4.Рекреаційно – пізнавальний тип трс:

Основною функцією цього типу є духовний розвиток людини під час екскурсії, що здійснюється шляхом засвоєння природних та культурних цінностей. Ці заняття доповнюються відвідинами видовищ,ресторанів і т.д.

Пред’являються вимоги до природних і культурних комплексів. Особливо важливі такі властивості як екзотичність і унікальність ,різноманітність пейзажів. Характерна менша вимогливість до комфортності кліматичних умов ,високі вимоги до інформаційного обслуговування, комфортності засобів пересування, місць ночівлі та харчування.

Виділяють такі підтипи :

4.1. Пізнавально – курортні рекреаційні системи – провідним заняттям є огляд культурно – історичних пам’ятників та культурно – масових заходів, а також любительська творчість та відвідини незвичних місць.

4.2.пізнавально- природні рекреаційні системи – знайомства з явищами природи, купання, сонячні і повітряні ванни. Високі вимоги до незмінності природних комплексів.

Типологія по ступеню співвідношення в організації відпочинку незмінної природи і технічних систем.

Відомо ,що різні групи відпочиваючих пред’являються різні вимоги до тісноти контактів з окремими підсистемами ТРС. Задоволення потреб населення повинне відображатися в наборі ТРС. Цим визначається необхідність відповідної типології.

В загальному вигляді можуть бути представлені два типи ТРС:

1.Урбанізовані

2.Не урбанізовані

В рамках урбанізованих виділяють підтипи:

1.міста – курорти

2.міста – екскурсійні центри

3.дачні села

Підтипи 1 та 2 це максимально урбанізовані території з великим арсеналом технічних споруд, розвинутою сферою обслуговування і з майже повністю зміненою, окультуреною природою. Призначеній для задоволення потреб в лікуванні ,пізнанні,розвагах.

Дачні села це відносно слабо урбанізовані території на яких відпочиваючі мають нагоду організувати виробництво сільськогосподарських продуктів і користуватися натуральними результатами своєї праці і так саме використовувати природні ландшафти, які прилягають до села в зоні пішохідної доступності.

Не урбанізовані ТРС представлені рекреаційними природними парками. Сморід повинні володіти мінімально зміненими природними комплексами,що забезпечують ефективний і активний відпочинок(чисте повітря,територіями і акваторіями,що забезпечують можливість активних пересувань і оздоровчого заняття спортом у контакті з природою)

Не урбанізовані ТРС підрозділяють на ряд функціональних підтипів : рекреаційні природні парки(прогул очні ,спортивні,мисливські,риболовецькі)

Співвідношення між потребами у відпочинку і можливостями задоволення обумовлюють з одного боку для кожного історичного періоду певний набір типів рекреаційних систем, з іншого припускає постійну зміну як самого набору типів так і співвідношення між ними. Тому типологія ТРС міняється – з’являються нові типи ,деякі старі, повністю задовольняючи потреби на попередньому етапі втрачають своє значення.

5.Територіальна організація рекреаційних систем.

Просторова структура рекреаційних ятерів характеризує розміщення установ відпочинку різного типу території.

Для одних типів рекреаційних ятерів характерне відносно рівномірне (дисперсне) розміщення установ відпочинку ,для інших смуговий розподіл уздовж транспортних комунікацій,для третіх – осередковій розподіл(поблизу водних об’єктів ,лісових масивів).

Неоднорідність просторової структури рекреаційних ятерів відображають звичайно дію інших чинників – наявність комплексу сприятливих природних розуму і ресурсів і ступінь і спрямованість господарського освоєння території.

Виїзд за місто на тривалий термін або для короткочасного відпочинку в місця привабливі в ландшафтному відношенні і транспортно – доступні вирішують всі проблеми – так вважають одні фахівці. Інші припускають ,що концентрація великих мас відпочиваючих на відносно обмежених територіях знижують позитивні якості природних ландшафтів. Попит на всі види відпочинку вище на територіях з високою густиною населення,головним чином в індустріальних районах. Значна кількість місць відпочинку розміщена у внутрішніх районах, в безпосередній близькості від міста – центру рекреаційного попиту.

