Загальні закони управління людиною.

Закон єдності біологіч­ного та соціального

Індивідуум у своєму поводженні, звичках запрогра­мований навколишнім середовищем, культурними стандартами, тому дії людини визначаються не тіль­ки поточними стимулами, але й усім досвідом її по­переднього життя

Закон єдності соціаль­ного й несвідомого

Дії людини визначаються не тільки свідомістю, але й неусвідомленими мотиваційними причинами. Лю­дина може бути запрограмована на виконання рі­шення і, не усвідомлюючи цього, реалізовувати його

Закон послідовності розвитку

У природі та єдності зміна розвитку відбувається пі­сля виникнення відповідних передумов. За первіс­ними успіхами можуть траплятися зриви, якщо не враховувати стратегічні розриви, Необхідна поетап­на реалізація прийнятих рішень

Закон зростання ентро­пії

Ізольовані організаційні системи мимоволі прагнуть перейти з менш імовірного стану в більш імовірний за відсутності протидійних сил

Ентропія – у теорії управління це міра невизначеності стану чи поведінки системи в даних умовах. Ентропія за знаком протилежна обсягу інформації.

Закон відносності по­водження

У механізмах роботи мозку все відносно. У різних умовах ті самі подразники сприймаються по-різ­ному та викликають різні реакції. Поводження лю­дини не підпадає під лінійні закони, воно недетерміновано. Можна лише прогнозувати її дії ймовірніс­ними методами. Детермінізм (від лат – визначаю) постановка і розв’язання економічних задач, при якій їхні умови формуються з повною визначеністю, без урахування факторів невизначеності, випадкової природи

Закон кумулятивного впливу зовнішніх чин­ників

Причиною поведінкових дій є не одна попередня подія, а низка їх. Тому доцільно враховувати різно­маніття та стохастичність соціальних і психологіч­них явищ у різних ситуаціях, а також ту обставину, що кожна людина домагається своєї мети. Дії людини зумовлюються вродженими та придба­ними якостями, підпрограмами, що й викликає зрос­тання впливу зовнішніх сил у сполученні з внутріш­німи причинами на ухвалення рішення