- •1 Аналіз якості атмосферного повітря
- •1.1 Короткі відомості про джерела забруднення і систему
- •Встановлюються пости спостережень трьох категорій: стаціонарні, маршрутні, пересувні (підфакельні).
- •1.2 Оцінка якості атмосферного повітря на основі розрахунку
- •1.3 Інтегральні показники оцінки якості атмосферного повітря
- •1.4 Показник екологічного стану системи
- •1.5 Показник гранично допустимого забруднення
- •3 Аналіз якості грунтово-рослинного покриву
- •3.1 Антропогенне забруднення ґрунтів
- •3.2 Втрата родючості ґрунту
- •3.2.1 Чинники деградації ґрунтового покриву
- •3.2.2 Дегуміфікація орних ґрунтів
- •3.2.3 Оцінка кислотної деградації (декальцинації) ґрунтів
- •3.2.4 Агрофізична деградація ґрунтів
- •3.3 Оцінка забруднення ґрунтового покриву
- •3.3.1 Оцінка забруднення агрохімікатами
- •3.3.2 Боротьба із забрудненням ґрунтів промисловими відходами
- •3.3.3 Боротьба із забрудненням ґрунтів органічними відходами
- •3.3.4 Боротьба із забрудненням ґрунтів зрошувальними водами
- •3.3.5 Оцінка меліорованих територій, забруднених
- •4 Родючість грунтів та причини її втрати
- •4.1 Оцінка втрати родючості ґрунту
- •4.2 Відтворення родючості
- •4.3 Оцінка відтворення гумусу в ґрунті
- •4.4 Оцінка переущільнення ґрунтів
- •4.5 Оцінка впливу біологічного землеробства
4.4 Оцінка переущільнення ґрунтів
Профілактика агрофізичної деградації ґрунтів охоплює комплекс меліорацій, що передбачає характер обробітку ґрунтів і підвищення їх родючості, насамперед - відтворення гумусу, адже саме він забезпечує поліпшення агрофізичних властивостей ґрунту.
Численними дослідженнями в різних ґрунтових зонах України було встановлено оптимальні параметри агрофізичних властивостей ґрунтів під час вирощування різних сільськогосподарських культур. Насамперед на увагу заслуговує щільність ґрунту, що є інтегральним показником його фізичного стану.
Для більшості зернових культур на дерново-підзолистих ґрунтах оптимальні умови для росту і розвитку виявляються в діапазоні щільності 1,1 - 1,4 г/см3. У лісостеповій зоні на сірих опідзолених ґрунтах, чорноземах опідзолених і типових залежно від гранулометричного складу оптимальна щільність становить 1,0 - 1,4 г/см3. У степовій зоні на чорноземах звичайних і південних, темно-каштанових ґрунтах оптимальна щільність становить 1,1 - 1,3 г/см3. Наведені у табл. 4.4 інтервали щільності не є константами. Вони змінюються у часі і насамперед залежно від вологості грунту. При підвищеній вологості оптимум змінюється до нижчих значень, за умов недостатнього зволоження - до вищих.
Розроблено діагностичні критерії оцінки рівнів окультуреності чорноземів.
Таблиця 4.4 - Оптимальні значення щільності ґрунту для зернових культур
Зона |
Грунт |
Культура |
Інтервал щільності, г/см3 |
Полісся Дерново-підзолистий середньосуг- |
Зернові ко- |
1,1-1,4 |
|
линковий |
лосові |
|
|
|
Кукурудза |
1,1-1,2 |
|
Дерново-підзолистий легкосуглин- |
Зернові ко- |
1,25-1,35 |
|
ковий та супіщаний |
лосові |
|
|
|
Кукурудза |
1,1-1,3 |
|
Лісостеп Сірий опідзолений важко- і серед- |
Зернові ко- |
1,05-1,3 |
|
ньосуглинковий |
лосові |
|
|
|
Кукурудза |
1,0-1,3 |
|
Сірий опідзолений легкосуглинко- |
Зернові ко- |
1,1-1,3 |
|
вий |
лосові |
|
|
Чорнозем типовий і опідзолений |
Кукурудза |
1,0-1,25 |
|
легкосуглинковий |
Гречка |
1,2-1,3 |
|
|
Просо |
1,2-1,4 |
|
|
Горох |
1,12-1,35 |
|
Степ Чорнозем звичайний і південний, |
Зернові ко- |
1,0-1,3 |
|
темно-каштановий грунт |
лосові |
|
|
|
Кукурудза |
1,1-1,3 |
|
4.5 Оцінка впливу біологічного землеробства
У природних біогеоценозах відтворення родючості здійснюється за рахунок мертвих решток лучних трав, що відмирають щорічно в кінці вегетації. Такі рештки утворюють шар повстини, що розкладається у присутності кисню в період осінніх мряк. Продукти розкладу (гідролізу) є розчинними у воді. З течією води вони проникають у глибші шари ґрунту, де конденсуються в ланцюжки гумусових кислот під впливом обезволоження - висихання або виморожування.
