Курсова та дипломна роботи

Наукова робота (курсова, дипломна) - письмовий виклад власних результатів наукового дослідження, який ґрунтується на критичному огляді бібліографічних джерел.

Наукові роботи пишуться для виявлення знань студентами конкретної дисципліни на певному етапі навчання (закінчення курсу або повного циклу навчання у вищому закладі освіти). Вони підлягають обов'язковому оцінюванню, результати якого фіксуються у відповідних документах (наприклад, протоколах).

Курсова робота - це студентське наукове дослідження. Оскільки вона пишеться зі спеціального предмета або за обраним фахом, то її призначення - виявлення рівня навичок самостійної наукової діяльності. Саме тому вибір студентом теми курсової не обмежують, користуючись порадами наукового керівника й дібраною ним літературою, молодий науковець упродовж кількох місяців проходить підготовчий етап роботи й пише текст, який потім дає своєму керівникові для прочитання й оцінювання. На другому й третьому курсах у залікову книжку заносять оцінку за курсову роботу, яку виставляє керівник. На четвертому (або перед випускному) курсі у багатьох ВНЗ практикують передзахист курсових робіт або проектів на кафедрі спеціалізації, що є ніби генеральною репетицією захисту диплома. У залікову книжку заносять оцінку, виставлену викладацьким колективом кафедри за підсумками захисту.

Курсові та дипломні роботи мають:

o торкатися розв'язання актуальних і перспективних проблем сучасного розвитку певної науки;

o демонструвати знання автором літератури з теми, історії досліджуваної проблеми;

o розкривати вміння студента чітко характеризувати предмет дослідження, узагальнювати результати, робити висновки.

Обравши тему, студент самостійно розробляє план своєї роботи, продумує хід її виконання.

Одним із важливих етапів написання роботи є добір і вивчення наукової літератури з теми. Процес роботи з літературними джерелами має бути організований таким чином:

1. Слід скласти бібліографію з теми наукової роботи: використати бібліотечні каталоги: алфавітні (картки з описом книг розміщено в алфавітному порядку), систематичні (описи творів розташовані за галузями знань), предметні (містять описи творів з конкретних проблем і спеціальностей); бібліографічні довідкові видання (покажчики з окремих тем і розділів), виноски й посилання в монографіях, підручниках; періодику (переглянути останні номери журналів за кожний рік - у них подано інформацію про всі статті, вміщені у попередніх випусках журналу за рік).

Щодо списку літератури також краще порадитися з науковим керівником і починати поступово вивчати праці.

Бібліографічний опис літератури. Заключна частина наукової роботи обов'язково включає список використаних у роботі джерел, оформлений відповідним чином. Великою мірою він відображає етику й культуру наукової праці.

Список використаної літератури оформлюється відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 СІВВС "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила".

Зазвичай бібліографію в науковій роботі подають в алфавітному порядку. У бібліографічному описі видання зазначаються такі дані:

o прізвище, ініціали автора; якщо книгу написано кількома авторами, то перераховуються всі прізвища (за тим порядком, у якому вони вказані у книжці);

o повна і точна назва роботи, яка не береться в лапки;

o підзаголовок, який уточнює назву, якщо його зазначено на титульному аркуші;

o дані про перевидання;

o назва збірника, часопису (якщо це опис статті);

o назва міста видання книжки в називному відмінку. Назва міста пишеться повністю (для міст Києва, Харкова, Одеси, Тернополя, Львова, Дніпропетровська, Сімферополя та Москви вживаються скорочення К., X., О., Т., Д., С, М.);

o назва видавництва без лапок;

o рік видання (без слова "рік1* та скорочення "р.");

o кількість сторінок зі скороченням "с." або номери використаних сторінок після великої літери "С.'

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Опрацювавши матеріали джерел, слід написати огляд літератури.

Студент має продумати обґрунтування теми, вибір об'єкта, предмета, мети та завдань дослідження.

Об'єкт дослідження - частина матеріального світу, яка привернула увагу дослідника, наприклад промислові ТЕЦ, вібраційні установки для сушіння й охолодження, деталі та вузли, що відновлюються, виробництво безалкогольних напоїв тощо. Об'єкт дослідження може бути новим або традиційним.

Предмет дослідження - це розглянутий у роботі аспект об'єкта дослідження та його якість і галузь використання (наприклад, економічність та екологічність ТЕЦ, процеси сушіння та охолодження у виробництві харчових продуктів, виробництво безалкогольних напоїв функціонального призначення тощо). Можливі такі комбінації: новий об'єкт - новий предмет; новий об'єкт - традиційний предмет; традиційний об'єкт - новий предмет.

Мета дослідження - це запланований результат. Він має бути конструктивним, тобто спрямованим на вироблення суспільно корисного продукту з ліпшими, ніж раніше, показниками якості або процесу її досягнення.

Не секрет, що завдання дослідження залежать від можливостей дослідника, рівня його фахової підготовки й попереднього досвіду наукової роботи, часу й матеріально-технічного забезпечення дослідження.

Після погодження плану роботи, слід продумати методи й прийоми дослідження, відпрацювати гіпотези та теоретичні передумови. Якщо дослідження експериментальне, то треба розробити програму, методику проведення експеременту, а пізніше - проаналізувати результати та зробити висновки.

Обсяг курсової роботи - приблизно 25-ЗО, дипломної - 50-70 друкованих сторінок, набраних зі стандартними параметрами.

Реквізити наукової роботи:

1. Назва міністерства, якому підпорядкована установа.

2. Назва закладу, в якому навчається автор.

3. Назва кафедри, на якій виконано роботу.

4. Заголовок (тема курсової чи дипломної роботи).

6. Прізвище, ім'я, по батькові особи, яка пише курсову (дипломну) роботу.

в. Назва факультету й номер групи, в якій навчається автор.

7. Прізвище, ім'я, по батькові, посада, науковий ступінь керівника роботи.

8. Місце й рік написання.

9. Текст, який складається з:

o вступу;

o розділів основної частини;

o висновків.

10. Список скорочень.

11. Список використаних джерел.

12. Додатки (схеми, таблиці, графіки, креслення, програмні документи, словники тощо).

ТЕМА: СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА: ПОХОДЖЕННЯ, ЕТАПИ РОЗВИТКУ, ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ.

СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ПЛАН

1. Поняття літературної мови і діалектного мовлення.

2. Особливості мовної норми.

3. Ознаки, призначення, мовні засоби стилів сучасної української літературної мови.

4. Офіційно-діловий стиль: основні ознаки, сфери вживання, спільність, відмінність.

5. Офіційно-діловий стиль: основна функція, обставини мовлення, мовні ознаки. Писемна і усна форми стилю.

Література

1. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.: Вежа, 1994.

2. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення. - X.: ТОРСІНГ, 2001.

3. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник /За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці : Книги –ХХІ, 2005. – 572с.

4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с.

5. Мацюк З.О. Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування — К.: Каравела, 2005.

6. Коваль А.П. Культура ділового мовлення.-К.:Вища шк.,1974.-223с.