4.5. Класифікація бур’янів

Усі рослини, у тому числі й бур'яни, поділяють на класи, порядки, родини, роди, види, підвиди та інші. Такий розподіл достатній для систематиків рослин і мало відповідав потребам практиків сільського господарства. Проте поділ рослий на класи одно- й двосім'ядольні тепер у практиці застосування гербіцидів набуває все більшого значення.

За місцем оселення бур'яни належать до посівних і смітникових, які з свою чергу бувають типовими (супроводжують певну культуру) й нетиповими (ненароком занесені в посіви).

Посівні бур'яни ростуть на полях, городах, у садах, а культурних дуках і пасовищах.

Багато бур'янів біологічно пристосувались до росту й розвитку культурних рослин і тепер є специфічними засмічувачами посівів льону (пажитниця льонова, шпергель льоновий, повитиця льонова, кукіль льоновий), проса (митній сизий і зелений, плоскуха звичайні), озимих (бромус житній, бромус польовий, метлюг звичайний), конюшини (повитиця конюшинна, повитиця польова), гречки (гречка татарська, гірчак березковидний), соняшника (вовчок соняшниковий); конопель (вовчок конопляний), сорго й суданки (гострець галузистий).

Серед смітникових розрізняють бур'яни, характерні для присадибних сіянок, окраїн садів, польових і шосейних доріг, залізниць.

За характером живлення бур'яни поділяють на три групи:

Незелені рослини - паразити (повитиці, вовчки), що не мають листків і горіння. Вони повністю втратили здатність до фотосинтезу й до засвоювання мінеральних речовин з ґрунту, а використовують поживні речовини рослини - хазяїна, присисаючись до них присосками - гаусторіями.

Незелені рослини поділяють па паразитів стеблового (повитиці) й паразитів кореневого живлення (вовчки).

Зелені рослини - напівпаразити (дзвінець безкрилий) мають властивості паразитів і не паразитів. Вони беруть поживні речовини з рослин, але разом з цим у них є зелені листки, за допомогою яких вони асимілюють вуглекислоту. Можуть також розвиватись і самостійно, але значно гірше, ніж на коренях рослини - хазяїна. Напівпаразити мають нормальну будову надземних органів.

Зелені рослини - непаразити використовують поживні речовини корінням безпосередньо з ґрунту, мають зелені листки, здатні до фотосинтезу.

За тривалістю життя бур'яни поділяють на дві великі біологічні групи: малорічні та багаторічні.

Малорічні бур'яни протягом життя дають насіння тільки один раз, живуть не більше одного - двох років, розмножуються насінням, а деякі, хоча й у невеликій мірі, і вегетативне (зірочник середній). До цієї групи належить найбільша кількість видів. За біологічними властивостями малорічні бур'яни поділяють ще на декілька біотипів, з яких найбільшого поширення набули: ярі, зимуючі, озимі та дворічні бур'яни.

Ярі сходять рано весною, цвітуть і утворюють насіння протягом одного літа. Поділяють їх на ефемери, ранні та пізні бур'яни.

Ефемери - це рослини з дуже коротким періодом життя, які за вегетаційний період можуть давати декілька поколінь, восени відмирають. На Україні поширені такі 6ур’яни цієї групи, як зірочник середній мокрець), люцерна мала, тонконіг однорічний, глуха кропива, вероніка двійчаста та інші. Ранні засмічують посіви ранніх ярих культур (гірчиця польова, редька дика, капуста польова, лобода біла, гірчак шорсткий, жабрій гарний, кукіль звичайний.

Пізні (післяжнивні) розвиваються в другій половині літа після збирання зернових культур, засмічують в основному пізні зернові й просапні культури (мишій сизий, мишій зелений, щириця звичайна, плоскуха звичайна, нетреба звичайна, курай руський, гібіск трійчастий, гречка татарська та інші). Пізні сходи цих бур'янів не перезимовують і гинуть.

Проте чіткої межі між ранніми та пізніми ярими бур'янами провести не можна, оскільки деякі види (гірчак березковидний, лобода біла, паслін чорний, спориш звичайний та інші) сходять рано навесні, а плодоносять аж зо пізньої осені.

Зимуючі. До цієї групи належать рослини (талабан половий, волошка синя, триреберник непахучий, жовтмілля весняне), які можуть сходити весною і восени. Прикореневі розетки листків, що з'явились восени, перезимовують і утворюють квітконосні стебла. Рослини цвітуть і плодоносять, засмічують як озимі, так і ярі посіви.

