квітня 2009 року Міським відділом РАЦС Головного управління юстиції в Херсонській області, актовий запис № 200визнати недійсним.

Прізвище після реєстрації визнання шлюбу недійсним позивачки змінити на її дошлюбне ОСОБА_1.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Cправа № 274/6666/13-ц

Позивачка звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.11.2006 року  між сторонами був укладений шлюб у Сокільчанській сільській раді Попільнянського району Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, актовий запис №11.

          На час укладення шлюбу з відповідачем, вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3  з яким немала змоги розлучитись, через невідоме його місце проживання. Про те, що шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі є недійсним не знала.  

          Оскільки укладення такого шлюбу порушує її права  та права відповідача звернулася до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним.

          Позивачка в судове засідання не з'явилася надала,  заяву з проханням слухати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обємі.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням слухати справу в його відсутності. Позовні вимоги визнав.

          У відповідності до ст.197 ЦПК України в зв"язку з неявкою сторін в судове засідання розгляд справи технічними засобами не фіксувався.

          У відповідності до ч. 4  ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

          Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності приходить до наступного висновку.

          Судом встановлено, що 25.11.2006 року  між сторонами був укладений шлюб у Сокільчанській сільській раді Попільнянського району Житомирської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, актовий запис №11.

          Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

          На час укладення шлюбу з відповідачем, позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 про що свідчить копія рішення Бердичівського міськрайонного суду від 21 жовтня 2008 року про розірвання шлюбу позивачки з ОСОБА_3. Про те, що шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі є недійсним не знала.  

          Відповідно до ч.1 ст. 39 Сімейного кодексу України, недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Відповідно до положень вказаної статті, такі шлюби є недійсними від моменту їх реєстрації, без рішення суду на підставі факту документального підтвердження зазначених порушень.

          Перелік обставин за якими шлюб визнається або може бути визнаний недійсним за рішенням суду, передбачений  у ст.40,41СК УКраїни.  

          Частиною 4 ст.39 Сімейного кодексу України передбачено, що за заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій третій цієї статті.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що визнання недійсним шлюбу в порядку ч.1 ст.39 СК України за рішенням суду не передбачено чинним законодавством, оскільки такий шлюб є недійсним в силу закону та для таких випадків існує позасудовий порядок анулювання актового запису про такий шлюб.

          Враховуючи викладене, у позові слід відмовити у повному обсязі, роз'яснивши позивачці, що вона не позбавлена права звернутись до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про анулювання актового запису про шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем. Крім того  відповідно до норм ч.5 ст.39 СК України якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту прининення попереднього шлюбу.

          Керуючись ст.39, 40, 41 Сімейного Кодексу України, ст.3, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

                                                     в и р і ш и в :

          У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним - відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня проголошення рішення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії даного рішення.

Справа № 2-2259/11

16 листопада 2011 рокупозивачка звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що вона та відповідач перебувають у шлюбі, який зареєстрований 24.06.2003 року відділом РАЦСу Овідіопольського РУЮ в Одеській області, серії І-ЕД №135300, актовий запис №51. Після укладення шлюбу тобто з серпня 2003 року вони як подружжя припинили шлюбні відносини.

У вересні 2011 року ОСОБА_1 стало відомо, що на момент реєстрації її шлюбу з відповідачем, він перебував у попередньому шлюбі з гр.. ОСОБА_3, і цей шлюб був зареєстрований 19.03.1985 року та на теперішній момент не був розірваний.

На даний час позивачка має намір зареєструвати шлюб з іншим чоловіком від якого має дитину. ОСОБА_1 просила суд визнати шлюб між нею та відповідачем недійсним.

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала, просила позов задовольнити, на розірванні шлюбу наполягала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст. 25 ч.1 Сімейного Кодексу України, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Відповідно до ст. 39 ч.1 Сімейного Кодексу України, недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Згідно ст. 42 ч.1 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружинаабо чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі. Вказане вбачається з Свідоцтва про шлюб серії І-ЕД №135300 від 24.06.2003 року.

З пояснень позивачки та з документів які є в матеріалах справи, вбачається, що шлюб між позивачкою та відповідачем був укладений саме в той час коли відповідач ОСОБА_2 знаходився в зареєстрованому шлюбі з гр.. ОСОБА_3, і цей шлюб був зареєстрований 19.03.1985 року, свідоцтво про шлюб серії ІІ-ЕД №398126, актовий запис №38, та на теперішній момент не розірваний.

При зазначених обставинах, суд вважає, що позов обгрунтований та шлюб має бути визнаний недійсним.

На підставі викладеного, ст.ст.25, 39, 42 СК України, керуючись ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним –задовольнити.