Законі економії годині і зусиль, а також вибір найкоротшого шляху для досягнення оптимального результату і певної мети лежати в основі рекреаційної моделі різних рівнів.

Транспортна доступність є одним з головних організуючих початків територіально – рекреаційних утворень. Оптимальна транспортна доступність районів рекреації визначається тривалістю відпочинку і бюджетом годині(рис.3). Поклад від цих двох чинників виділяють райони рекреації по ступеню віддаленості від міста ;безпосередньо міська зона, зона інтенсивної рекреації, місця відпочинку в сільській місцевості,зона екстенсивної рекреації і національні або міжнародні курорти.

Виходячи з цього найдоцільнішою побудовою середнього ряду ієрархічних градостроітельних рівнів є триступінчаста структура, де кожний ступінь або кожний вид зони відпочинку належить до певного елем+нта в системі розселення:

1. рівень – зони районного значення

2.рівень – зони міжміського значення

3. рівень – зони для даного міста

Зоні районного значення організовують на базі унікальних природних комплексів або унікальних рекреаційних ресурсів. Ці зони віддалені від міста на великі відстані. Даному ієрархічному рівню відповідає район національних або міжнародних курортів.(рис 3)

Зоні міжміського значення вибирають по рекреаційним якостям та транспортній доступності. Даному ієрархічному рівню відпові+дають райони відпочинку в сільській місцевості і район екстенсивної рекреації(рис.3)

Зоні для даного міста розташовуються в приміських зонах. Транспортна доступність відіграє вирішальне значення. Оцінюється лише з погляду їх придатності для відпочинку здорових людей. Даному ієрархічному рівню відповідає зона інтенсивної рекреації і міська зона (рис 3)

Таким чином, встановити із зони відпочинку поклад від годині перебування в них і від періодичності користування ними рівномірно оточують місто концентричними кільцями.

Аллі рівномірний розподіл установ навкруги міста може бути лише теоретично. Насправді всі місця заміського відпочинку концентруються в більш менш крупні утворення в найсприятливіших в природному відношенні місцях приміської зони(рис.4),до того ж розташованих поряд з транспортними магістралями. Майже скрізь можна відзначити прагнення наблизити зони масового відпочинку до міст з метою скоротити година на поїздки або поліпшити роботу всіх видів транспорту. В другу чергу освоюються ділянки радіусом 20-30 км від міста.

Розміщення в периферійних районах в зоні 2,5 -3 годинної доступності характерний для місць розселення з високим рівнем урбанізації в приміській зоні утрудняє через значне забруднення природного середовища.

Районі дуже високого попиту,включають найбільш сильно освоєні господарською діяльність частини країни,тобто густо населені індустріально – аграрні території.

Районі середнього попиту – це аграрні території старого заселення та індустріальні райони з середньою густиною населення.

Районі низького попиту – це слабо заселені райони з несприятливими кліматичними умовами або райони,в межах яких ,населення сконцентровано в невеликих промислових центрах.

Всі перераховані групи районів динамічні і змінюються досить швидко. Разом із зростанням міст, зміною густоти чисельності населення, появою і розростанням нових промислових вузлів, транспортних магістралей.

В перерахованих групах районів вимоги до тихий або інших видів відпочинку різні. Населення індустріальних центрів ,наприклад особливо гостро потребує організації короткочасного приміського відпочинку на природі.

Проблема короткочасного відпочинку вийшла на передній план серед інших раціональних проблем,це пов’язано з корінними змінами в структурі суспільного вільного годині. Короткочасній відпочинок в кінці тижня починає конкурувати з довготривалим ,але однократним відпочинком. Після введення п’ятиденного робочого тижня бюджет вільного годині змінився. Це обумовлено тим, що при п’ятиденному робочому тижні із загального річного годині відведеного на відпочинок ,майже 80% доводитися на суботу на неділю,тобто щотижневий відпочинок ,і лише 15-20% на тривалий відпочинок під годину відпусток і канікул. Досвід організації короткочасного відпочинку довгий година був орієнтований на масового споживача. Особливість приміського відпочинку полягає в тому ,що з одного боку ,територія біля великих міст переважно багатофункціональна ,з іншого боку ця ж територія призначена для забезпечення повноцінним короткочасним відпочинком населення різних професій і смаків.

