- •Тема 13. Поняття економічно штеграці та рівні.
- •13.1. Економічна інтеграція як поняття.
- •13.2. Рівні міжнародної економічної інтеграції
- •Зона преференційної торгівлі
- •Вільний торговельний простір
- •Митний союз
- •Спільний ринок
- •Тема 14. Європейські інтеграційні процеси
- •14.1. Європейський Союз
- •Європейська асоціація
- •14.2. Специфіка інтеграції східноєвропейських країн
- •Чорноморське економічне співробітництво
- •14.3. Умови та передумови загальноєвропейської економічної інтеграції
- •Тема 15. Інтеграційні процеси в країнах північної і південної америки, азії та африки.
- •15.1. Особливості розвитку економічних взаємозв'язків у Північній Америці
- •15.2. Специфіка латиноамериканських інтеграційних процесів. Розвиток регіональних інтеграційних згрупувань
- •16.3. Економічна інтеграція в Азії
- •15.4. Основні економічні угрупування Африки
- •Тема 16. Інтеграція україни в сучасну міжнародну економічну систему.
- •16. 1. Об'єктивна необхідність та умови інтеграції України в сучасну міжнародну економічну систему
- •16.2. Внутрішньо та зовнішньоекономічні чинники включення у міжнародну економічну систему
- •16.3. Стратегічні напрями інтернаціоналізації української економіки
- •16.4. Нові форми залучення України у міжнародну економічну систему
- •Тема 17. Суть, види та форми міжнародного бізнесу
- •17.1. Суть та мотивація міжнародного бізнесу
- •17.2. Види міжнародного бізнесу
- •17.3. Основні суб'єкти міжнародного бізнесу
- •17.4. Рівні правового регулювання міжнародного бізнесу
Тема 17. Суть, види та форми міжнародного бізнесу
17.1. Суть та мотивація міжнародного бізнесу
Міжнародний бізнес характеризується сукупністю угод, укладених і виконуваних через національні кордони для реалізації цілей окремих індивідуумів, організацій, фірм.
Міжнародний бізнес відрізняється від національного тим, що він пов'язаний з переміщенням ресурсів (сировина, капітал, технологія, люди в т. ч. технічні спеціалісти і менеджери), товарів (готові компоненти, продукти, напівфабрикати), послуг (бухгалтерський облік, юридична і банківська діяльність та ін.) з однієї країни в іншу, а не лише всередині однієї країни.
Міжнародний бізнес розвивається у різних галузях підприємницької діяльності. Його галузева спеціалізація визначається співвідношенням між потребами окремих країн в тій чи іншій продукції та послугах і можливостями їх задоволення за рахунок власного виробництва, яке в певній мірі залежить від наявності в країні відповідних сировинних ресурсів.
Завдяки такому становищу сформувалася міжнародна спеціалізація промислово розвинутих країн світу, яка проявляється у міжнародній діяльності найбільших компаній. При цьому виділяються такі основні напрями галузевої спеціалізації: енергетика, електротехніка і електроніка, чорна і кольорова металургія, виробництво будівельних матеріалів, хімічна і фармацевтична, авіаційна, харчова промисловість, автомобілебудування. (Див. докладніше: Додаток М° 4).
Відмітною рисою міжнародного бізнесу є і те, що на цю діяльність безпосередньо впливає численність обставин, у тому числі відмінності у мові, відстані, валютні курси, тарифні бар'єри, політичні проблеми тощо.
Вплив цих обставин звичайно вимірюється за п'ятибальною шкалою Лінкерта: 5 — дуже важливо, 1 — погано (див. табл.).
