13.Причини виникнення явища апатризму

1.Апатрид- (людина без громадянства )фізична особа, що не має громадянства будь-якої держави або підданства і не володіє доказами, які могли б установити належність його до якого-небудь громадянства або підданства , їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян.

Причини виникнення :

1) При втратi громадянства (вихiд з громадянства держави для отрмання iншого а iнша держава не надае з певниз причин( через певнi психологiчнi вади);

2) При народженні (у тому числі від батьків апатридів, якщо закони держави народження не мають на увазі набуття особою громадянства цієї держави) ;

3) При позбавленні громадянства державою. ( Позбавлення громадянства з боку держави може відбуватися за політичними, етичних мотивів або з міркування безпеки е рiдким явищем) ;

4) В результатi терiторiальних змiн (припинення існування держави).

14. Види референдуму за правовими наслiдками

Референдум- це опитування населення з питань що мають для краiни або регiону доленосний характер

Види за правовим наслiдком :

1) імперативний - рішення має вишу юридичну силу, є обов'язковими до виконання;

2) консультативний - рішення має дорадчий характер, тому не є обов'язковим при вирішенні питань місцевого чи загальнодержавного значення.

15.Що таке Позитивна дискримінація та її роль ?

Юридична розбіжність в підходах, яка реалізується як тимчасовий захід із метою створення сприятливих умов для певної категорії осіб на шкоду іншій категорії і таким чином компенсує існуючу між ними фактичну нерівність.

Вона дозволяє перейти від рівності в праві (як вимоги юридичної не дискримінації) до рівності через право (фактичної рівності). Держава вдається до позитивної дискримінації заради забезпечення фактичної (реальної) рівності можливостей.

У літературі наводиться три групи аргументів на користь позитивної дискримінації:

аргументи, зорієнтовані винятково на її майбутні переваги, згідно з якими позитивна дискримінація зменшить міжрасові, міжнаціональні та гендерні суперечності, запобігатиме заворушенням, усуне нерівність у розподілі прибутку, ліквідує расові, національні та гендерні упередження, зміцнить почуття власної гідності у негрів, національних меншин і жінок, позитивно вплине на освіту і на дослідницьку працю;

аргументи, спрямовані в минуле. Такі аргументи привертають увагу до фактів несправедливої расової, національної та гендерної дискримінації в минулому, що обумовлює існування у сучасного суспільства певних обов'язків щодо відшкодування шкоди особам, які належать до зазначених категорій. Їх основна ідея полягає в тому, що індивіди, протиправно позбавлені чогось «належного», можуть справедливо вимагати якогось «еквівалента» за втрачене;

позачасові аргументи, відповідно до яких програми позитивної дискримінації легітимно сприяють наближенню расових, національних і гендерних відносин до ідеалів взаємоповаги, довіри і чесних шансів для всіх. Позитивна дискримінація дозволяє встановити справедливі стосунки між людьми на основі їх справжніх заслуг, допомагає забезпечити представництво всіх соціальних груп у всіх сферах життя у пропорції, що наближена до їх реальної чисельності, створює можливість адекватної презентації під час суспільних дискусій точки зору на ту чи іншу проблему кожної соціальної групи.

Перші приклади позитивної дискримінації з'явилися в США в 60-ті роки ХХ ст. (програма Affirmative Action) і були спрямовані на покращення становища чорношкірого населення й інших меншин, на створення для них рівності можливостей з іншими членами суспільства, які не відчули безпосередньо або через своїх предків дискримінаційного ставлення: Сьогодні можна виділити три основні категорії осіб, стосовно яких діють програми позитивної дискримінації: жінки, расові групи і національні, чи етнічні меншини.