2.2. Адаптація управління вищими навчальними закладами до сучасних умов

Сьогодні вузи України в умовах певної децентралізації управління самостійно забезпечують життєдіяльність практично за всіма елементами циклу існування. У нових умовах чинні організаційні структури ВНЗ не в повній мірі забезпечують якість управління через такі характерні риси:

• мала гнучкість і пристосованість до зміни ситуації;

• відсутність ланок, які займаються стратегічним плануванням;

• домінування у роботі керівників практично всіх рівнів оперативних проблем над стратегічними;

• тенденція до перекладання відповідальності при вирішенні проблем, які потребують участі декількох підрозділів;

• велика кількість «поверхів» управління між особою, яка приймає рішення, і виконавцями;

• тенденція до формалізації оцінки ефективності та якості роботи підрозділів;

• відмінність критеріїв визначення ефективності та якості роботи підрозділів і вузу в цілому;

• перевантаження управлінців верхнього рівня;

• залежність результатів роботи вузу від кваліфікації, особистих і ділових якостей вищих управлінців.

Система вищої освіти повинна мати адаптивні властивості для коригування характеристик під зміни завдань економіки та суспільства. Цілеспрямований вибір засобів адаптації залежить від попиту на освіту, вимог споживачів освіти до рівня необхідних знань і навичок, характеристик конкурентного середовища, економічних можливостей населення, темпів скорочення державної підтримки вищої освіти тощо.

Адаптація системи освіти до сучасних і майбутніх умов можлива через реалізацію специфічних цільових програм.

Для управління цільовими програмами чинні ієрархічні структури замінюються адаптивними, наприклад, матричними, які на початковому етапі найбільш доцільні для застосування вищими навчальними закладами і дозволяють встановити між усіма структурними підрозділами дійові горизонтальні зв’язки за цілями програм.

Управління цільовими програмами здійснюється відповідними координаційними радами, які визначають права та обов’язки структурних підрозділів вузу та встановлюють систему їх взаємодії з виконання конкретної цільової програми. У склад координаційних рад входять представники всіх підрозділів – рис. 2.1.

ПРОГРАМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТО-СПРОМОЖНОСТІ	ПІДРОЗДІЛИ
	Приймальна комісія	Факультети	Кафедри	Інститут безперервної освіти	Навчально-методичне управління	..……………………………………	Управління науки
Адекватність діяльності ринку освітніх послуг і ринку праці
Якість освітніх послуг
Соціальне партнерство
Управління освітньою діяльністю
Ресурсне забезпечення
……………………………………
Формування іміджу

Д

Рис. 2.1. Матрична адаптивна структура управління ВНЗ

освід застосування матричної структури управління свідчить про такі її позитивні якості:

• орієнтація всіх підрозділів на конкретні програмні цілі;

• гнучке використання персоналу та його компетентності;

• ефективність контролю за окремими завданнями цільової програми;

• створення умов для самовдосконалення персоналу;

• скорочення часу на виконання програм через створення горизонтальної комунікації та єдиного центру прийняття рішень;

• підвищення ефективності використання ресурсів.

Впровадження адаптивних структур управління вимагає нових підходів до формування штатного розкладу та посадових обов’язків, підвищення рівня корпоративної культури й кваліфікації співробітників вищих навчальних закладів.

Реалізацію концепції освітньої діяльності провідних вищих навчальних закладів України забезпечує навчально-методичне управління (НМУ), яке в межах своїх повноважень організовує виконання й узагальнення практики застосування нормативних документів, розробляє пропозиції з їх удосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд ректорату та вченої ради.

У Національному гірничому університеті, наприклад, НМУ очолює безпосередньо підпорядкована першому проректору особа, яка є його заступником з питань навчально-методичної діяльності. У склад НМУ входять такі відділи: навчальний, науково-методичний та маркетингу.

Для вирішення питань у сфері освіти як дорадчий орган утворюється методична рада.