Місце (ранг) |
Обставини |
Значення |
1 |
2 |
3 |
1. |
Комунікація (зв'язок) |
3,52 |
2. |
Ціноутворення |
3.35 |
3. |
Іноземна урядова бюрократія |
3.13 |
4. |
Коливання валютних курсів |
3.13 |
5. |
Податкові закони |
3.09 |
6. |
Політична невизначеність |
2.96 |
7. |
Інфляція |
2.87 |
8. |
Достовірність іноземних даних |
2.83 |
9. |
Переказ фондів (коштів) |
2,74 |
10. |
Недостатня підтримка уряду |
2,70 |
11. |
Міжнародна документація |
'2,65 |
12. |
Набір (наймання) управлінського персоналу |
2,57 |
13. |
Підтримка банківськими послугами |
2.57 |
14. |
Канали розподілу |
2.52 |
15. |
Відмінності в стандартах товарів |
2.52 |
16. |
Недостатнє знання іноземних законів |
2.48 |
17. |
Нестача кваліфікованих робітників |
2,44 |
18. |
Паблик рилейшн, (зв'язок із громадськістю) |
2,44 |
19. |
Підготовленість персонала |
2.44 |
20. |
Іноземні обмеження на рівну участь |
2.39 |
21. |
Обмеження на розподіл прибутку (заохочення) |
2.39 |
22. |
Відмінності в культурі |
2.35 |
23. |
Придбання (добування) фондів (коштів) |
2.35 |
24. |
Управління товарно-матеріальними запасами |
2.30 |
25„ |
Вплив профспілок |
2.30 |
26. |
Капітальне бюджетування |
2.27 |
27. |
Нестача транспортної структури |
2,26 |
28. |
Відмінності в темпах регулювання |
2.26 |
29. |
Організаційна структура |
2,23 |
ЗО. |
Координація розподілу |
2.17 |
31. |
Складування |
2,00 |
32. |
Здирство |
1,70 |
33. |
імпортні обмеження |
1,39 |
У своєму сучасному вигляді міжнародний бізнес склався після II світової війни в процесі транснаціоналізації виробництва і створення глобального ринку.
Чому ж сьогодні бізнес переходить національні кордони?
1. Основним мотивом і передумовою виходу бізнесу за національні кордони є вузькі рамки національного ринку і відносний "надлишок" капіталу, коли з метою прибуткового інвестування він спрямовується за кордон. Прагнення окремих індивідуумів, організацій, фірм забезпечити собі кошти, необхідні для відтворення національного капіталу, здійснюється через посередництво:
A) міжнародної торгівлі;
Б) прямого володіння або акціонерної участі у видобутку природних багатств за кордоном;
B) отримання права на повну або часткову власність виробничих потужностей, підприємств сфери послуг, фінансово-кредитної сфери тощо.
2. Перехід бізнесом національних кордонів безпосередньо мотивований двома групами чинників: вартісними і маркетинговими.
А) В міру загострення конкуренції на глобальному рівні і краху торгівельних бар'єрів, дедалі більш гострою для кожної фірми стає потреба в максимальному зниженні витрат виробництва за рахунок доступу до більш дешевої робочої сили, сировини, землі, а також наближення до джерел постачання та клієнтів. Міжфірмова кооперація в рамках транснаціонального капіталу використовується як засіб зниження витрат виробництва. Наприклад, в 1983 р. фірми "Дженерал-Моторс" і "Тойота" підписали угоду про створення спільного підприємства для виробництва автомобілів в районі Сан-Франциско. Згідно з угодою "Тойота" оплачує інженерно-проектувальні роботи, забезпечуючи тим самим фірмі "Дженерал-Моторс" економію приблизно в 1 млрд. дол., котрі вона повинна була б, у противному разі, вкласти в дослідження і розробки. У свою чергу, "Тойота" економить 1,25 млрд. дол., оскільки їй не потрібно купувати землю в США і будувати там свій власний завод. В США виготовляються кузови, сидіння, інтер'єр і оздоблення; решту, включаючи двигун, виготовляє Японія. До ради директорів входить рівне число представників фірм "Дженерал Моторс" і "Тойота", хоча президент призначається від "Тойоти".
Б) Внутрішній ринок у дедалі більшій мірі ставить кордон зростанню корпорацій, особливо в тих країнах, де діють антимонопольні закони. Так, в США антитрестовські закони обмежують максимальну долю ринка, котру може мати компанія. В результаті найбільші корпорації концентрують свою увагу на міжнародному секторі ринку. Бізнес шукає по всьому світі ринки (і формує їх для себе), а також середовище зі сприятливим податковим та інвестиційним кліматом.
Неабияку роль в переміщенні бізнесу за кордон відіграє та кий чинник, як ділові зв'язки між фірмами. Часто слідом за міжнародною фірмою просуваються пов'язані з нею кооперацією фірми та обслуговуючі організації типу банків, бухгалтерсько-ревізорських фірм.
Сильним стимулом переміщення частини виробничих потужностей за кордон є і екологічні чинники. Промислово розвинуті країни прагнуть переміщувати в країни, що розвиваються, такі виробничі потужності, котрі у значній мірі призводять до забруднення навколишнього середовища.
В цілому ж сектор міжнародної економіки надає бізнесу більш широкі можливості для отримання вигод, хоча і приховує в собі більше ризику.
