Міфи як "першодумки людства"

Важливу виховну роль відіграє міфічний персонаж (у міфознавстві - культурний герой), який здобуває чи вперше створює для людей різні предмети культури (вогонь, культурні рослини, знаряддя праці), вчить мистецтвам, ремеслам, мисливським прийомам, вводить шлюбні правила, ритуальні приписи. На пізніших етапах культурному герою під силу стають і космогонічні проекти: виловлювання Землі з первинного океану, і встановлення небесних світил, зміна дня і ночі.

Міфи — продукт тривалого формування. В них можна виявити ідеї різних епох, вони — історичні ідіоми. Будучи де лише "вигадкою", а й пізнаною "таємницею" світу, міфічний світ формулює як світські явища великі духовні і моральні сили життя.

Важливою частиною первісної культури є прислів'я та приказки. У прислів'ях і приказках давня людина демонструє досить високий рівень розумового розвитку, їх не було у найпримітивніших племен.

Мистецтво, однією з важливих функцій якого є фіксація і передавання наступним поколінням набутого соціального досвіду, певних знань і розумінь, досягло в первісні часи високого рівня. Від епохи палеоліту (40—12 тис. до н. е.) залишилися наскельні зображення, малюнки на стінах і скелях печер. У глибинах підземних галерей і гротів — це контурні зображення голів звірів на вапнякових плитах або людська рука, обведена фарбою. Згодом з'явилися зображення велетенських оленів з гіллястими рогами, отар диких коней, зубрів. У наскельних малюнках 25—12 тис. до н. е. помітні впевненість і експресивність ліній, що передають стрімкий біг, боротьбу, а також почуття могутньої стихійної сили життя звірів. В епоху палеоліту створювалися статуетки звірів і огрядних голих жінок (культ Праматері). Людину зображали в епоху мезоліту і неоліту (12—4 тис. до н. е.): це малюнки про полювання, збройні сутички. В епоху бронзи вже з'являється монументальна архітектура — для культових цілей, поховань. Основною художньою особливістю первісного мистецтва (яке зближує його з новітнім мистецтвом) була символічна форма, умовний характер зображення. Несхожість є абсолютно свідомою, що й свідчить про те, що це мистецтво. Його стилістична еволюція має такий вигляд: у наскельному живописі — найстарішому — панують зображення статичних об'єктів, досить натуралістичних; потім - різкий поворот до узагальнення, певного схематизму; на третьому етапі знову посилюється інтерес до деталізації, життєвих сцен; четвертому етапові характерні стилізація, заміна життєвого образу знаком, імітації - символом. Первісна людина мала не менші художні здібності, ніж сучасна, можливо, навіть і більші. Її смак був бездоганним. Вона ще не стала пасивним споживачем мистецтва, а була такою самою мірою художником, творцем, як і мисливцем, воїном тощо. Сама тому художня спадщина первісного світу посідає значне місце у системі художніх цінностей сьогоденна.

Найдавнішими археологічними пам'ятками є мегалітичні споруди: різновиди мегалітів — кромлехи, менгіри, дольмени.

Дольмени (з бретоп. — стіл і камінь) — давні поховальні споруди з кількох кам'яних брил і плит величезного розміру (вагою в десятки тисяч кілограм), поставлених вертикально і перекритих масивною горизонтальною плитою. Д. належать до різних археологічних епох.

Кромлехи (з бретон. — коло і камінь) — коло, покладене з окремо поставлених каменів (найвідоміший з них — Стоунхедж в Англії).

Мегалітичні споруди, мегаліти (з грец, — мега і камінь) — археологічні пам'ятки, споруджені з одного чи багатьох блоків дикого або грубо обробленого каменю.