Основні елементи системи озеленення

Парки. Територія парку повинна мати добрий мікроклімат, без застою холодного сухого повітря. Розміщувати парки бажано на живописній місцевості з існуючими насадженнями. При відсутності водоймищ слід вибрати такі місця, де можливо створити штучні водоймища (яри, тальвеги). Парки повинні бути віддалені від промислових підприємств не менше, як на величину нормативної санітарної відстані, при цьому дитячі парки не можуть знаходитись на вулицях з інтенсивним рухом транспорту.

Територію парку слід ділити на зони:

а) видовищних заходів (10 - 12 % території парку);

б) культурно-просвітницьких заходів 4 – 6 % території парку);

в) фізкультурних споруд (10 – 12 %);

г) відпочинку дітей (7 – 9 %);

д) тихого відпочинку (60 – 65 %);

є) господарчих споруд (2 – 4 %).

Розміщення різних зон в парку визначається його місцезнаходженням, рельєфом території, наявністю водойм, складом насаджень.

Зони масових видовищних заходів і спортивних споруд, де скупчуються багато людей, слід розміщувати в районі головного входу на рівних відкритих площах.

Для зон відпочинку дітей відводяться місця, віддалені від зон масового відвідування, вони повинні мати самостійних вхід.

Зони тихого відпочинку проектуються максимально віддаленими від джерел шуму в найбільш мальовничих частинах парку, серед насаджень, поблизу водоймищ.

Споруди, що обслуговують відвідувачів (ресторани, кафе, туалети та інш.) повинні бути в усіх зонах парку.

Зону господарчого призначення доцільно розміщувати на периферії парків і забезпечити безпосереднім виїздом на вулицю.

Головний вхід в парк влаштовується з урахуванням підвідних магістралей та вулиць, перед ним необхідно передбачити площу для зупинки транспорту та розподілення потоків пішоходів. Крім головного входу, повинні бути додаткові в’їзди і входи із прилеглих до парку вулиць, біля них передбачаються стоянки для автомашин.

Розміщення, напрямок і ширина паркових алей та доріжок повинні забезпечувати зручність пересування, а також швидку та безпечну евакуацію відвідувачів парку.

Ширина доріжок в парках приймається:

• для зони видовищних, культурно-просвітницьких

та фізкультурних заходів - 3 – 10 м

• для зони відпочинку дітей - 3 – 6 м

• для зони тихого відпочинку - 1,5 - 5 м

Таблиця 5.

Орієнтовний баланс території парку

Види користування території	Розподіл території парку в %
	міського	районного	дитячого
Зелені насадження	70 - 75	74 – 78	60 – 70
Площі та майданчики	8 - 10	6 - 8	20 – 30
Алеї і доріжки	10 – 13	12 - 15	7 – 8
Споруди	5 - 7	6 - 8	2 - 3

Дитячі парки створюються в великих містах.

Територія дитячого парку ділиться на такі зони:

а) культурно-виховну: кіно, естрада, виставки, читальні;

б) фізкультурно-оздоровчу: площу для спорта та гри, солярії,

аерарії, плавальні та плескальні басейни;

в) юних натуралістів: зоокутки, оранжереї, город, сад;

г) зону тихого відпочинку;

д) господарчий двір.

На території парку слід створювати галявини у вигляді газонів, квітників, що добре освітлюються сонцем.

Щільне насадження слід розміщати так, щоб забезпечувати їх провітрювання та швидкий спад температури влітку в вечірні часи.

В парках і садах рекомендується створювати по периметру більш щільні захисні насадження з дерев і чагарників з боку вулиць з великим рухом транспорту.

Сади житлових районів та мікрорайонів призначені для щоденного обслуговування жителів. Ці сади слід розміщувати якнаймога ближче до центру мікрорайону. Вхід в сад влаштовують в місцях найбільшого руху населенні, створюючи перед ним розподільчі майданчики.

Зелені насадження садів складаються з периметральних насаджень по границях саду, груп дерев і чагарників, житлових огорож по контурах окремих зон (території масового відвідування відокремлюються від зон тихого відпочинку), поодиноких та алейних насаджень, квітників і газонів, ґрунтозахисних насаджень.

В садах житлових районів передбачаються куточки і альтанки для читання і спокійних занять, водойми, басейни з проточною водою глибиною до 30 см, каскади, фонтани.

При створенні саду на базі лісового масиву поряд із збагаченням його ландшафту шляхом організації лісових насаджень, придання їм мальовничого контуру і силуету, утворюють красиво сформовані поляни, влаштовують водойми. Слід також досягти відчуття ізольованості від міської забудови створенням щільних насаджень, або розкриттям перспектив на зелений масив або добре озеленену вулицю, яка зорово включається в об’єм саду.

Територія саду повинна мати благоустрій: водовідвід для поверхневих

вод, каналізацію, туалети, господарчу споруду.

Сквери займають звичайно невеликі ділянки і використовуються для короткого відпочинку та декоративного оформлення площ, вулиць.

В скверах широко використовується жива огорожа, рядові, групові та поодинокі насадження дерев, чагарники, квітники, газони. Асортимент рослин підбирається таким, який є стійким до пилу та газу і має хороші декоративні властивості.

Алеї в сквері при великій кількості людей прокладаються діагонально або хрестоподібно, щоб забезпечити найкоротший шлях пішоходам.

Сквери-кармани при спорудах не потребують великої кількості доріжок.

Орієнтовний баланс території скверу

/саду житлового району /

Вид використання території	Скверу	Саду житлового району
	Розподіл території в %	Розподіл території в %
Зелені насадження	67 - 78	75 – 80
Площі, доріжки	23 - 32	15 - 20
Квітники і декоративні споруди	1 - 3	2 - 5

Міські бульвари та насадження на вулицях і набережних призначені для пішохідного руху, прогулянок та короткого відпочинку.

Бульвари розміщують між проїжджою частиною вулиці і тротуарами.

Посадка зелених насаджень по вулицях провадиться в спеціальних смугах шириною при однорядних посадках - 2 м, а при дворядних - 5 м,

при відстані від краю дороги до осі ствола не менше 1,2 м.

Ширина газону не менше 1,5 м.

Ширина смуги чагарників 0,8 – 1,2 м.

Орієнтовний баланс території бульвару

Види використання території	Розподіл території в %
Зелені насадження	40 - 60
Площі, доріжки	38 - 50
Квітники і декоративні споруди	2