II. При здійсненні гірничого нагляду на суб’єктах господарювання всіх ступенів ризику додатково перевіряються:

1. Повнота вивчення родовищ корисних копалин, гірничотехнічних, інженерно-геологічних та інших умов їх розробки, будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва.

2. Своєчасність та правильність введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин.

3. Правильність ведення робіт з дослідно-промислової експлуатації та розробки родовищ корисних копалин, відповідність цих робіт проектній документації.

4. Повнота видобування оцінених запасів корисних копалин і супутніх компонентів, що знаходяться у них.

5. Додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, обґрунтованість і своєчасність їх списання.

6. Дотримання встановленого порядку ведення робіт з ліквідації (консервації) об'єктів надрокористування, вимог із забезпечення охорони надр, а при консервації - також вимог, що забезпечують збереження гірничих виробок (свердловин) на час консервації.

7. Дотримання щорічних планів гірничих робіт на підприємствах вугільної, рудної та нерудної промисловості, планів робіт на підприємствах нафтогазовидобувної промисловості, з розробки гідромінеральних ресурсів та прісних вод, а також встановлених нормативів втрат корисних копалин при їхньому видобутку й переробці.

8. Виконання вимог з охорони надр при веденні робіт по їх вивченню, встановленні кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ корисних копалин.

4. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.

Громадський контроль з охорони праці здійснюють професійні спілки, виконавцем яких є профспілковий комітет. Право комітетів профспілок контролювати виконання адміністрацією встановлених вимог з охорони праці закріплено у законі “Про охорону праці”і в Положенні про права профспілок.

Відповідно до цих актів профкоми здійснюють громадський контроль за дотриманням адміністрацією законодавства про працю, правил і норм з охорони праці. Вони контролюють забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, спецвзуттям, спецодягом та ін.

У разі загрози працюючим, профспілки мають право вимагати від роботодавця припинення робіт до усунення цієї загрози.

Профспілки беруть участь у формуванні розділу “Охорона праці” колективного договору, шляхом якого вирішуються важливі соціальні права та гарантії працюючих у сфері трудових правовідносин. Вони можуть проводити незалежну експертизу умов праці на об’єктах, що проектуються, будуються або експлуатуються на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці.

Профспілки (в особі громадського інспектора) мають право:

• обстежувати стан робочих місць на відповідність їх умов праці нормативним актом;

• приймати участь у розробці комплексного плану поліпшення умов охорони праці і санітарно-законодавчих актів;

• вносити адміністрації пропозицію про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушили правила і норми охорони праці, а також про моральне заохочення осіб, які активно працюють над створенням здорових і безпечних умов праці;

Профспілки беруть участь у розслідуванні нещасних випадків і стежать за своєчасним складанням актів Н-І та контролюють виконання заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків.

Професійні спілки мають захищати інтереси працівників у будь-яких конфліктних ситуаціях, що стосуються питань охорони праці, мають доступ до інформації про заходи, що вживаються з метою профілактики нещасних випадків і професійних захворювань.