Функції міжнародних фінансів означають їх призначення.
Виділяють дві основні функції міжнародних фінансів: розподільну і контрольну.
Розподільна функція. Через механізм міжнародних фінансів здійснюється грошовий розподіл і перерозподіл світового продукту.
Розподіл та перерозподіл світового продукту визначається:
об’єктивними закономірностями:
капітал спрямований туди, де найбільша норма прибутку;
важливим чинником руху капіталу є ризики, пов’язані з отриманням прибутку;
рух капіталів відображає також дію закону пропорційного розвитку;
політикою (інтересами) суб’єктів міжнародних відносин.
Політика (інтереси) суб’єктів міжнародних відносин та об’єктивні закономірності можуть збігатися або суперечити одне одному.
Контрольна функція. Міжнародні фінанси, як зазначалося, відображають рух суспільного продукту у грошовій (універсальній, зіставній) формі. Це дає можливість здійснювати облік та аналіз руху світового суспільного продукту у грошовій формі у будь-який час, на будь-якому етапі.
Практична реалізація контрольної функції:
полягає в: прийнятті подальших рішень щодо міжнародних фінансів; розробленні поточної та стратегічної міжнародної фінансової політики.
залежить від: ступеня розуміння можливості реалізації міжнародної фінансової політики; політики держав; характеру та рівня економічного розвитку держав; технічного оснащення процесу збирання та обробки інформації.
Деякі науковці (Козак Ю. Г., Логвінова Н. С., Ковалевський В. В.) виділяють, окрім вказаних, ще дві функції: регулювальну і стабілізуючу.
Регулювальна функція пов’язана із втручання міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій за допомогою фінансів у процес відтворення;
Стабілізуюча функція полягає у створенні в світогосподарській системі стабільних умов для економічних та соціальних відносин.
Навчальна дисципліна “Міжнародні фінанси” вивчає:
потоки грошових коштів і пов’язані з ними відносини у сфері міжнародної економіки;
види і форми, яких набуває міжнародний перелив капіталів;
зміни спрямованості та інфраструктуру міжнародних валютно-фінансових потоків.
1.2. Світовий фінансовий ринок та його структура
У світовому господарстві постійно відбувається переливання грошового капіталу з однієї країни до іншої, що створює світові фінансові потоки.
Міжнародні фінансові потоки являють собою сукупність фінансових операцій, об'єктом яких служить грошовий капітал.
Ці потоки обслуговують міжнародну торгівлю товарами, послугами і перерозподіл капіталів між країнами.
Типи міжнародних фінансових потоків можна класифікувати за такими ознаками: вид економічної діяльності згідно зі структурою платіжного балансу; економічні взаємовідносини між нерезидентами; строки виконання фінансових операцій; функціональне призначення; форма власності щодо джерел фінансових потоків (рис. 1.1).
Основними каналами руху фінансових потоків є:
валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг;
зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал (ПП);
операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами;
валютні операції;
Рис. 1.1. Типи міжнародних фінансових потоків
допомога країнам, що розвиваються, і внески держави в міжнародні організації.
Міжнародні фінансові потоки спрямовуються в ті сфери та регіони світу, де на них відчувається найбільший попит та є можливість отримати найбільший прибуток.
Рух фінансових потоків (у грошовій формі, у вигляді різного роду фінансово-кредитних інструментів) здійснюється через банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи, фондові біржі, які формують світовий фінансовий ринок.
Щоденні операції на світових фінансових ринках значно перевищують операції світової торгівлі.
Структура світового фінансового ринку. Світовий фінансовий ринок традиційно поділяється на міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки боргових зобов'язань, міжнародні ринки цінних паперів, кожний з яких включає євроринок (ринки євродепозитів, єврокредитів, євроакцій, єврооблігацій, євровекселів та ін.). Спрощену структуру світового фінансового ринку наведено на рис. 1.2.
Рис. 1.3. Структура та взаємозв'язок складових світового фінансового ринку
Структура світового фінансового ринку дуже складна і між його складовими не завжди можна провести чітку межу. Так, міжнародний ринок облігацій за одними критеріями є елементом міжнародного ринку цінних паперів, а за другими — міжнародного ринку боргових зобов'язань; міжнародний ринок титулів власності водночас є елементом міжнародного ринку цінних паперів та міжнародного ринку капіталів.
Призначення фінансових ринків полягає в тому, щоб забезпечити ефективний розподіл наявного обсягу вільного капіталу між кінцевими споживачами (інвесторами). Фінансові ринки і є саме тим механізмом, який для укладення угод зводить тих, хто пропонує гроші, з тими, хто їх шукає. Для збільшення ефективності розподілу вільних грошових коштів існують фінансові інститути — посередники між кредиторами і кінцевими позичальниками. Інститути на професійній основі пропонують послуги щодо поєднання попиту і пропозиції на капітал фірмам, громадянам, урядам і функціонують у певному правовому й податковому просторі. Слід звернути увагу на те, що під фінансовими інститутами, у вузькому значенні слова, розуміють фінансові організації, а в широкому — нормативний порядок, систему проведення валютно-фінансових операцій цими організаціями.
Сучасний світовий фінансовий ринок характеризується:
значним обсягом фінансових ресурсів та операцій, які здійснюються цілодобово, у більшості своїй уніфіковані і до яких залучаються суб'єкти з високим рейтингом;
скасуванням обмежень на фінансові потоки через національні кордони, таких як контроль капіталів та обмеження обігу іноземних валют. Наприклад, країни ОЕСР лібералізували майже всі види руху капіталу, включаючи короткострокові операції, здійснювані підприємствами та фізичними особами відповідно до “Кодексу про лібералізацію руху капіталу”, що діє на території країн — членів ОЕСР;
високим рівнем використання інформаційних технологій, які зменшують вартість трансакцій між країнами;
застосуванням різноманітних фінансових інструментів.
Основні тенденції, що спостерігаються на світовому фінансовому ринку, характеризуються такими узагальненнями:
1. Створення валютних блоків навколо провідних валют світу.
Валютний блок — це угруповання країн на основі валютно-економічного домінування держав, що очолюють цей блок, шляхом прикріплення до їхньої валюти валют країн-учасниць блоку.
2. Змінюється структура фінансових інструментів ринку на користь інструментів реального сектора корпоративних цінних паперів та їхніх похідних.
3. Фондові ринки є головним структуроутворювальним чинником фінансового сектора. Банківський сектор поступається роллю механізму перерозподілу фінансових коштів фондовому ринку.
4. Зростання взаємозв'язку між фінансовим та реальним секторами економіки.
5. Зростання масштабів технологічного переозброєння фінансових ринків на основі інтернет-технологій, які стирають національні кордони і активно сприяють установленню безпосередніх зв'язків між інвесторами й емітентами незалежно від їх національної належності.
6. Зміни в ідеології діяльності міжнародних фінансових організацій. Ці організації роблять акцент на підвищення відповідальності країн, що розвиваються, за стабільність національних ринків і відмовляються виконувати роль гаранта стабільності на їх фінансових ринках.
7. Різке збільшення і домінування на світових фінансових ринках спекулятивних операцій, на частину котрих приходиться понад 95% усіх фінансових угод.
Сукупність фінансових ринків та фінансових інститутів (установ), що функціонують у правовому й податковому середовищі міжнародного бізнесу, створюють світову фінансову систему (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Основні компоненти світової фінансової системи