2. Психологічні механізми гендерної соціалізації особистості.

За спостереженням вітчизняних психологів (Т. Говорун, О. Кікінежді), набуття гендерної ідентифікації та засвоєння певного типу статеворольової поведінки активізують такі важливі психологічні механізми, як спрямування, моделювання, підкріплення та інтеріоризація.

Спрямування.Суть його полягає в організації дорослими для дитини середовища, яке, на їхню думку, відповідає її статевій належності. Для хлопчиків передбачають іграшки з деталями, що вкручуються, рухаються, взаємодоповнюються: машинки, конструктори, які розвивають інструментальні навички і майстерність; для дівчаток — м'які, пухнасті, ніжні іграшки, ляльки, які можна пригорнути, щось прикрасити ними. Уся дитяча індустрія ніби запускає підсвідомі механізми ідентифікації та диференціації задовго до того, як дитина навчиться усвідомлювати, чого від неї очікує гендерно-структурований соціум.

Моделювання. Воно реалізується в освоєнні нав'язуваних соціумом певних моделей статево-рольової поведінки. Якщо до п'яти років хлопчики із задоволенням імітують «жіночі» види діяльності, то пізніше вони відмежовуються від них, адже сім'я, телепрограми, дитячі книги дають приклади для наслідування, визначають чоловічі та жіночі ролі.

Заохочення (підкріплення). Особливістю цього психологічного механізму є винагорода дитини за дотримання певного типу поведінки: похвала від батьків, учителів, інших дорослих. Це фіксує поведінку, якої навчають дитину. Якщо дитина починає наслідувати поведінку іншої статі (наприклад, хлопчик одягає мамині туфлі на підборах, фарбує губи), такий учинок відповідно негативно оцінюють: «Хлопчики так не роблять!».

Інтеріоризація. Полягає інтеріоризація (лат. inteгіог — внутрішній) у формуванні внутрішньої структури людської психіки, переведенні елементів зовнішнього світу у внутрішнє Я особистості. Результатом її є індивідуальність особистості.

А. Мудрик до механізмів соціалізації зараховує імпринтинг, екзистенційний натиск, наслідування, ідентифікацію та рефлексію.

Імпринтинг. Дія імпринтингу (англ. imprint — залишати слід, фіксувати) виявляється у фіксуванні на рівні рецепторів та підсвідомого особистості певних особливостей життєво важливих об'єктів, які впливають на неї. Переважає він у немовлят, але травматичний досвід раннього віку (до 6 років) «імпринтингується» на рівні емоцій та впливає на подальший розвиток, соціалізацію особистості.

Екзистенційний натиск. Буття людини визначає особливості оволодіння нею рідною та іноземними мовами, існування важливих для суспільства норм соціальної поведінки та несвідоме їх засвоєння.

Наслідування. Особистість свідомо та несвідомо намагається відповідати певним стандартам поведінки, які спостерігає довкола себе, а також тим, що пропонуються їй як соціальні норми і транслюються через відповідні інститути соціалізації.

Ідентифікація. Цей емоційно-когнітивний процес полягає в засвоєнні людиною норм, установок, цінностей, моделей поведінки у взаємодії зі значущими особистостями та референтними групами.

Рефлексія. Це базова властивість суб'єкта, завдяки якій стає можливим усвідомлення і регулювання своєї життєдіяльності.

Вітчизняний психолог Валентина Москаленко серед механізмів, задіяних у формуванні особистості, виокремлює стереотипізацію, соціальну рефлексію, емпатію та атракцію.

Стереотипізація. Найчастіше вона проявляється за відсутності достатньої інформації про процес, об'єкт, явище. Унаслідок цього людина вимушено створює образ на основі існуючих, стійких уявлень, приписуючи йому відомі їй ознаки і властивості.

Соціальна рефлексія. У процесі взаємодії людина зауважує, усвідомлює, аналізує, як її сприймають у конкретному середовищі.

