2.2. Комплекс вправ для розвитку фізичних якостей учня

Кожного з вас від народження природа наділила фізич­ними якостями — силою, швидкістю, спритністю, гнучкіс­тю і витривалістю. Проте ці якості розвинені нерівномірно.

Фізичні вправи допомагають розвивати їх. Гімнастич­ні, легкоатлетичні, Ігрові та інші вправи, які ви виконуєте на уроках фізичної культури, на тренуваннях, повторюєте, виконуючи домашні завдання з фізичної культури, сприя­ють розвиткові фізичних якостей, вправи по-різному впли­вають на розвиток кожної з них[29,с.118].

Отже, для гармонійного вдосконалення всіх фізичних якостей необхідно вести систе­матичну цілеспрямовану роботу. Пам'ятайте, що будь-яка фізична вправа впливає на організм комплексно, розвиваю­чи одразу кілька фізичних якостей. Тому для самостійних занять добирайте такі вправи, які б мали переважний вплив на виховання необхідної фізичної якості. Звичайно, під час виконання домашніх завдань з гімнастики або лег­кої атлетики для розвитку якостей краще використовувати гімнастичні або легкоатлетичні вправи[1]. Проте, повторю­ючи ігрові та лижні вправи для розвитку сили чи сприт­ності, доцільно виконувати гімнастичні або легкоатлетичні вправи.

Перш ніж розвивати фізичні якості або самостійно по­вторювати задані додому вправи обов'язково зробіть роз­минку.

М'язи схожі на мотор — поки не розігріті, вони працю­ють на невеликій потужності, температура верхніх і нижніх кінцівок дещо нижча за температуру тулуба. Тому їх слід розігріти за допомогою підготовчих вправ, які збільшують приплив поживних речовин і кисню до працюючих м'язів і пристосовують організм до підвищених навантажень.

Наводимо орієнтовні комплекси розминочних вправ.

Розвивай швидкість

Швидкість — це здатність виконувати різні дії за най­менший для наявних умов відрізок часу, її можна розви­нути за рахунок уміння максимально мобілізувати свої сили, використовувати найзручнішу частоту й амплітуду рухів, виходячи з фізичних можливостей і будови вашого тіла.

Вправи повторюйте серіями, збільшуючи інтервал для відпочинку після двох або трьох повторень. Комбінуйте ак­тивний і пасивний відпочинок. Комплекс вправ з макси­мальним навантаженням в одному занятті повторюйте 5-6 разів. Протягом тижня тренування з проявом максималь­ної швидкості проводять 2-3 рази[4].

Розвиваючи швидкість, чергуйте виконання вправ у під­вищеному темпі з виконанням у звичайних і полегшених умовах. Не забувайте й про розвиток рухомості в сугло­бах й уміння розслабляти м'язи (з цією метою застосовуйте вправи в положеннях стоячи, сидячи та лежачи з розслаб­ленням кінцівок). Це створює кращі можливості для роз­витку швидкості.

Слід запам'ятати правило: щоб виконати вправу або дію з великою швидкістю, слід опановувати й закріпляти їхню техніку на середній швидкості, поступово збільшуючи її[34].

Не перевтомлюйтесь перед виконанням спеціальних вправ для розвитку швидкості, їх краще робити відразу після розминки.

Розвивай спритність

Чим вищий рівень розвитку спритності, тим швидше і точніше ви зможете оволодіти технікою виконання різних фізичних вправ, особливо гімнастичних, легкоатлетичних, борцівських, лижних, ігрових та ін. Загальну і спеціальну спритність (здатність до засвоєння техніки відповідного ви­ду фізичних вправ) виховуйте, дотримуючись певних пра­вил. Обов'язково намагайтеся оволодіти новими різноманіт­ними рухами і вправами. Це поліпшить вашу координацію рухів[27].

Змінюйте умови оволодіння навичками, добирайте вправи, які відрізняються координаційною складністю (рухливі і спортивні ігри, біг із подоланням різних перешкод, ла­зіння і перелізання, різні акробатичні вправи тощо).

Вправи для розвитку спритності виконують на початку домашніх занять з фізичної культури одразу ж після роз­минки. Вправ в одному занятті має бути небагато, проте тренуйтеся в спритності систематично.

Удосконалюй гнучкість

Чим більше ваші м'язи будуть здатними до прояву си­ли й швидкості, чим більше вони зможуть розтягуватись і розслаблятись, тим кращою буде ваша гнучкість. А вона визначається ступенем рухливості у будь-якому суглобі, яку ви можете виявити за допомогою партнера чи приладу або самостійно, використовуючи лише силу своїх м'язів. Вправи на гнучкість добирайте залежно від своєї підготов­леності. Вони мають бути спрямовані на розтягування м'я­зів і збільшення сили тих із них, які сприяють розвиткові гнучкості. Розвивайте гнучкість систематично. Вправ може бути небагато, але їх слід часто повторювати. Вправи на гнучкість обов'язково чергуйте з вправами на розслаблен­ня. Ви сприятимете швидкому розвиткові гнучкості, якщо вправи для її поліпшення виконуватимете щоденно (або двічі на день), їх можна включати в комплекс ранкової гімнастики, а також виконувати під час приготування до­машніх завдань з фізичної культури[2].

