4. Норма реакції і чинники, які її регулюють

Сприйнятливість організму до зовнішніх впливів – індивідуальна. Те, що для одного буде навантаженням середньої інтенсивності, на іншого вплине як слабке, на третього – як сильне навантаження. Прийнято вважати, що це пов'язано з відмінностями в нормі реакції організму на зовнішні дії (його реактивності).

Ефект дії зовнішнього фактора залежить не тільки від ступеня виразності цього фактора, його дози, він визначається також індивідуальними особливостями сприйнятливості організму до дії фактора, нормою реакції організму. Норма реакції – це індивідуальні особливості сприйнятливості організму до дії конкретного чинника середовища. Норма реакції організму, його реактивність залежать від спадкових особливостей, віку, статі, попереднього досвіду, конституції, фізіологічного стану, стану здоров'я, інших чинників.

Норма реакції організму визначає поріг його сприйнятливості до дії чинника середовища, рівень оптимального й надмірного дозування чинника, ступінь змінності функцій і структур під час пристосовувань до нових умов діяльності. Так, наприклад, розходження в чутливості до болю в різних людей приводять до того, що той самий стимул може не викликати ніяких хворобливих відчуттів і відповідної реакції в однієї людини й, навпаки, дуже сильно проявитися в іншої. Зазвичай, існує зворотний зв'язок між рівнем сприйнятливості організму до зовнішньої дії і ступенем генетичної обумовленості процесів його життєдіяльності на відповідному етапі онтогенезу. Дослідження близнят показало, що ступінь генетичної детермінації життєвих процесів змінюється з віком: вона мала в перші роки життя і знов знижується в період статевого дозрівання. Тому перші роки життя і період статевого дозрівання роблять дитячий організм сприйнятливішим до зовнішніх дій, утому числі й до фізичних навантажень.

З одного боку, юні спортсмени по-різному адаптуються до різноманітних екстремальних умов спортивної діяльності, з іншого – чинники цілеспрямованої спортивної діяльності впливають на відбір найбільш придатних і на формування в них специфічного морфофункціонального статусу. Добре відомо, що всі складові людського тіла становлять собою сплав успадкованого і придбаного при різних співвідношеннях цих інгредієнтів. Велика частина ознак людини виявляє залежність і від середовища, і від спадковості (Б. А. Никитюк, 1985).

Ступінь сприйнятливості організму до зовнішніх дій залежить і від статі. Існує думка, що жіночий організм біологічно стійкіший до зовнішніх дій. У жінок вища середня тривалість життя, вони менш схильні до багатьох захворювань (наприклад, захворювань серцево-судинної системи). Хоча є і протилежні факти. Наприклад, жінки більш емоційно нестійкі в складних умовах середовища. Під час спортивних змагань психологічна перебудова жіночого організму виразніша, ніж чоловічого.

Важливим чинником, який визначає реактивність організму й динаміку процесів росту та розвитку, є конституція – цілісність морфологічних і функціональних ознак, природжених і набутих. Як видно із самого визначення, норма реакції організму є складовою частиною конституції людини.

Норма реакції організму на зовнішні дії залежить також від його фізіологічного стану, який із певною закономірністю змінюється протягом доби, місяця, років, виявляючи певну циклічність, – добову, місячну тощо. Норма реакції також має циклічні зміни.

Норма реакції залежить і від рівня тренованості, від попереднього контактування із чинником середовища, що діє на організм. Усі люди володіють дотиковою чутливістю, але в деяких шляхом тренування вона може бути розвинута до досконалості. Особливо виразно вона розвинута в незрячих і незрячоглухонімих. Поза сумнівом, у ході спортивного тренування сприйнятливість організму до фізичних навантажень змінюється. Спадковість визначає при цьому межі можливих коливань норми реакції. Норма реакції змінюється і за деяких патологічних станів організму.

Залишається додати, що норма реакції неоднакова для різних структур і функцій організму. Це пов'язано з тим, що кожна з них має свої, генетично обумовлені особливості розвитку.