Будівництво Києва за Ярослава Мудрого
Декоративно-прикладне мистецтво. Вироби з дерева, металу, кістки, каменю, глини задовольняли потреби людей, але й прикрашали їх життя. Характерним для творів прикладного мистецтва був рослинний орнамент, на відміну від геометричного візантійського.
Ювелірні вироби. Були відомі і застосовувалися чорніння срібла, лиття з дорогоцінних металів, карбування, художнє литво, інкрустація, техніка скані (узори з тонких металевих ниток) і зерні (прикраси з напаяних дрібних металевих кульок). Вершина ювелірного мистецтва - техніка перегородчатої емалі. У древніх скарбах знайдені прикраси з зображенням сирен, дерева життя, квіткового орнаменту. Різні прикраси: весільні сережки, каблучки, персні, хрести, браслети, коралові намиста, кубки. Роботи давньоруських майстрів славились далеко за межами Київської Русі – в Скандинавії, Болгарії, Візантії.
На Київській Русі існувало понад 40 ремісничих спеціальностей. Особливе місце мало ковальство.
Музика. Пісня супроводила різні обряди, календарні свята. Знамениті фрески вежі Софійського собору у Києві дають зображення музикантів і танцюристів. За цими зображеннями, а також з билин, літописів ми знаємо про музичні інструменти Русі – ріг, труби, бубон, гуслі, гудок. З прийняттям християнства одноголосий спів став частиною богослужіння, візантійський канон не допускав інструментальної музики. Спів вівся за спеціальними рукописами-книгами. Склалося дві системи нотних записів - самобутня і візантійська.
Серед професіональних музик і акторів важливе місце займали скоморохи_витівники, згадки про яких зустрічаються в літературних пам’ятках з XI ст. Вони мандрували по містах і селах. Скоморохи майстерно володіли різноманітними музично_виконавськими жанрами – були танцюристами, фокусниками, акторами, водили ведмедів, грали на гуслях, трубах, флейтах, гудках та бубнах. Скоморохів зображено на широко відомій фресці в Софійському соборі. Фреска зафіксувала оркестр, що складається з семи музикантів.
Напередодні монголо-татарського нашестя Київська Русь розділилася на безліч князівств, незалежних одне від одного. Джерела нараховують 18 великих і біля 30 дрібних державних утворень. Внаслідок відсутності політичної єдності, неповного підпорядкування молодших князів старшим князям не було і військової єдності. У 1240 р. монголо-татарські орди знищили економіку, культуру (згоріли архітектурні памятки, школи, бібліотеки). Занепаду зазнали Переяславська, Київська та Чернігівська землі. У мову проникли окремі слова татар (базар, вежа, черевик, скриня, горище, ковпак, кафтан). Хани Орди звільнили духовенство від данини й оголосили недоторканими його земельні володіння за умови, що митрополити, як і князі, їздитимуть по ярлик в Орду. У монастирях і церквах концентрується культурне життя.
У другій половині ХІІІ ст. політичне й культурне життя переміщається у західне Галицько-Волинське князівство, в Новгород, Псков. Туди зі зруйнованих міст тікали князі, бояри, духовенство, митці, книжники, жителі. Після 1240 р. продовжувачем розвитку культурно-історичної спадщини стає Галицько-Волинське князівство.
Отже, принциповим етапом у розвитку культури стало прийняття християнства. Значним був вплив візантійської культури. На відміну від Західної Європи, на Русі держава не підпала під владу церкви, і, відповідно, в культурі світські елементи були сильнішими. Намітилася прогресивна тенденція диференціації духовної культури. Традиції Київської Русі продовжуються в наступних століттях.
Основна література:
Культура Київської Русі: Лекція 13 // М. В. Кордон. Українська та зарубіжна культура. – 3-є вид. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. — С. 289 – 311.
Українська культура княжої доби // Хома Іван Ярославович, Сова Андрій Олегович, Мина Жанна Василівна. Історія української культури: Навчальне видання. – Львів, 2012. – С. 44-80.
Філософська думка в культурі Київської Русі // В.С. Горський, К. В. Кислюк. Історія української філософії. – Київ: Либідь, 2004. – С. 30-58.