Із різноманіттям використовування території зв’язана складність проектування функціональних зон приміських територій.

При плануванні місць короткочасного відпочинку жителів великих промислових міст слід врахувати тієї факт, що велика частина населення працює на підприємствах з безперервним режимом роботи, тому у вихідні дні(субота, неділя)не спостерігається значних потоків рекреантів.

Короткочасний відпочинок вимагає впорядкування і обліку потоків відпочиваючих ,будівництва так званих «малих архітектурних форм», а тривала відпустка під година відпустки або канікул вимагає капітального будівництва установ відпочинку,функціонуючих по можливості цілодобово. Щоденній і щотижневий відпочинок не так чітко виділяються в окремий блок, як відпочинок під година відпустки, і тісно переплітається з іншими видами діяльності людей.

Характер і якість відпочинку усередині міста залежить від багатьох чинників: планування житлових мікрорайонів ,якість житла ,санітарно – гігієнічних норм, транспортних витрат,розвитку соціальної інфраструктури,соціально – психологічного клімату в місті.

На території України з її різноманітними природними і соціально – економічними умовами виділяються в ієрархічному порядку такі економічні рекреаційні одиниці:

• Країна в цілому

• Рекреаційний регіон

• Рекреаційна область

• Рекреаційна зона

• Рекреаційний район

• Рекреаційний вузол

• Рекреаційний комплекс

• Рекреаційний центр

• Рекреаційне підприємство

• Фрагмент туристичного маршруту.

Комплексну модель ТРС можна представити у вигляді декількох ієрархічних груп:

Макрорівень :планетарний – континентальний – субконтинентальний

Мезорівень :районні зони відпочинку (національні), міжміські зони відпочинку – зони відпочинку для даного міста

Мікрорівень : приміські зони відпочинку – райони відпочинку – комплекси відпочинку – рекреаційні встанови.

6.Територіальні рекреаційні системи України і світу.

Україна характеризується значними відмінними рисами в розвитку і розміщенні рекреаційного господарства ,порівняно з сусідніми державами. Це пов’язано як з унікальністю її природно – рекреаційних ресурсів ,так і з особливостями їх територіального розміщення.

У зв’язку зі значною територіальною концентрацією надання рекреаційних послуг у певних регіонах в України формуються фактично всі зазначені раніше типи ТРС, відбувається функціонування системних і комплексних утворень на всіх регіональних рівнях країн – від економічних районів і підрайонів до низових адміністративних районів.

У рекреаційно – туристичному господарстві України утворюються різні підгалузеві (спеціалізовані ) ТРС, що мають неоднаковий рівень сформованості,характер концентрації ,спеціалізації і розміщення установ. Найвищий рівень територіальної організації і сезонної стабільності мають ТРС,які базуються на використання певних видів бальнеологічних ресурсів. До середньо сформованих спеціалізованих систем належить ті,які ґрунтуються на використанні переважно сезонних природних умов і ресурсів, наприклад рекреаційні системи узбережжя морів. ТРС, що формуються в складі не рекреаційних відомств, де цей вид діяльності не основний ,є слабо сформованими і в сучасний період відіграють другорядну роль.

Галузеві (інтегральні) ТРС в Україні дотепер все ще недостатньо сформовані. Об’єктивно вони мають всі умови для складної та ефективної територіальної організації. Підгалузеві (спеціалізовані) ТРС, що об’єднуються спільністю використання одного виду рекреаційного ресурсу або одним призначення їх послуг, розвиваються переважно відособлено.

Нині найвищий рівень сформованості інтегральних ТРС серед дев’яти,виділених ще у 1978 р. І.Родічкіним(Київсько – Дніпровської,Волинської,Придніпровської,Приазовської, Кримської,Карпатської), мають лише три: Одесько – Чорноморська ,Карпатська і Кримська.