Визнати недійсним шлюб між ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 24 червня 2003 року відділом РАЦСу Овідіопольського РУЮ в Одеській області, свідоцтво про шлюб серії І-ЕД №135300, актовий запис №51.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд протягом 10 днів дня його оголошення, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Справа № 2020/13457/2012

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнень просить анулювати запис про розірвання шлюбу у Комінтернівському РАЦС м. Харкова, що здійснена за рішенням суду від 17.10.2011 року; визнати недійсним шлюб, укладений між позивачем та відповідачем 13.06.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13.06.2008 року між ним та  відповідачем укладено шлюб. За заявою відповідача рішенням суду від 17.10.2011 року шлюб розірвано. У позовній заяві позивач зазначає, що йому стало відомо про наявність у відповідача  неврологічного або психічного захворювання, про яке йому не було повідомлено при укладенні шлюбу, з огляду на що просить визнати шлюб недійсним.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач надала заперечення на позов,  в яких просить в задоволенні позову відмовити.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що  на момент реєстрації шлюбу була здоровою людиною, не мала ніяких захворювань, в період шлюбу народила здорову дитину. Також зазначає, що на даний час рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.10.2011 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, що є перешкодою для визнання його недійсним.

У судовому засіданні відповідач та її представник  ОСОБА_4 вимоги заперечень підтримали у повному обсязі, просять в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 13.06.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Київським відділом реєстрації  актів цивільного стану Харківського  міського управління юстиції зроблено  відповідний актовий запис за № 224.

У відповідності до ст. 38 Сімейного кодексу України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

Статтею 41 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу;

2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, ч. 2 ст. 43 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред'явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

Суд також зазначає, що згідно роз'яснень, що містяться у п. 13  постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" , наявність рішення  суду про розірвання шлюбу є перешкодою для визнання цього шлюбу недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.10.2011 року  шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 13 червня 2008 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, про що було зроблено актовий запис № 224,  розірвано.

З пояснень сторін у судовому засіданні встановлено, що на даний час зазначене рішення набрало законної сили, у встановленому законом порядку не оскаржено та не скасовано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що пред'явлення ОСОБА_1 позову про визнання шлюбу недійсним є передчасним, оскільки такий позов згідно приписів ч. 2 ст. 43 Сімейного кодексу України може бути пред'явлено лише після скасування рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.10.2011 року про розірвання шлюбу.

Підстави для задоволення позовних вимог про анулювання запису про розірвання шлюбу у Комінтернівському РАЦС м. Харкова, що здійснений за рішенням суду від 17.10.2011 року, також відсутні.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України,   суд -  

ВИРІШИВ:

В задоволенні  позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним -  відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Справа № 263/3018/13-у

Позивачка в інтересах своєї дочки ОСОБА_2, яка є інвалідом 2 гр. та знаходиться під піклуванням позивачки,  звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, вказавши, що її дочка недієздатна. Без її відома 12.02.2004 р. дочка ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із відповідачем. Тому вважає, що саме факт недієздатності дочки надає їй  право звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним.

Суд розглянув справу у відсутності відповідача у заочному провадженні, оскільки він не з'явився у судове засідання без поважної причини та не надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд, дослідивши надані по справі докази, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є інвалід дитинства 2 групи, з цього приводу вона була визнана судом недієздатною та за рішенням виконкому Жовтневої райради м. Маріуполя від 24.03.192 р. позивачка була визнана  над ній опікуном (а.с.8-10). Недієздатна ОСОБА_2 12.02.2004 р. зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 (а.с.5).

Згідно ч.3 ст.39 СК України шлюб визнається недійсним, якщо він зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.  

Суд вважає, що в даному випадку шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з моменту його реєстрації є недійсним.

Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, ст.41 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов   ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним задовольнити.

Визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 до ОСОБА_3,  зареєстрований відділом РАЦС Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя Донецької області 12.02.2004 р., актовий запис 41.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 10 днів після  його проголошення.

