Висновки

Проведене дослідження cпособів правового захисту особистих немайнових прав, дозволяє зробити наступні висновки:

Особисті немайнові права беззаперечно входять в систему цивільного права, реалізуються як абсолютні суб'єктивні права, в яких виділяють позитивний та негативний аспект, тобто вони підлягають цивільно-правовому регулюванню і охороні властивим даній правовій галузі компенсаторно-відновлювальним методом та відіграють значну роль при формуванні внутрішнього (духовного) світу фізичної особи. Однак, правова природа, зміст та місце в системі цивільно-правового регулювання та охорони цивільно-правових відносин є ще недостатньо дослідженими, що і зумовлює необхідність наукового дослідження саме цієї категорії суспільних відносин як предмету цивільного права.

Систематизуючи вище сказане, також необхідно відзначити, що захист особистих немайнових прав:

 Це система правових засобів, спрямованих на забезпечення та відновлення особистих немайнових прав;

 Система юридичних норм, спрямованих на попередження правопорушень та усунення їх наслідків;

 Це діяльність суду чи інших юрисдикційних органів із попередження та відновлення порушеного права. 

Також, враховуючи наведене вище, класифікація способів захисту особистих немайнових прав, на мою думку, може виглядати таким чином:

а) превентивно-пресікальні способи захисту, тобто ті з них, які спрямовані на попередження та припинення порушення, оскарження, невизнання особистого немайнового права чи реальної загрози вказаних дій (визнання права; припинення дії, яка порушує право; зміна правовідношення; припинення правовідношення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб тощо);

б) відновлювальні способи захисту, тобто ті з них, які спрямовані на відновлення порушеного права (відновлення становища, яке існувало до порушення, та пов’язані із ним способи; спростування; відповідь; визнання правочину недійсним тощо);

в) компенсаційні способи захисту, тобто ті з них, які спрямовані на додаткове компенсування збитків, що пов’язані із порушенням особистого немайнового права.

Повага до честі, гідності, недоторканість ділової репутації виступає на сьогодні гармонійною складовою особистих немайнових відносин і регулювання його повинно здійснюватися переважно на підставі загальних положень про особисті немайнові права у рамках цивільного права. Честь розглядається як особисте немайнове благо, яке є, по суті, позитивною соціальною інформацією про особу, яка ґрунтується на уявленнях про добро і зло, усталених у суспільстві, і усвідомлюється самою особою. Водночас честь виступає як сукупність найвищих морально-етичних принципів особистості, і як благо, яке дає право на повагу, пошану і визнання людини у суспільстві. Гідність - це особисте немайнове благо, яке є інформацією про цінність кожної особи, визнану у суспільстві.

Ділова репутація - це інформація, яка набула рис суспільного знання про досягнення тої чи іншої особи. Ділова репутація ґрунтується на висновках щодо морального обличчя, ділових якостей і законослухняності фізичної особи і пов’язується у сучасному баченні найчастіше з добрим ім’ям фізичної особи. Наведені визначення дозволяють підкреслити не лише загальновизнані ознаки честі, гідності, ділової репутації, але і їх зв’язок з інформацією та інформаційними відносинами, що особливо важливо для сучасного розуміння захисту цих особистих немайнових прав.

Значна частка змісту понять «честь», «гідність», «ділова репутація» лежить у площині не права, а моралі, тому вдосконалення правового регулювання та захисту честі, гідності, ділової репутації знаходиться у прямій залежності від морального стану суспільства, моральних якостей, які розглядаються ним в якості основоположних і незмінних.