2. Наукові основи методики навчання читанню

Сучасна методика організації класного читання засновується на теоретичних положеннях, розроблених такими науками, як літературознавство, психологія, педагогіка. Для правильної організації читання вчителю необхідно враховувати специфіку художнього твору, психологічні основи процесу читання на різних етапах навчання, особливості сприймання та засвоєння тексту молодшими школярами.

Літературні основи аналізу художнього твору.

В книжках для читання можемо знайти як художні твори різних жанрів, так і науково-публіцистичні статті. В художніх творах життя представлене в образах. Образна форма відображення дійсності і є тією суттєвою відмінністю художнього твору від наукового. В центрі художнього твору частіше всього знаходиться людина в усій складності її відносин із суспільством і природою. У літературному творі поряд з об’єктивним змістом, завжди має місце і суб’єктивна оцінка автором подій, фактів, людських відносин. Сам відбір життєвих ситуацій, в яких опиняються дійові особи, їх вчинки, відносини з іншими людьми та природою, несе у собі авторську оцінку.

Усе це має великий вплив і на методику.

По-перше: під час аналізу художнього твору центральне місце вчитель відводить розкриттю мотивів поведінки дійових осіб та авторського відношення до них.

По-друге: у художньому творі описуються події визначеного історичного періоду, а не життя людей взагалі. Тому правильне причитування тексту, правильне розуміння мотивів поведінки дійових осіб, достовірна оцінка фактів і подій можливі за умови історичного підходу до викладеного у творі. Стосовно початкової школи це означає, що необхідно коротко ознайомити учнів з тим періодом, що відображений у творі, з життям письменника, його поглядами.

Для правильної організації роботи над художнім твором необхідно виходити з положення про співвідношення форми та змісту твору. Форма літературного твору – це в цілому спосіб відображення письменником дійсності.

Методика аналізу художніх творів в початкових класах не може не враховувати психологічних особливостей сприйняття дітей молодшого шкільного віку. При вивченні психологічних особливостей сприйняття та оцінки молодшими школярами літературних героїв було встановлено два типи відношення дітей до літературних героїв:

1. Емоційне відношення, яке складається на основі конкретного оперування образними узагальненнями,

2. Інтелектуально-оцінне відношення, в якому учні використовують моральне поняття на рівні елементарного аналізу.

При оцінці дійових осіб твору учні оперують тими моральними поняттями, які є в їх особистому досвіді. Значні труднощі під час характеристики героїв виникають у дітей тому, що вони не володіють відповідною термінологією. У зв’язку з цим вони використовують опис конкретного прояву якостей, а не їх визначення за допомогою терміна. Завдання вчителя полягає в тому, щоб під час аналізу твору постійно вводити в мову дітей слова, якими характеризуються моральні, інтелектуальні, емоційні якості діючих осіб.

Психологи виділяють декілька рівнів розуміння тексту:

• розуміння того, про що говориться, тобто усвідомлення теми,

• розуміння не тільки того, про що говориться, але й того, що говориться у висловлюванні, тобто розуміння думок, зв’язків, відносин, причин наслідків, прихованих за словами тексту.

Різні спеціалісти виділяють різну кількість рівнів розуміння тексту, але усі сходяться на тому найвищим рівнем, якого необхідно досягти, є розуміння головної думки автора.

Для розуміння твору читач повинен володіти уявою, саме на це і розраховує письменник, створюючи твір. Розрізняють два види уяви:

• відтворюючу, яка полягає в тому, щоб за авторським словесним описом уявити створену письменником картину життя: портрет, пейзаж, епізод,

• творчу – полягає в умінні детально представити, скупо передану в словесному оформленні, картину.

Також враховуються вікові особливості молодшого школяра як самостійного читача. Найбільш продуктивним для залучення дітей до книги є вік від 3-5 років при індивідуальних заняттях у сім’ї та 6-7 років в системі шкільної освіти. Цей період завершується до 9-10 років життя дитини.

Для учнів молодшого шкільного віку характерна чітка диференціація інтересу до книг відповідного змісту та об’єму:

• 6-7 років – переважає ситуативний інтерес, тобто дітей захоплюють вірші, казки, розповіді,

• 8-9 років – книги про природу.