6. Кредитний ринок та ринок цінних паперів як основні складові фінансового ринку

За інституціональною ознакою та організацією торгівлі фі­нансовими ресурсами фінансовий ринок поділяється на кре­дитний ринок і ринок цінних паперів.

Кредитний ринок охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер. Кредитний ринок є основною складовою фінансового ринку. По-перше, він забезпечує найшвидший до­ступ до фінансових ресурсів. По-друге, переваги кредитного ринку випливають із функціонального потенціалу основних суб'єктів цього ринку - комерційних банків, які не тільки опосередковують рух фінансових ресурсів, а й певною мірою продукують їх. Кредитний ринок дає змогу здійснити нагро­мадження, розподіл, перерозподіл та рух позичкового капіта­лу між сферами економіки, суб'єктами фінансового ринку.

Позичковий капітал - це кошти, віддані в позику за ви­значений відсоток на підставах зворотності, строковості, забез­печеності, платності, добровільності. Формою руху позичково­го капіталу є кредит. Кредит - це суспільні економічні відно­сини, які виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на умовах зворотності, платності та доб­ровільності.

Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позичку одним суб'єктом іншому. Позичена вартість може мати грошо­ву форму, форму товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Форми та види кредиту можна класифікувати за різними критеріями (рис. 7.6).

Рис. 6. Класифікація форм та видів кредиту

Ринок цінних паперів - це особлива форма торгівлі фінан­совими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів. Він є найактивнішою частиною сучасного фі­нансового ринку і дає змогу реалізовувати різноманітні інтере­си емітентів, інвесторів та посередників.

До основних функцій ринку цінних паперів відносять: облі­кову; контролюючу; збалансування попиту і пропозиції; сти­мулюючу; перерозподільну; регулюючу.

Механізм функціонування ринку цінних паперів залежить від складових цього ринку, тобто його структури (рис. 7).

Рис. 7. Структура ринку цінних паперів за основними озна­ками

Первинний ринок - ринок перших та повторних випусків (емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення (андерайтинг). Первинне розміщення провадить­ся прямим зверненням емітента до покупця або передачею всієї емісії чи її частки посереднику (інституційному інвестору), який бере на себе функції розповсюдження цінних паперів.

На вторинному ринку здійснюється обіг раніше емітова­них на первинному ринку цінних паперів, тобто їх пере­розподіл. Цей ринок характеризується операціями перепрода­жу раніше випущених цінних паперів.

Без розвиненого вторинного фондового ринку, який забез­печує постійну ліквідність і розподіл фінансових ризиків, не може ефективно існувати первинний ринок цінних паперів. Однією з основних функцій вторинного ринку є встановлення реальної ринкової ціни або курсу окремих цінних паперів, що відображає всю інформацію про фінансовий стан їх емітентів і умови емісії.

З погляду організації або місця торгівлі цінними паперами він поділяється на біржовий та позабіржовий.

Біржовий ринок цінних паперів пов'язують з поняттям фондової біржі як особливо організованого вторинного ринку цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальних ринкових цін активів.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, будучи центром торгівлі ними. Вона виконує три ос­новні функції - посередницьку, індикативну та регулятивну. Сутність посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться ко­тирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну та якісну оцінку цінних паперів і динаміку їх розвит­ку. Регулятивна функція фондової біржі виражається в ор­ганізації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові тор­ги, правила укладення і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб'єктів біржової торгівлі.

На біржу можуть потрапити не всі емітовані цінні папери, а тільки гарантовані, що відповідають вимогам лістингу. Лістинг - це допуск цінних паперів до обігу і котирування на фондовій біржі на підставі їх економічної експертизи.

Позабіржовий ринок історично передує біржовому. Звідси пішов термін «вуличний ринок» або «торгівля з прилавка», коли лондонські брокери укладали угоди з цінними паперами на вулиці чи в кафе.

Позабіржовий ринок характеризується вищим рівнем фі­нансового ризику та нижчим рівнем юридичної захищеності покупців, меншим рівнем їх поточної інформованості та ін. Разом з тим, цей ринок забезпечує обіг ширшої номенклатури цінних паперів; задовольняє потребу окремих інвесторів у фі­нансових інструментах з високим рівнем ризику і, відповідно, приносить вищий дохід; більшою мірою забезпечує таємницю здійснення окремих угод. У режимі позабіржового фондового ринку здійснюється більшість операцій з цінними паперами. Так, наприклад, в Україні це співвідношення становить при­близно 90 % до 10 % на користь ПФТС.

Об'єктом ринку цінних паперів є специфічні фінансові інс­трументи - цінні папери різних видів. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок», який було прийнято Верхов­ною Радою України 23 лютого 2006 р., дає визначення цінних паперів, їх класифікацію, регулює відносини, що виникають під час розміщення та обігу цінних паперів.

Цінні папери - документи встановленої форми з відповід­ними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Згідно з Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів (рис. 7.8).

Цінні папери мають такі характеристики як ринковість, ліквідність, дохідність, спекулятивність, ризикованість, стан­дартність.

Ринковість - здатність цінних паперів купуватися та про­даватися на ринку, виступати як самостійний платіжний за­сіб, а також бути об'єктом інших цивільних відносин (позики, спадщини, дарування, гарантії тощо).

Рис. 8. Класифікація цінних паперів, що перебувають в обігу в Україні

Дохідність - властивість цінних паперів виступати як за­сіб збереження і нагромадження багатства. Цінні папери ма­ють вартість:

1. номінальну - встановлюється емітентом довільно за емісії;

2. балансову - є бухгалтерським відображенням забезпе­ченості цінних паперів капіталом емітента;

1. ринкову - вартість цінних паперів на фондовому ринку;

3. розрахункову - визначається за допомогою фінансових розрахунків.

Ризикованість — властивість цінних паперів завдати влас­никам грошових втрат внаслідок зменшення своєї дохідності під впливом різноманітних факторів.

Ліквідність - властивість цінних паперів швидко перетво­рюватися на гроші без великих втрат для власника.

Спекулятивність - можливість цінних паперів стати об'єктом спекуляцій.

Стандартність - по-перше, відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів єдиним законодавчо визначеним вимогам (вони можуть існувати як у документарній, так і у бездокументарній формах як записи на рахунках); по-друге, одна­ковість правових наслідків для суб'єктів ринку щодо операцій з цінними паперами окремих груп і видів.