1.5. Внутрішні фактори, що впливають на безпечність діяльності об’єкта господарювання (ог).

При якісному аналізі роботи підприємства виявляються внутрішні фактори, що впливають на безпечність його діяльності. Їх можна розділити на групи: виробничо-господарські, комерційні та ресурсні. Серед них найбільший вплив на безпечність діяльності підприємства мають виробничо-господарські фактори, а саме:

- виникнення надзвичайних ситуацій (технічних аварій на підприємстві тощо);

- фізичний і моральний знос устаткування, збої та поломки обладнання;

- незадовільна робота устаткування (високе споживання енергії, підвищення витрат на утримання обладнання), позапланові простої;

- нерегулярне проведення превентивних заходів (профілактичних ремонтів устаткування та інших засобів виробництва, заходів безпеки);

- невідповідність обладнання технології вимогам, необхідним для виробництва товару;

- впровадження нових технологій;

- зупинки підприємства через значну недозавантаженість потужностей;

- зниження намічених обсягів виробництва продукції;

- зростання витрат на виробництво;

- відсутність резервів потужності обладнання;

- підвищений відсоток браку продукції;

- проблеми, пов’язані з фінансуванням досліджень;

- недосягнення попередньо запланованих параметрів у процесі науково-дослідної та дослідно-конструкторської роботи (НДДКР);

- рівень продуктивності праці;

- організація праці;

- неефективний менеджмент;

- відсутність у керівників досвіду та знань управління в ринкових умовах;

- відсутність порозуміння між керівництвом підприємства та працівниками.

1.6. Комплекс робіт на об’єкті з попередження нс, локалізації та ліквідації їх наслідків.

Найбільш ефективний спосіб зменшення шкоди та збитків від над-звичайних ситуацій – попередити їх виникненню. А в разі їх виникнення потрібно виконувати відповідні до даної ситуації заходи локалізації та ліквідації їх наслідків.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямова-них на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, до-сліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопу-щення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її мож-ливих наслідків.

З метою захисту населення, зменшення втрат та шкоди економіці в разі виникнення НС має проводитися спеціальний комплекс заходів:

- оповіщення та інформування, яке досягається завчасним створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної, територіальних та об’єктових систем оповіщення населення. Система екстреної допомоги населенню здійснюється за єдиним телефонним номером 112;

- спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування і водою забезпечується створенням і підтримкою в постійній готовності за-гальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю незалежно від під-порядкованості;

- укриття в захисних спорудах, якому підлягає усе населення відпо-відно до приналежності (працююча зміна, населення, яке проживає в не-безпечних зонах, тощо), досягається створенням фонду захисних споруд;

- евакуаційні заходи, які проводяться в містах та інших населених пунктах, які мають об’єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його у позаміській зоні;

- інженерний захист проводиться з метою виконання вимог інженерно-технічних заходів із питань забудови міст, розміщення потенційно небезпечних об’єктів, будівлі будинків, інженерних споруд тощо;

- медичний захист проводиться для зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуа-цій;

- біологічний захист включає своєчасне виявлення чинників біологіч-ного зараження, їх характеру і масштабів, проведення комплексу адміні-стративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних проти-епідемічних та медичних заходів;

- радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення й оцінки радіаційної та хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного та хімічного контролю, розроблення типових режимів радіа-ційного захисту, забезпечення засобами індивідуального захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.

Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації проводиться з метою відновлення роботи підприємства організації, навчальних закладів тощо. Вона включає наступні заходи: 

– розвідку осередків надзвичайних ситуацій; 

– аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи; 

– локалізацію й гасіння пожеж;

– відбудову споруд і шляхів сполучення;

– проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;

– проведення спеціальної обробки населення; 

– дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.

Розвідка осередків надзвичайних ситуацій проводиться силами Збройних Сил (ЗС), Цивільної оборони (ЦО) і невоєнізованими формуваннями підприємств, організацій, навчальних закладів тощо. Воєнізовані сили розвідки ЗС і ЦО включають підрозділи радіаційної, хімічної, біологічної, інженерної розвідки. Завданнями цих підрозділів є виявлення загального стану в осередках і визначення меж зараження, руйнування, повені й пожеж, а також виставлення постів спостереження на особливо важливих напрямах (станціях, переправах, перехресті доріг тощо). У місцях розташування евакуйованого населення, на маршрутах їх виходу із осередків надзвичайних ситуацій розвідка ведеться силами невоєнізованих формувань підприємств, організацій тощо. Аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи проводяться як доповнення до тих заходів, які виконувалися підрозділами ЗС, ЦО, медичних установ при проведенні спеціальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій. Ці роботи, як правило, виконуються населенням, яке опинилося в осередку або на шляху поширення зараженого повітря, пожежі, повені тощо. Для допомоги проведення цих робіт в осередки надзвичайних ситуацій можуть висилатися сили й засоби спеціальних формувань ЗС, ЦО, Міністерства охорони здоров’я, ДСНС, будівельних організацій з їх технікою, комунальних служб, Міністерства охорони навколишнього середовища (літаки й команди для гасіння пожеж) тощо.

Локалізація й гасіння пожеж проводяться з метою збереження матеріальних цінностей держави й окремих громадян протипожежними формуваннями ЗС, ЦО, Міністерства внутрішніх справ, ДСНС, Міністерства охорони навколишнього середовища із залученням до цих робіт робітників, службовців і населення, що проживає поблизу осередку надзвичайної ситуації. Для локалізації пожежі створюються протипожежні смуги одночасно на кількох ділянках шириною 6–8 м. При наявності часу протипожежні смуги поширюються до 20–40 м перед фронтом і до 8–10 м на флангах і в тилу пожежі. Для гасіння пожежі можуть бути застосовані вибухові речовини.

Відбудова споруд і шляхів сполучення проводиться з метою поновлення роботи важливих органів міста, району тощо. Це телеграф, телефон, лікарні, електросистеми, комунальні системи, мости, залізниця, шляхи евакуації й підвозу матеріальних засобів тощо. 

З метою запобігання поширенню епідемічних хвороб в осередках біологічного зараження проводять ізоляційно-обмежувальні заходи, карантин або обсервацію.