Емоційний тон вражень

Емоційний тон задоволення або незадоволення, насолода або огида може супроводжувати не тільки відчуття, але і враження людини від процесу сприйняття, уявлення, інтелектуальної діяльності, спілкування, емоцій, що відчуваються. Ще Платон (цит за Н.Я. Гротом, 1879-1880) говорив про розумову насолоду, задоволення, яке він відносив до вищих задоволень, що не мають нічого загального з нижчими задоволеннями і стражданнями. Вони були пов'язані, відзначав Платон, з інтелектуальним спогляданням. Виникнення духовних радощів, писав він, було пов'язане з свідомою оцінкою абсолютних достоїнств речей.

М. М. Ланге писав, що в емоціях є особливе елементарне почуття задоволення і страждання, яке не можна звести до органічних і кінестетичних відчуттів. Тому я вважаю, що доцільно виділити ще один вид емоційного тону — емоційний тон вражень. Якщо емоційний тон відчуттів — це фізичне задоволення — незадоволення, то емоційний тон вражень — естетичне задоволення — незадоволення.

Важливо підкреслити, що, з погляду Ланге (абсолютно справедливого), емоційний тон вражень входить складовою частиною в емоції. Саме ця обставина і дає підставу ділити емоції на позитивні (пов'язані із задоволенням) і негативні (пов'язані з незадоволення), тобто мітити їх знаком. Тому можна сказати, що емоційний тон вражень — це знак емоції.

Отже, емоційний тон вражень не зводиться до конкретної емоції. Наприклад, страх може викликати не тільки негативні переживання, але і позитивні: в певній ситуації людина може одержувати задоволення від переживання страху. Можна одержувати задоволення і від смутку. Таким чином, емоція одна, а емоційний тон різний. Тому віднесення К. Ізардом задоволення і огиди до емоцій представляється невиправданим.

Емоційний тон вражень володіє властивістю узагальненості. Щоб продемонструвати цю властивість емоційного тону, я піду від протилежного і приведу вислів одного фахівця з кулінарії, який сказав: «я не розумію, що таке несмачно. Я розумію конкретні речі: гірке, кисле, солодке, підгоріле, пересмажене і т. д.». Можна тільки пошкодувати такого кулінара, у якого органолептичне сприйняття їжі відбувається на рівні окремих відчуттів, а не на рівні емоційного сприйняття — смачно або несмачно. Можна пошкодувати і людину, яка сприймає в музеї картину не як красивий або непривабливий витвір мистецтва, тобто на рівні естетичної насолоди, а як поєднання окремих фарб.

Емоційний тон вражень, на відміну від емоційного тону відчуттів, може бути безконтактним, тобто не пов'язаним з прямою дією фізичного або хімічного подразника, а бути наслідком уявлення (спомину про приємно проведену відпустку, про перемогу улюбленої команди, про свій вдалий виступ і т. д.).

Очевидно, цей емоційний тон теж був пов'язаний з центрами «задоволення» і «незадоволення», тільки їх збудження йде не через аферентні шляхи, а складнішим шляхом — через кіркові відділи, пов'язані з психічною діяльністю людини: слуханням музики, читанням книги, сприйняттям картини. Тому можна говорити про те, що емоційний тон вражень має соціалізований характер. К. Ізард пише із цього приводу: «в ранньому дитинстві реакція огиди може бути активізована тільки хімічним подразником — гіркою або зіпсованою їжею. Проте у міру дорослішання і соціалізації людина научається відчувати огиду до найрізноманітніших об'єктів навколишнього світу і навіть до самого себе. Поняття "огидно" використовується нами в різних ситуаціях і по відношенню до найрізноманітніших речей. З його допомогою ми можемо охарактеризувати запах зіпсованої їжі, характер і вчинки людини або неприємну подію» (2000, с. 270). І дійсно, вчителі, наприклад, часто говорять учням: «ти поводишся огидно». При цьому важливе не те, що вони це говорять, а те, що у цей момент вони дійсно відчувають до учня огиду.

Емоційний тон вражень може супроводжуватися емоційним тоном відчуттів і, отже, фізіологічними змінами в організмі людини (відображаються інтероцептивні і пропріорецептивні відчуття). Це особливо наочно виявляється при катанні людей на Американських гірках або спуску на лижах з крутого схилу, коли від страху завмирає серце, перехоплює дихання і т.д. Тут задоволення виникає не тільки від переживання страху і свідомості його безпеки, але і від фізичних відчуттів.

Випробовуючи задоволення або незадоволення з приводу сприйманого об'єкту, людина часто не може пояснити, що саме привертає або відштовхує її в них. Найцікавіше полягає в тому, що такий аналіз і не вимагається, а часом він тільки заважав би. І. М. Сєченов помітив, що «аналіз вбиває насолоду», а П.В. Сімонов пише у зв'язку з цим, що «якби людина при виборі супутника життя поводилася як обчислювальна машина, вона ніколи б не змогла одружуватися» (1966, з. 29). Отже, можна відзначити наступне.

Емоційний тон відчуттів — це нижчий рівень природженого (безумовно-рефлекторного) емоційного реагування, що виконує функцію біологічної оцінки впливаючих на організм людини і тварин подразників через виникнення задоволення або незадоволення. Емоційний тон відчуттів є наслідком вже виниклого фізіологічного процесу (відчуття). Тому для виникнення емоційного тону відчуттів необхідний фізичний контакт з подразником.

Емоційний тон вражень є наступним кроком в розвитку емоційного реагування. Він був пов'язаний з соціалізацією людини в процесі її онтогенетичного розвитку і, отже, з механізмом обумовлення, не вимагає для свого виникнення безпосереднього фізичного контакту з подразником, але зберігає ті ж функції, що і емоційний тон відчуттів.

Емоційний тон може додавати певне забарвлення не тільки емоціям, але і таким соціалізованим емоційним феноменам, як почуття. Прикладом цього може служити почуття презирства, яке базується на огиді.

Слід зробити акцент на тому факті, що емоційний тон відчуттів і вражень не тільки двополюсний, але також має усередині кожного полюса диференційовані переживання. Негативний полюс емоційного тону може виражатися через огиду, незадоволення, страждання (фізичне і душевне); позитивний полюс характеризують задоволення (насолода), блаженство. Ці дифенційовані переживання емоційного тону є в еволюційному ряді як би передемоціями.

Емоційний тон відчуттів і вражень володіє більшою інертністю, ніж саме відчуття або який-небудь образ сприйняття. При спрямувані уваги на враження він посилюється, що створює можливість смакувати задоволення. І, навпаки, при відверненні уваги задоволення робиться непомітним. Людина може легко управляти емоційним тоном відчуттів. Для цього потрібно тільки застосувати відповідне подразнення або викликати у себе певне уявлення.