Гнучкість розвивайте до настання втоми. Дозуйте впра­ви довільно, в залежності від вашої підготовленості, статі й віку.

Розвивай силу

Найбільший приріст сили відбувається в 15-18 років. Одні фізичні вправи вимагають короткочасних силових напружень, інші — швидкості подолання опору, наприклад, опору власного тіла. Сила тісно пов'язана зі швидкістю й витривалістю. Вона залежить від цих фізичних якостей і впливає на їхній розвиток[21].

Розвивають силу різними засобами (бігові, стрибкові й метальні вправи, вправи в подоланні власної маси, впра­ви з гантелями й штангою малої маси). Уникайте специ­фічних занять, спрямованих на піднімання гантелей, гир і штанги значної маси, бо це може призвести до деформа­ції (порушення форми) хребтового стовпа, кісток, грудної клітки, затримки росту, зниження рухомості, порушень у роботі серця й виснаження нервової системи[24,с.81].

Добирайте вправи переважно швидкісно-силові та ті, що пов'язані з подоланням маси власного тіла. Майже всі вправи, які ви виконуєте, сприяють розвиткові сили. А працювати над її збільшенням слід наприкінці самостій­них занять. Дозування вправ довільне, залежно від вашої підготовленості, самопочуття, статі і віку[21].

ВИСНОВКИ

Ще на початку XX століття П. Ф.Лесгафт у передмові до другого видання "Керівництва з фізичної освіти дітей шкільного віку" нарікає, що школи залишають поза увагою фізичну (читай фізкультурну) освіту дитини. Не погоджуючись з таким станом, він наполягає на необхідності відкинути всякі шаблони в школах нового типу, а натомість бачить завдання таких шкіл у тому, щоб будити думку, сприяти розвитку особистості, навчити її володіти і управляти своїм тілом, перевіряти свої думки і самостійно проявлятись. Вирішення останніх завдань П.Ф.Лесгафт бачить лише у фізичній освіті. Більше того, посилаючись на досвід країн Західної Європи, він вірить, що всі негативні прояви дитячої поведінки (бійки, ... , інші "стадні" прояви) можуть бути усунені не поліційними заходами, а за допомогою фізичних вправ та ігор.

Нашому поколінню випала доля відчути болючі точки минулої радянської системи і зрозуміти, які питання має вирішити наша теперішня система освіти загалом і фізкультурної - зокрема, а відтак шукати способи їх вирішення.

Головним з цих питань, на нашу думку, є питання: "Яким шляхом повинна йти сьогодні теорія і практика фізичного виховання, чи маємо лише "косметична підфарбувати" старі погляди і традиційні (звичні для нас) способи педагогічної діяльності, чи потрібно реформувати їх глибинно? ".

Відповідь на це питання тісно пов'язана з вибором стратегії розвитку нашого суспільства і нашої держави. Сьогодні Ті можна розглядати як вихід із штучно побудованого устрою, що гальмував розвиток творчих сил людини і повернення обличчям до громадянського суспільства. Отже, у центрі реформи опинилась людина, і це, власне, зумовлює нові вимоги до освіти і виховання загалом та фізкультурної освіти і фізичного виховання зокрема.

Якщо радянська теорія орієнтувала практику фізичного виховання на те, як підготувати людину (змусити її) служити ідеалам комунізму, не питаючи на це її згоди, то передова українська педагогічна думка (Г.Ващенко, С.Русова, В.Сухомлинський) вказує нам шлях до людської душі, куди, зрештою, не можна потрапити без волі і згоди самої людини. Ця думка орієнтує на створення умов для духовного і фізичного самовдосконалення людини з опорою на християнські та національні цінності.

Головною з цих умов є об'єднання у виховному процесі зусиль сім’ї, школи, церкви та всієї громадськості. Лише в єдності дій усіх названих інституцій можна досягти позитивного результату.

Ефективне особистісне формування учня у процесі фізичного виховання передбачає, що навчання і виховання переростає в самонавчання і самовиховання. При цьому останнє повинно стати окремим предметом навчання і не може бути реалізоване на основі традиційної практики фізичного виховання.

Здійснюючи процес фізичного виховання, пам'ятаймо, що формуємо тих, хто покликаний змінювати існуюче буття, тому виховання не повинно наслідувати лише тенденції існуючого буття.

Воно повинно орієнтуватись на найближче майбутнє, в якому будуть жити наші учні.