Справа № 2-5846/11

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним. Свої вимоги мотивував тим, що 1 жовтня 1993 року він уклав шлюб з відповідачкою, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Московського району м.Києва, актовий запис № 1257, з метою подальшого виїзду за кордон до іншої країни кожен окремо. Цей шлюб був ними укладений без наміру створення сім»ї та набуття прав і обов»язків подружжя, тому жодного дня вони не вели спільне господарство, не підтримували шлюбно-сімейні відносини, спільно не проживали. Після повернення з м. Москви, де він перебував на заробітках, він дізнався, що відповідачка уклала шлюб з ОСОБА_3, а тому був впевнений, що їх шлюб у встановленому законом порядку був визнаний недійсним. Після цього він одружився з іншою жінкою, від шлюбу з якою народилося двоє дітей. І лише влітку 2010 року йому стало відомо про те, що шлюб не був визнаний недійсним. 23 грудня 2010 року він звернувся до відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м.Києві з заявою про анулювання актового запису № 1257 від 01.10.1993 року, але його заява була залишена без задоволення, а йому роз»яснино право звернутися до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним, у зв»язку з чим він змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила позов задовольнити, пославшись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала і просила позов задовольнити, пояснивши, що в 1993 році, маючи на утриманні малолітню дитину і не маючи достатніх коштів для утримання сім»!ї, разом з позивачем вирішили укласти шлюб з метою виїхати за кордон на заробітки. В січня 1994 року їй запропонували посаду в одному з науково-дослідних інститутів, на яку вона погодилася.Заробітна плата за запропонованою посадою була достатньою для утримання її та дочки. В тому ж 1994 році у неї пропав паспорт, у зв»язку з чим вона отримала новий, звернувшись до паспортного відділу Голосіївського району. Після чого, вона вийшла заміж за ОСОБА_4 рік тому вона дізналася, що шлюб не анульований.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

1 жовтня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Московського району м.Києва, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 1257 /а.с.6/. Зазначений шлюб у встановленому законом порядку розірваний не був, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст..45 КпШС України шлюб може бути визнаний недійсним в разі порушення умов, встановлених статтями 15-17 цього Кодексу, а також в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім»ю /фіктивний шлюб/.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, та підтвердила відповідач шлюб був укладений без наміру створення сім»ї, а лише з метою виїхати за кордон до іншої країни для працевлаштування. Крім того, сторони ніколи не проживали однією сім»єю, не підтримували шлюбно-сімейні відносини, не вели спільне господарство, тобто не набули взаємних прав та обов»язків.

Дані обставини підтвердила в судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_5, яка показала, що в жовтні 1993 року її дочка ОСОБА_2 повідомила їй, що вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 з метою поїхати на заробітки за кордон. На той час вони проживали втрьох: вона, її дочка та онука. ОСОБА_1 вона ніколи не бачила, дочка ніколи не проживала з тим чоловіком однієї сім»єю. В подальшому в той же десь період, дочці запропонували роботу, на яку остання погодилася і тема виїзду на заробітки сама по собі відпала.

Про те, що шлюб був зареєстрований без наміру створити сім»ю свідчить і подальші дії сторін. 1 листопада 1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Московського району м.Києва, від якого ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася дочка ОСОБА_6 /а.с.8-9/.

В свою чергу ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_7, про що 31 серпня 1997 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з Державним Центром розвитку сім»ї зроблено запис № 1288. Від шлюбу подружжя мають двох дітей:ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 таОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2. /а.с.7,11/.

Таким чином, кожен із подружжя після реєстрації їх шлюбу влаштував своє життя, що свідчить про фіктивність їх шлюбу.

Відповідно до ст..61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а шлюб укладений 1 жовтня 1ё993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід визнати недійсним, оскільки реєстрація шлюбу відбулася без наміру створити сім»ю /фіктивний шлюб/.

Відповідно до ст..48 КпШС України шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з часу його укладення.

Керуючись ст..ст.10,11,15,60,208, 213-215 ЦПК України і на підставі ст..ст.45,48 КпШС України,

Суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати шлюб, укладений 1 жовтня 1993 року між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Московського району м.Києва, актовий запис № 1257 недійсним.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Дарницький районний суд м.Києва протягом десяти днів з часу його проголошення.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи законодавство що до недійсності шлюбу, я зробив наступні висновки:

По-перше, в ст. 38 СК України зазначено, що недійсним вважається шлюб який був укладений в протиріччі з ст..22-24 СК України:

• недосягнення хоч однією особою шлюбного віку ст..22 СК України;

• не був добровільним однією з сторін ст.24 СК України;

• одна з осіб була недієздатною, або з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними ст. 24 СК України.

А також вважається недійсним шлюб:

- зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

- зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою

По-друге, ст.40 та ст. 41 СК України визначають що шлюб може бути визнаним недійсним в судовому порядку:

• якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;

• шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

• між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою статті 26 Сімейного Кодексу України;

• між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

• з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

• з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Отже, таке поняття як недійсний шлюб має повне право на існування. Статті які визначають та обумовлюють недійсність шлюбу є конче необхідними під час переходу суспільства до ринкових відносин.

Але було б набагато краще коли таких шлюбів – недійсних не утворювалося взагалі. Адже шлюб – не іграшка, не тимчасовий стан, він повинен стати основою вільного вибору подружжям принципів врегулювання певних відносин сімейного життя.