Озимі дають сходи в кінці літа чи восени, перезимовують у фазі прикореневих розеток або кущіння (злаки). Наступного року продовжують свій ріст, цвітуть і утворюють насіння. Якщо сходи озимих бур'янів (бромус житній, бромус покрівельний, бромус польовий, метлюг звичайний, озима вика) з'являються навесні, то в перший рік рослини не утворюють на­сіння, а тільки наступного.

Проте поділ малорічних бур'янів на ярі, озимі й зимуючі є умовним.

Дворічні для розвитку віл сходів до утворення насіння потребують два літніх періоди. Розмножуються насінням. Сходять рано весною. У перший рік ці рослини утворюють прикореневу розетку з листків, а на другий - цвітуть і плодоносять (морква дика, буркун лікарський і буркун білий, цикорій дикий або негрові батоги, волошка розлога, болиголов плямистий та інші).

Проте деякі дворічні бур'яни в певних умовах розвиваються як озимі, наприклад, волошка розлога, болиголов плямистий, козельці великі.

Такі дворічні бур'яни, як люцерна хмелевидна, буркун лікарський, суріпиця багаторічна, резеда жовта, живуть і плодоносять 3 - 4 роки і за біологічними властивостями подібні до багаторічних бур'янів.

Багаторічні бур'яни - найшкідливіші. Вони ростуть і плодоносять протягом декількох років. Розмножуються як насінням, так і вегетативними органами (кореневищами, кореневими паростками, відрізками стебел, корінням, вусами). За цими ознаками їх поділяють на кореневищні, коренепаросткові та стрижнекореневі. Після достигання насіння стебла й листки в них відмирають, а ті частини рослини, що знаходяться в ґрунті, живуть багато років, дають щороку нові стебла, квітки та плодоносять.

Кореневищні. Розмножуються як насінням, так і кореневищами. На відміну від кореня кореневище закінчується паростковою брунькою. Вони дуже морозо- та посухостійкі. Кореневища містять велику кількість поживних речовин, здатні до проростання навіть дрібні відрізки їх (пирій повзучий, хвощ польовий, гострець гіллястий, свинорий пальчастий та інші).

Коренепаросткові. Розмножуються насінням, а також кореневими паростками, які розвиваються з додаткових бруньок коріння.

Більшість видів цих бур'янів має міцну, добре розвинуту кореневу систему, яка проникав в ґрунт до 5 м. На глибині 20 - 25 см на головному корені утворюються бокові, що спочатку розгалужуються в боки, а потім вниз і дають початок новому корінню, яке розміщується вертикально. Тому ці бур'яни найживучіші.

Коренепаросткові бур'яни - це одна з найпоширеніших груп багаторічників (осот щетинистий, осот сивий, осот жовтий, осот польовий, степовий гірчак звичайний, березка польова, щавель горобиний, хрінниця крупковидна, молочай польовий, молокан татарський, льонок звичайний та інші).

Стрижнекореневі. Дуже подібні до коренепаросткових, мають головний стрижневий корінь, що глибоко проникає в ґрунт, і невелику кількість тоненьких бокових корінців, які відходять від головного кореня воловик лікарський, подорожник ланцетолистий, синяк звичайний, кульбаба лікарська, кульбаба пізня та інші).

Бульбокореневищні. За будовою підземної частини подібні до кореневищних, але в перших, крім кореневищ, розвиваються ще й бульба, якими ці бур'яни розмножуються (бульбокомиш морський, чистець болотний, залізняк бульбистий, чина бульбиста та інші).

Цибулинні. Поля засмічують мало. Розмножуються за допомогою цибулини (цибуля овочева, цибуля часникова, цибуля виноградникова, пізньоцвіт осінній та інші).

Китицекореневі. Мають розвинуті бокові корені. Стрижневий корінь відсутній (подорожник великий та інші).

Дернинні. З родини злакових, утворюють дернину, мають мичкувату кореневу систему (тонконіг бульбистий, щучник дернистий, біловус стиснутий, костриця овочева та інші).

Повзучі. Розмножуються за допомогою сланких надземних стебел, які вкорінюються у вузлах і утворюють батоги перстач гусячий, жовтець повзучий, розхідник звичайний та інші).

Так само, як однорічні, всі біологічні групи багаторічних бур'янів мають перехідні форми.

Особливу групу складають карантинні бур'яни. До них належать рослини з різних біологічних груп - однорічні, багаторічні, паразити й напівпаразити (повитиці, паслін дзьобатий, степовий гірчак звичайний, та інші).