В агроценозах винесення поживних елементів з врожаєм людина намагається компенсувати мінеральними добривами. Проте ґрунти продовжують погіршуватись, тому що при внесенні лише мінеральних добрив у ґрунті послаблюється енергетика ґрунтоутворення органічної речовини. Якість продукції далеко не завжди є безпечною для здоров'я людей.
Взаємодіючи з ґрунтовим вбирним комплексом, витісняючи Са2+ і Мg2+, одновалентні катіони диспергують гумусові речовини, що починають "текти" по профілю ґрунту і легко піддаються розкладу мікроорганізмами. Для компенсації активності одновалентних катіонів необхідна свіжа органічна речовина, тобто треба вносити більш високі норми органічних добрив. Встановлено, якщо співвідношення між органічними та мінеральними добривами більше ніж 1:15 т/кг діючої речовини, то підсилюється дегуміфікація і навіть за високих норм органічних добрив відбувається деградація ґрунтів.
При співвідношенні, більше ніж 1:15, відбувається хімізація землеробства, при вищому - біологізація (табл. 4.5). Чим вищі коефіцієнти біологізації, тим вищі і коефіцієнти гуміфікації органічних добрив, а значить, і швидше досягається розширене відтворення родючості ґрунту. На певному відрізку часу інтенсивна хімізація може підвищити врожайність сільськогосподарських культур та валові збори сільськогосподарської продукції. Проте її наслідки швидко дадуть знати про себе погіршенням агрофізичних та інших властивостей ґрунту, а згодом і зниженням врожайності.
На властивість ґрунтів і рівні врожайності культур впливають не лише коефіцієнти, а й рівні біологізації землеробства.
У табл. 4.6 норми органічних добрив наведено в перерахунку на гній і накопичення гумусу, еквівалентне 5 т напівперепрілого гною.
Біологічне землеробство розробляється вченими різних країн вже протягом двох-трьох десятиріч. Воно ґрунтується на використанні у землеробстві природних біологічних законів. При цьому поступово зменшується інтенсивність заходів хімізації або вони виключаються зовсім.
Разом з тим не може бути різкого переходу від традиційного землеробства, що базується на хімізації, до біологічного. Потрібен перехідний період біологізації землеробства, в процесі якого поступово усуватимуться потворні форми хімічного пресингу на ґрунти і рослини, здійснюватиметься пошук природно доцільних варіантів, що дозволяє вирощувати екологічно чисту продукцію при високих рівнях врожайності культур.
Таблиця 4.5 - Вплив на систему землеробства співвідношення органічних і мінеральних добрив
Система землеробства |
Співвідношення органічних і мінеральних добрив |
Коефіцієнт біологізації |
Вплив на властивості ґрунтів |
Біологічна
|
Від 1:0 до 1:5 |
1 - 0,2 |
Оптимальна для рослин щільність ґрунту, оптималь-не значення режимів, інтен- сивне наростання вмісту гумусу |
Інтенсивна біологізація
|
Від 1:5 до 1:8 |
0,2 - 0,125 |
Оптимальна щільність, близька до оптимальних значень, менш інтенсивне наростання гумусу |
Біологізація
|
Від 1 ;8 до 1:15 |
0,125 - 0,067 |
Близька до оптимальної щільність і уповільнене наростання вмісту гумусу |
Хімізація
|
Від 1:18 до 1:30 |
0,067 - 0,030 |
Неоптимальна щільність ґрунту, спостерігається злитість, відбуваються процеси дегуміфікації |
Інтенсивна хімізація
|
Менше 1:30 |
< 0,030 |
Висока щільність, злитість, дегуміфікація, декальцина-ція, несприятливі ґрунтові режими |
Таблиця 4.5 Рівні біологізації землеробства для різних зон України, т/га
Зона, підзона
|
Норма органічних добрив для бездефіцитного балансу гумусу |
Рівень біологізації землеробства і норми органічних добрив |
||||
коливання |
середня |
екстен- сивна |
нарос-таючий |
інтенсивний |
дуже інтенсивний |
|
Південний Степ |
6 - 8 |
7 |
4 |
4 - 7 |
7 - 14 |
14 |
Північний Степ |
8 - 10 |
9 |
5 |
5 - 9 |
9 - 18 |
18 |
Східний Лісостеп |
10 - 12 |
11 |
6 |
6 - 11 |
11 - 22 |
22 |
Західний Лісостеп |
12 - 14 |
ІЗ |
7 |
7 - 13 |
13 - 26 |
26 |
Центральне Полісся |
14 - 16 |
15 |
8 |
8 - 15 |
15 - 30 |
30 |
Західне Полісся |
16 - 18 |
17 |
9 |
9 - 17 |
17 - 34 |
34 |
Вузловим питанням біологізації землеробства є спосіб відтворення родючості ґрунту. Без вирішення цієї проблеми відмова від хімізації може призвести до різкого зниження врожайності та рівня виробництва продукції сільського господарства.