Емпатія. Кожна людина наділена індивідуальною здатністю реагувати на тривоги, переживання інших людей, співчувати їм. Тобто вона пізнає не лише тих, з ким спілкується, а й те, як співрозмовники сприймають її, що розширює базу оцінок, висновків, рішень. Тому емпатію (англ. empaty – співпереживання, співчуття) зараховують до афективних форм ідентифікації. Якщо при ідентифікації стан іншої людини визначається на основі раціональної інтерпретації, то при емпатії – на основі емоційного співпереживання.

Атракція. Її трактують як механізм соціальної концепції, який передбачає формування установки на іншу людину та обумовлює інтерес людей одних до одних, завдяки чому індивід залучається до спільної діяльності.

До основних механізмів гендерної соціалізації зараховують також диференційне посилення та диференційне наслідування (імітацію).

Диференційне посилення. Дія цього механізму соціалізації спрямована на позитивне підкріплення (винагороду) прийнятної гендерно-рольової поведінки та негативне підкріплення (покарання) неприйнятної.

Диференційне наслідування (імітація). Воно обумовлює вибір особистістю рольових моделей поведінки відповідно до еталонної групи та подальше наслідування їх.

3.Фройд виокремлював серед психологічних механізмів соціалізації імітацію, ідентифікацію, почуття сорому і провини.

Імітація. Визначалася як усвідомлена спроба дитини копіювати певну модель поведінки. Зразками для неї у цьому могли бути батьки, родичі, друзі та ін.

Ідентифікація.В індивідуальному бутті вона проявляється як усвідомлення належності до певної спільноти. Через ідентифікацію діти приймають поведінку, цінності, норми батьків, родичів, друзів, сусідів за власні.

Т. Парсонс і С. Бейлз вважають імітацію процесом, за допомогою якого засвоюються специфічні елементи культури, особливі знання, уміння, обряди тощо. На їхню думку, імітація не припускає жодних тривалих відносин з «моделлю».

Ідентифікація означає внутрішнє опанування цінностей людьми і є процесом соціального навчання. Її ступінь визначається характером прихильності до «іншого». Оскільки найсильніші прихильності виникають у родині, саме її вважають основною формою соціалізації.

Імітація та ідентифікація є механізмами позитивної дії, оскільки спрямовані на засвоєння обраного типу поведінки. Сором і провина – механізми негативної дії, тому що придушують чи забороняють деякі зразки поведінки.

Почуття сорому і провини. Вони тісно пов'язані і майже не розрізнені. Однак між ними існують певні відмінності. Сором звичайно асоціюється з відчуттям викриття і ганьби людини. Це почуття орієнтоване на сприйняття вчинків індивіда іншими людьми. Відчуття провини пов'язане з внутрішніми переживаннями, самооцінкою особистістю своїх учинків. Контролюючою, нерідко і каральною інстанцією за таких обставин є совість.

Американський дослідник Р. Хартлі, розглядаючи способи конструювання дорослими гендерної ролі, основними механізмами гендерної соціалізації назвав соціалізацію через маніпулювання, вербальну апеляцію, «каналізацію», демонстрування діяльності.

Соціалізація через маніпулювання. Суть її полягає в дотриманні у відносинах з дитиною еталонів гендерної ролі, маніпулювання ними.

Вербальна апеляція. Її особливістю є використання звернень, які спрямовують особистість на відтворення певного гендерного образу чоловіка або жінки, а також вербальна підтримка гендерно-правильної поведінки. Свою діяльність вона підсилює маніпуляцією.

«Каналізація». У процесі взаємодії з дитиною батьки, педагоги спрямовують її увагу на певні об'єкти (відповідні ігри та іграшки, властиві її статі).

Демонстрування діяльності. Статево-рольову самоідентифікацію і поведінку дитини активно формують спрямування її на гендерно-правильні види діяльності.

Гендерна соціалізація (засвоєння людиною гендерних норм, зразків і ролей, формування її тендерного репертуару) є результатом складної взаємодії біологічних, психологічних, культурних і соціальних факторів. У ній задіяно багато внутрішньо-особистісних і соціальних механізмів. Більшість із них пов'язана з основними агентами та інститутами соціалізації особистості.