Крупник Л.О. Історія України: формування етносів, нації, державності / Л.О. Крупник. – К.: «Центр учбової літератури», 2009. – 214 сю
Степовик Д. Історія української ікони Х – ХІХ століть. Вид. 2-е стереотип. / Д. Степовик. К.: Либідь, 2004. – 440 с.
Словник термінів та понять теми
Агіографія (житійна література) – жанр християнської літератури, в якому описується життя святих та аскетів, а також наукова дисципліна, що вивчає історію написання житій.
Берестяні грамоти – давні тексти, розміщені на бересті (корі берези) шляхом видавлювання чи видряпування спеціальною паличкою_писалом. За змістом – це короткі листи світського характеру, доручення, боргові зобов’язання, чолобитні, любовні послання, учнівські вправи.
Билини – народні епічні пісні періоду Київської Русі. Перші записи билин датовані початком XVII ст.
Глаголиця – одна із стародавніх слов’янських систем письма. Напевне, передує кирилиці.
Графіті – стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на ремісничих виробах, стінах споруд.
Детинець – укріплена центральна частина стародавнього міста на Русі. З XIV ст. почала називатися Кремль.
Золоті ворота – головна урочиста брама давнього Києва, видатна пам’ятка архітектури часів Київської Русі. Споруджена в 1037 р. за Ярослава Мудрого. Назва походить від позолоченого купола надбрамної церкви. Реставровані у 1982 р. до 1500-річчя Києва.
Ізборники – хрестоматії, книги, в яких списувалися матеріали, виїмки, витримки з інших, іноді й більших, творів.
Києво-Печерська лавра – православний чоловічий монастир, заснований у Києві 1051 р. Відіграла значну роль у розвитку української культури, була центром літописання, іконопису, книгодрукування. Друкарня лаврська функціонувала по 1922 рік.
Києво-Печерський патерик (від гр. «патер» – батько) – збірка творів про історію Києво_Печерського монастиря та його перших подвижників, яка була складена в першій третині XIII ст. (1215–1230).
Лавра (від гр. – вулиця) – назва великих православних чоловічих монастирів, підпорядкованих безпосередньо верховній церковній владі.
Літописання, літопис – хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.
Оранта – один із іконографічних образів Богоматері, який склався у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст з піднятими руками і повернутими від себе долонями. Оранта набула поширення в іконографії та живописі Візантії і Київської Русі.
Плінфа (від гр. «плінфос» – цеглина) – широка і тонка випалена цегла великого формату, яку застосовували в будівництві у Візантії та у Х–ХIII ст. в Київській Русі.
Різи – стародавнє словенське письмо, яке, за свідченнями письмових джерел, існувало ще в дохристиянську епоху.
«Руська правда» – перше писемне зведення законів Київської Русі ХІ–ХII ст.
Скоморохи – мандруючі актори, співці, музиканти, іноді виступали і як акробати й дресирувальники.
«Слова» – твори церковно_повчального характеру часів Київської Русі. Сюжетом для їх написання могла служити історична подія, злободенна суспільна проблема, постановка моральної теми.
Станкове мистецтво – термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живопису – картина, в скульптурі – статуя, погруддя. У добу Київської Русі – це ікони.
Стилос (по_давньоруськи – писало) – спеціальний інструмент, за допомогою якого на берестяних грамотах видавлювали тексти.
Фреска (від італ. «фреско» – свіжий, сирий) – художнє зображення, що зроблене водяними фарбами на вогкій штукатурці.
Храмова архітектура – споруди, пов’язані з релігією, з богослужінням, з церквою; та, що належить церкві.
Завдання для перевірки знань студентів
4. Правильно розташуйте дати:
а) заснування Києво_Печерського монастиря;
б) побудова Софії Київської;
в) написання «Слова о полку Ігоревім»;
г) побудова Успенського собору Києво_Печерської лаври;
д) написання «Повісті минулих літ»;
е) побудова Троїцької надбрамної церкви Києво_Печерської лаври;
є) заснування міста Житомира;
ж) побудова церкви Василя в Овручі;
з) зруйнування Десятинної церкви;
и) запровадження на Русі християнства.