Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Реконструкція БС.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
8 Мб
Скачать
☆

63. Яким чином виконується підсилення металевої балки затяжкою?

При необхідності суттєвого збільшення несучої здатності стальної балки необхідно матеріал конструкції підсилення віднести якомога дальше від нейтральної осі поперечного перерізу. Для цьоговикористовуютьсяспособипідсилення балок шляхом встановлення на нижньомупоясізатяжок (рис. 2.101).

Для включення в роботу стержнів затяжки їх попередньо напружують. Попереднє напруження створюють одним із методів:

  • стягуванням двох гілок затяжки хомутом;

  • затягування гайок, розміщених на кінцяхзатяжок;

  • затягування стяжних муфт, які розташовуються посередині гілок затяжок.

В якості затяжок використовуються також шпренгельні конструкції (рис. 2.102). Включення їх в роботу виконується одним із вищенаведених методів.

64. Яким чином виконується підсилення металевої колони попередньо напруженими розпірками?

Якщо під час установки елементів підсилення немає можливості розвантажити конструкції, то для включення системи підсилення у роботу безпосередньо після виконання реконструкції використовують попередньо напружені розпірки (рис. 2.91). Розпірки виготовляються із переламаних посередині стальних швелерів. Після установки розпірок у проектне положення та закріплення по кінцях (в місцях обпирання) швелери стягуються монтажними болтами до досягнення ними прямолінійності. У цьому положення наварюються поперечні штаби, а вирізи у швелерах також заварюються пластинками. Величина первинної непрямолінійності розпірок визначається величиною попереднього напруження в них.

65. Особливості розрахунку і конструювання елементів підсилення металевих конструкцій?

Напруження в розтягнених підсилених конструкціях у граничному стані вирівнюються під дією навантаження. Ось чому підсилений поперечний переріз сталевого елемента, який включає додатковий переріз сталі підсилення, розглядають у розрахунках як новий переріз елемента каркаса.Для підсилення стиснених стержнів під навантаженням треба, щоб умовне напруження на час виконання робіт було меншим на 20...30 % розрахункового опору сталі.

Перевірку стійкості й міцності стиснених і позацентрово-стиснених елементів каркаса виконують за формулами для непідсилених елементів з урахуванням нових геометричних характеристик та фактичних ексцентриситетів.Підсилені згинальні елементи доцільно перевіряти з урахуванням геометричних характеристик за межею текучості металу крайніх фібр перерізу.Зварні шви, підсилені під навантаженням за рахунок збільшення довжини, розраховують як нові довжини після підсилення.

Підсилення сталевих конструкцій можна виконувати з частковим їх розвантаженням або демонтажем конструкцій. Найбільш економічним є підсилення під навантаженням, що забезпечує безперервність технологічного процесу.Часткове розвантаження необхідне тому, що під час підсилення конструкцій тимчасово ослаблюються елементи та їх з'єднання, які сприймають великі зусилля.Частковий демонтаж важливий тоді, коли деякі елементи мають значні пошкодження і їх доцільно замінити на нові. Тому ці елементи перед демонтажем мають бути повністю розвантажені.

Методи розвантаження на час підсилення залежать від технологічних умов виробництва, що розміщені в будівлі. Найпростіший спосіб розвантаження — це встановлення тимчасових опор - стояків на тимчасові фундаменти. Наверху стояків закріплюють домкрати або інші засоби, які дають змогу трохи підняти нижні вузли ферми, балки. Якщо виробнича будівля має велику висоту, доцільно використати мостовий кран, на якому встановлюють риштування і домкрати у вузлах для розвантаження несучої конструкції покриття. За конструктивними ознаками методи підсилення можна поділити на три види:

  • Збільшення площі поперечного перерізу окремих елементів конструкцій;

  • Зміна конструктивної схеми всього каркаса або окремих його елементів, у результаті чого змінюється розрахункова схема і досягається можливість регулювання зусиль;

  • Комбінований метод, при якому змінюється статична схема та збільшується переріз окремих елементів.