Вимоги до особистості педагога

Вимоги до особистості педагога випливають із позиції учня у школі:

• дитина в центрі педагогічної системи; дитина має право вибору всього: від форми уроку до його плану;

• дитина має право на помилку;

• дитина має право на вільний творчий пошук.

Зрозуміло, вкрай важливим є те, якою людиною є педагог.

Р. Штейнер любив повторювати: "Сутність виховання полягає у вихованні самого вихователя". Відвідуючи вальдорфські дитячі садки і школи, помічаєш їхню різку відмінність від традиційних, робота педагога в них – не служба, не засіб заробити гроші, а спосіб життя. Вона не перетворюється в рутину, оскільки пов'язана з прагненням зрозуміти кожну ди­тину, розібратися у її темпераменті, можливостях. Потрібно щодня звертатися до основ педагогіки, психології, і це, при­родно, впливає на власний особистісно-фаховий розвиток пе­дагога.

Багато чого педагогу потрібно вміти робити власними ру­ками – шити ляльки, бути ляльководом у ляльковому театрі, грати на музичних інструментах.

Вихователь повинен дуже любити свою роботу і дітей, бо учні добре відчувають це.

У кожній дитині необхідно роздивитися її майбутнє. Для цього потрібна не тільки і не стільки освіта, скільки висока культура, широкий світогляд, мудрість.

Вальдорфський педагог повинен бути справжнім екологом, адже кожна дитина – це цілий космос, у якому існують усі частини землі.

Педагог повинен допомогти дитині перетворити її любов до життя в інтерес до всього світу.

Учитель вальдорфської школи повинен яскраво уявляти процеси, що відбуваються в кожному віці, знати, що означає кожний прийом, яким він користується.

Це – людина щонайширше освічена, яка має всебічні інтереси (і головне – інтерес до довкілля), несе в собі бачен­ня загальної картини світобудови.

До того ж учитель має бути добре підготовленим естетич­но (уміти малювати, грати на музичних інструментах, ритмічно рухатись).

Це друг своїх вихованців, він грає з ними, жартує, ходить у походи і живе в літньому таборі, проводить веселі свята.

У Р. Штейнера немає методик. Якщо педагог сам не привів себе до порядку, якщо не знає, як підійти до дитини і що їй сказати, то ніякі методики не допоможуть.

Вальдорфський педагог – це ерудит, автор і тонкий пси­холог.

З досвіду роботи

В одних країнах виникнення нових шкіл відбувається бурхливо, в інших – спокійно, але скрізь – непросто, тому що вони виникають в умовах сформованої освітньої системи. Існує культурний контекст місця і часу. Основний тягар у створенні вальдорфських шкіл лягає на плечі вчителів і батьків. Вони повинні дотримуватися двох найважливіших умов: перша – треба дуже любити дітей і бажати їм щастя; друга – дитині потрібний гармонійний розвиток, її треба на­вчити різних знань і видів діяльності, прилучаючи до світової культури. Тому для роботи у вальдорфській школі необхідна особлива підготовка.

Елементи штейнерівської педагогіки успішно впроваджу­ються у Криворізькій школі № 122. Експеримент свідчить про те, що педагогічний вплив на молодших школярів за допомогою емоційно-почуттєвих прийомів уже в перших класах дає позитивний результат. Домашні завдання викликають інтерес в учнів, вони їх виконують із задоволенням. Казки, складені учнями, супроводжуються малюнками, отже, невиму­шено виникають виставки дитячих робіт.

Штейнерівська педагогіка дає змогу учням початкової школи створювати власні підручники. "Свій підручник" ство­рює кожна дитина, він відбиває її думки і почуття, допомагає спостерігати розвиток фантазії. Внутрішній світ дитини зба­гачується естетичною насолодою як від процесу, так і від ре­зультатів роботи.

Отже, і в дошкільному, і в шкільному віці вальдорфська педагогіка ставить і розв'язує дуже конкретне педагогічне за­вдання – допомогти дитині в її духовно-душевному самови­значенні, створити максимальні умови для розвитку і закріплення її індивідуальності. Викладачі прагнуть допомогти своїм учням в оволодінні антропософським мисленням незалежно від їхніх релігійних поглядів.