2. Медичні знання в Україні в часи середньовіччя

Зберігся ряд літературних пам’яток того часу, що містить відомості медичного характеру.

Так, у Густинському літописі є чимало записів, що стосуються медичної справи, зокрема досить докладні описи хвороб, наприклад опис недуги князя Володимира Василійовича, який датується 1287 р.(наводиться мовою оригіналу) «Володимиру же князю больну сущу... рана неисцелимая... лежащу в болести 4 лета. Нача ему гнити уста первого лета мало, второго третьего болма нача гнити... исходящему же четвертому лету и наставше зиме больми немочи, і опада ему все мясо с бороды и зубы и исподняя вигнища вси и челюсть бородна перегни и бысть видети гортань; и не вкушая по семь недель ничего же». Так подає літописець вражаючу яскраву картину запущеного раку нижньої губи з ураженням оточуючих органів.

Пізніше стали з’являтися слов’янські перекладні книжки, де поруч з релігійними текстами подавалися відомості з астрології, математики, творів Галена, Гіппократа, Аристотеля та коментарі до них.

Найпоширенішим був переклад праці «Галіново на Іпократа» – коментарі Галена до праці Гіппократа «Про природу людини». В ній подається вчення про чотири рідини, з яких складається тіло людини – кров, слиз, жовч і чорну жовч. Як Всесвіт (макрокосм) складається з 4-х елементів, так і людина теж побудована з 4 елементів і становить мікрокосм – «Малий Всесвіт».

В 1306 р. вперше в історичних джерелах згадано староукраїнський «зілейник», або порадник з лікування – рукописна збірка народних засобів лікування хворих. В 1423 р. був перекладений «Ветроград» (Сад Здоров’я), що розповідав про лікарські рослини та їх застосування. В 1534 р. перекладено польською мовою у Кракові травник «Про трави та їх дію», який містив описання понад 500 лікарських засобів, способів діагностики, лікування і попередження хвороб.

Дуже поширена була книга більш практичного змісту «Тайна Тайних, або Аристотелеві врата», яка вийшла в ХV ст. болгарською мовою. Це своєрідна медична енциклопедія, яка виникла на арабському сході, а після хрестових походів через латинську та єврейську версії обійшла західноєвропейські і слов’янські літератури. У творі даються вказівки, як належить лікареві обстежувати хворих, наводяться засоби дослідження очей, вух, шкіри, грудей, кінцівок, методи пальпації органів черевної порожнини; описуються деякі хвороби, подаються поради щодо харчування, житла, одягу, режиму статевого життя. У ній також мовилось і про етику лікаря – в ньому все повинно бути гарним, як його думки, так і його тіло й одяг. Внутрішню красу лікаря має становити доброта, чуйність, постійне самовиховання.

Дослідники з’ясували, що до цього твору увійшли фрагменти медичного трактату Аль Разі «Наука про будову тіл та їх форму, а також про рідини, що в них переважають…», твори Мойсея Маймоніда «Трактат про отрути» та «Трактат про правила статевого співжиття», фрагменти праць того ж Мойсея Маймоніда «Про санітарію» та ін. Це видання сприяло поширенню на українських землях досягнень західної й арабської медицини.

У 1536 р. П. Русин написав українською мовою велику (870 ст.) книжку про лікарські рослини.

1576 р. датується перша згадка про лікування мінеральними водами (купелями) на Львівщині на «термах Яворівських». У книзі «Теплиці» варшавського лікаря В. Очко описані цілющі джерела, подані рекомендації щодо лікування, згадуються сірчані джерела в Любені Великому. В ХVІ ст. почали вживати мінеральну воду з карпатського села Луги («Лужанська»).

У 1596 р. у Вільні вийшов друком перший в Україні буквар зі словником Лаврентія Зизанія. Він містив терміни про здоров’я і хвороби, що сприяло розвитку медичної термінології.

Чимало медичних відомостей знаходимо в «Проблематах», де докладніше, ніж у всіх стародавніх перекладних писемних джерелах, описано будову і функції людського тіла. Згідно з «Проблематами», головний мозок є центром всього духовного життя людини. Дуже цікавим є спостереження невідомого автора, що слиновиділення викликають не тільки вигляд і запах їжі, але й спогади про неї. Можна сказати, що це перша в історії медицини згадка про умовні рефлекси. Названі рукописи були доступні вузькому колу осіб.