Характер

Характер – сукупність стійких індивідуально-типологічних особливостей особистості, в яких виражається типове ставлення до навколишнього світу і до себе у типових ситуаціях.

Виділяють риси характеру:

Моральні (відповідальність, неввічливість);

Вольові (нерішучість, наполегливість);

Емоційні (чуйність, щирість);

Інтелектуальні (вдумливість, кмітливість).

2. Особливості ставлення до предметів.

З інтересами і ставленням до предметів (за Лісовською) виділяють такі типи студентів:

1) гармонійний тип (усе подобається)

2) професійний тип (переважає інтерес до професії)

3) академічний тип (студенти, що займаються науковою діяльністю)

4) мистецький тип (орієнтовані на красу, естетику)

5) старанні (усе виконують, хоч їм іноді важко)

6) середняки ( вчаться аби здати)

7) ледарі (не хочуть вчитися) – його найкраще долучати до групової роботи, коли кожен має певні функції.

8) творчі типи (необхідне засвоїти не можуть, але свою думку, ставлення до чогось виражають постійно)

9) богемні типи (хочуть вчитися на елітних факультетах, вирішувати елітні питання).

3. Види інтелекту студентів.

Виділено 7 типів інтелекту (амер. класифікація):

1. Лінгвістичний тип – розвинене мовлення, балакучість, красномовність

2. Логічно-математичний – стислість, логіка, лаконічність, формула, системність, доказовість.

3. Просторовий тип – візуальні зображення.

4. Тілесно-кінестетичний – виконувати різні дії руками (моделі, паяти,

5. Музичний – ритміка, музика

6. Інтерперсональний тип – взаємодія з іншими людьми.

7. Інтраперсональний – вміння заглибитися в себе, зрозуміти, оцінка свої переживання.

4. Індивідуальний підхід до студентів

Індивідуальний підхід – це забезпечення умов для кожного студента формувати свій стиль мислення.

* Важливо давати висловлюватися і розвивати діалог.

* Використання диференційованих завдань (як за темою, так і за формою).

* Застосування різних методів навчання і різних форм роботи студентів (індивідуальні, групові, по парах, презентації, дискусії)

* Вироблення викладачем специфіки спілкування з різними студентами (комусь підказуючи, навідні питання, когось зупинити і конкретизувати відповідь).

* Оцінювання – критерії повинні бути однакові, але треба враховувати зусилля і ставлення до завдання. Основне – не порівнювати студентів між собою. Порівнювати можна лише з успіхами самого студента.

* Різні методи впливу на студентів (на когось кидати оком, на деяких взагалі треба не зважати).

* Під час пояснення матеріалу – пояснювати різними способами.