30. Класифікація органів держави.

Види органів держави за черговістю їх утворення:

Первинні: утворюються в результаті народного голосування (виборів), наприклад: Президент, парламент.

Вторинні: утворюються органами первинного народного представництва шляхом виборів. Наприклад: Уряд, Конституційний Суд і система судів загальної юрисдикції, Генеральний прокурор.

Види органів держави за способом утворення:

Виборні (представницькі органи).

Призначувані (органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи).

Наслідувані (спадкоємний монарх).

За часом функціонування повноважень:

Постійні – створюються без обмеження строку дії.

Тимчасові – створюються для досягнення короткострокових цілей.

За територіальною сферою діяльності:

Загальні – поширюють свою владу на всю територію країни: а) вищі (президент, парламент, уряд); б) центральні (галузеві міністерства, комітети);

Регіональні – поширюють свою владу на територію суб’єктів федерації і регіонів (у федеративних і складних унітарних державах);

Місцеві – діють в адміністративно-територіальних одиницях (МДА).

За обсягом компетенції:

Органи загальної компетенції (парламент, уряд, ради та ін.) – вирішують питання загального профілю;

Органи спеціальної компетенції (міністерства, відомства, управління, відділи виконкомів тощо) – вирішують питання галузевого значення.

За формою здійснення компетенції:

Колегіальні (парламент)

Єдиноначальні (Президент).

За правовими формами здійснення функцій держави:

правотворчі;

правозастосовні;

правоохоронні;

контрольно-наглядові;

інтерпретаційні;

установчі.

За функціональним призначенням (за принципом поділу влад):

законодавчі;

виконавчі;

судові.

За характером і змістом діяльності:

законодавчі (парламент);

виконавчі (уряд);

правоохоронні (міліція, органи безпеки);

контрольно-наглядові (прокуратура, державні інспекції)

31. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади.

Законодавча влада – це галузь державної влади, делегована народом своїм представникам у парламенті, що надає їм виключне право приймати закони.

Верховна Рада, Державна Дума, Конгрес, Сейм.

Парламенти можуть бути двопалатні (США, Великобританія, Росія) і однопалатні (Ізраїль, Нова Зеландія, Україна).

Парламент – єдиний представницький орган народу і єдиний законодавчий орган, який цілком або частково створює інші вищі органи держави, визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики і бере участь у її здійсненні, контролює діяльність вищих органів і посадових осіб.

Функції парламенту:

Представницька – реалізується через обов’язок представляти інтереси народу, його різні шари за допомогою депутатського корпусу.

Законодавча – реалізується через право видавати закони.

Фінансова – реалізується через право приймати рішення з фінансових питань (затвердження бюджету країни).

Установча – реалізується через право брати участь у формуванні вищих виконавчих, а також судових органів.

Контрольна – реалізується через право здійснювати контроль за діяльністю уряду, інших вищих органів і посадових осіб.

Політична – реалізується через право визначати основи внутрішньої і зовнішньої політики і через обов’язок брати участь у її здійсненні.

Виконавча влада – галузь державної влади, що володіє правом безпосередньо управляти країною, виконувати закони та інші нормативні акти, прийняті законодавчою владою.

Носієм виконавчої влади в масштабах країни є уряд.

Рада чи Кабінет Міністрів, Федеративна Рада, Рада Міністрів, Кабінет. Очолює – прем’єр-міністр, голова Ради Міністрів, канцлер, державний міністр.

До складу уряду входять, крім його глави, заступник, державні міністри, міністри без портфеля.

Виконавча влада здійснюється головним чином через державне управління.

Виконавча влада, будучи відповідальною перед законодавчою владою, підзвітною і підконтрольною їй, не вичерпується одним тільки «виконанням законів». Вона також покликана відпрацьовувати шляхи і способи реалізації законів та інших законодавчих актів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність. Для цього з усіх цих питань своєї компетенції уряд видає нормативно-правові акти (постанови тощо), що мають підзаконний характер.

Основні функції виконавчої влади:

Виконавська – безпосереднє виконання нормативних приписів правових актів, прийнятих органами законодавчої влади.

Особливим різновидом виконавської діяльності є адміністративні (виконавсько-зобовязальні) послуги – послуги, що надаються фізичним і юридичним особам органами виконавчої влади (реєстрація, ліцензування, сертифікація тощо).

Розпорядча – здійснення управління шляхом видання підзаконних (управлінських) актів і виконання організаційних дій (відповідних розпоряджень).

Судова влада – незалежна галузь державної влади, що володіє виключним правом справляти правосуддя і приймати рішення в процесі цивільного, кримінального, адміністративного і господарського судочинства.

Основні функції судової влади:

Правосуддя – захист прав, відновлення порушених прав.

Охоронна (профілактична) – охорона прав і свобод людини, винесення окремих ухвал при виявленні судом порушень прав громадян.

Контрольна – стримування інших галузей влади в межах права.

Конституційного нагляду – нагляд за додержанням конституційної законності, тобто за відповідністю конституції, нормативних актів держави (Конституційний суд)