Ііі. Закріплення вивченого матеріалу.
Запитання і завдання для учнів:
1. Із якою метою проводилася політика коренізації?
2. Що таке українізація? Якими були її наслідки?
3. Схарактеризуйте політику партії в галузі культури.
4. Що спричинило стрімкий злет української культури в 1920-х рр.?
5. Поясніть значення термінів «лікнеп», «робітфак».
6. Схарактеризуйте методи, якими ліквідовувалася неписьменність
в Україні в 1920-х рр.
7. Поясніть, чому в середині 1920-х рр. багато вчених повернулися
з еміграції до України.
8. Які напрямки української культури розвивалися особливо плідно?
9. Яку роль відіграла ідеологія у сфері культури?
10. Визначте основні здобутки української культури 1920-х рр.
Оголошення результатів навчальної діяльності учнів. Відзначити тих, хто був активним і виявив високий рівень знань і вмінь.
VI. Домашнє завдання.
Поміркуйте над цитатою “Цей централізм, - писав восени 1920 р. В.К.Винниченко, - стоїть у глибокій суперечності з програмою партії й тенденціями самої революції. Через те вся діяльність керуючої партії має дві сторони: одну формальну, програмну, декларативну, другу – дійсну, реальну, не декларативну”.
Джерело
З інтерв’ю із С. Петлюрою про українізацію (1924 р.)
…У цьому напрямку нинішньої політики більшовиків я вбачаю черго-ву їхню поступку стихійній силі українського національного руху, а вод -ночас логічно послідовний і політичний захід з метою оволодіти силою цього руху й зміцнити свої позиції в Україні…
…Більшовицька українізація має розглядатися як одна ланка того плану, що вони його виношують на випадок збройного конфлікту зі сво-їми сусідами. Говорити про успіхи її в самій Україні поки що передчас-но. Відомості, які надходять звідти, змушують поставитися до неї радше з недовірою й застереженнями. Як в усьому, що декларують більшовики, так і в цьому питанні за гучними і гарними словами та високими ідеями криється чимало фарисейства й сурогату. Так, українізація спрощено і прямолінійно зводиться лише до переходу на українську мову в діло-водстві і до запровадження її у школах як знаряддя навчання в дусі комуністичних ідей. Поки що не чутно, щоб до колосальної за своїм
змістом й обсягом роботи українізації залучено було культурні сили Укра їни, які не сповідують комуністичної віри. Ні, країнізацію проводить переважно зайшлий елемент, комуністи з Москви, які наспіх самі ледь навчилися і навчаються української мови. Не важко уявити, скільки викривлень і шкоди принесе така українізація справжній національній культурі… Нарочистість і фарисейство українізації, проводжуваної більшовиками, тим більше впадає в око, що одночасно з декларуванням і часткової реалізацією її комуністичні лідери поклали край останнім ознакам державної самостійності УСРР…
Таким чином, українізація, проваджувана більшовиками, в зазначених умовах постає як обдуманий хід політичної гри в інтересах комунізму, а не як справжній засіб задоволення національних потреб 35-мільйонного населення України.
Однак це не означає, що вона не принесе деяких, бодай короткочасних вигод. Розрахунок більшовиків на ефект такої тактики в сенсі впливу на українську еміграцію й особливо на українське населення, яке живе тепер у Польщі, виявляється певною мірою правильним.
1) Яку оцінку дає С. Петлюра українізації?
2) Чи відповідала його оцінка реальному стану речей?
3) Який вплив мала українізація «на українську еміграцію й особ-ливо на українське населення, яке живе тепер у Польщі»?
Про заходи забезпечення рівноправності мов І про допомогу розвиткові української мови
З постанови ВУЦВК і РНК УСРР від І серпня 1923 р.
Ті спокійні обставини, що склалися після перемоги над контрреволюцією і над голодом, дають Радянській владі змогу розвинути той визвольний національний процес, що почала Жовтнева революція через скинення влади поміщиків і капіталістів, які разом з царською бюрократією були на території України не тільки експлуататорами робітників і селян, але й русифікаторами, що переслідували та пригнічували українську національність.
За короткий час існування Радвлади на Україні, незважаючи на відтягнення всіх сил культурного фронту, зроблено вже багато в справі розвитку української культури, в справі школи та книжки. Але ця робота не могла усунути нерівності культур, що створилася внаслідок вікового утиску.
Через те найближчим завданням Уряду мусить бути усунення цієї нерівності в галузі національної культури.
Те ж саме завдання диктує Радянській владі ще й потреба зміцнення тісної спілки робітників і селян і ще більше пристосування державного апарату до потреб, до побуту і до мови українського народу. Для цього треба збільшити українізацію всього державного апарату.
Залишаючи і на майбутнє обов'язковість для службовців знання російської мови, що є засобом взаємин з найбільшою національною меншістю на Україні і з народами всього Союзу, зокрема з російським народом, і вважаючи, що в сучасних умовах російська мова перестала бути засобом пригнічення в руках привілейованих класів і, навпаки, є засобом прилучення української культури до високорозвиненої, що має світове значення,— російської культури, робітничо-селянський уряд України визнає за потрібне все ж таки протягом найближчого часу зосередити увагу держави на поширенні знання української мови. Формальна відмінність, що визнавалася до цього часу між двома найбільш поширеними на Україні мовами — українською та російською,— недостатня. Внаслідок відносно слабого розвитку української школи і української культури взагалі, внаслідок відсутності потрібних підручників для навчання, відсутності підготовленого до певної міри персоналу — життя, як ми бачимо на досвіді, приводить до фактичної переваги російської мови.
Щоб усунути таку нерівність, робітничо-селянський уряд вживає низку практичних заходів, які, додержуючи рівноправність мов усіх національностей, що є на території України, мусять забезпечити українській мові місце, відповідне числу та питомій вазі українського народу на території УСРР...
Микола Скрипник
Павло Тичина
Лесь Курбас