Теперішній етап розвитку рекреаційно – туристичного господарства України характеризується тим, що найповніше ідентифікуються ЕТРС. Це свідчить про початковий період формування у нас різних типів ТРС. Не сприяє їх подальшому розвитку і відсутність загальнодержавної програми ефективності територіальної організації рекреаційно – туристичного господарства.

У наш час в Україні найінтенсивніше розвиваються ТРК. Роль ,місце і значення рекреації і туризму в господарських комплексах міст багато в чому подібне,але разом з тим можна констатувати і чимало відмінностей. Перш за все необхідно зазначити ,що в Україні, як і у світі і в цілому,зі збільшенням міст підвищується роль рекреації і туризму. Зростання чисельності населення супроводжується збільшенням частки рекреації і туризму в галузевій структурі господарства міста. Отже ,чим більше місто ,тим сильніший вплив галузі на формування його господарського комплексу.

Взагалі дотепер, що підтверджує і світовий досвід, великі міста є найважливішими і найефективнішими формами територіальної організації виробництва. У всій сукупності одиниць територіальної організації велике місто – винятково складна форма комплексного і пропорційного розвитку продуктивних сил. Рекреація і туризм – не тільки одна з найбільших галузей міста, а й галузь, яка все активніше долучає до єдиного комплексу інші виробництва. Якраз у ній відбувається матеріалізація постіндустріальних ідей нинішнього суспільства. ТРК, які формуються у великих містах ,розвиваються нині випереджальними темпами. Тому найбільший територіально – рекреаційний комплекс України сформувався у Києві як найбільшу міста та столиці держави. Такі самі комплекси, тільки іншого масштабу, формуються в усіх обласних центрах і містах з чисельністю населення понад 100 тис. жителів.

ТРС України і світу складаються з окремих елементів, зв’язків і відносин, як безпосередніх, так і опосередкованих ,між ними. Таким чином, до ТРС можуть входити не лише конкретні рекреаційні об’єкти , а й рекреаційні території різного таксономічного рангу(об’єкти та просторово – територіальні зв’язки між ними, а також з територією).

Основними об’єктами ТРС різних рангів можна вважати виокремленні кандидатом географічних наук В. Стафійчуком (2006) таксономічно - рангові рекреаційні території:

1. Рекреаційний пункт (окремий санаторій, будинок відпочинку, готель, кемпінг)

2. Рекреаційний центр (Кирилівка, Ворохта, Коктебель, Веве, Давос)

3. Рекреаційний вузол (Одеська група курортів, Велика Ялта, Карлові Вари, Велике Сочі)

4. Рекреаційний підрайон ,який складається з одного або декількох курортів одного профілю з відповідними рекреаційно – туристичними зонами. Він формується в Україні у межах адміністративних районів (Чудацький,Алуштинсткий)

5. Рекреаційний район або комплекс цілісна у транспортному плані територія з однаковим профілем курортів, центрів туризму і зон відпочинку, які базуються на певному типі природно – географічних умов

6. Рекреаційний регіон (Кримський ,Карпатський, Французький середземноморський). Цей елемент ототожнюється з регіональними ТРС. Вони є територіальним елементом ТРС вищого рангу, наприклад Флоридський рекреаційний регіон належить до Карибського регіону, який має наднаціональний статут. Французький середземноморський входить як територіальний елемент до Середземноморської ТРС.

висновки

визначення «система» ґрунтується на таких поняттях:

1. Наявність певної множини(не менше двох) взаємопов’язаних елементів;

2. Утворення множинного єдиного цілого;

3. Певна мета або призначення, характерні для всієї сукупності в цілому;

4. Певна мета або призначення, характерні для всієї сукупності в цілому;

5. Прагнення до відновлення елементів ,яких «бракує» множині

6. Виконання кожним елементом сукупності певних функцій, які працюють як на себе, так і на все поєднання в цілому.

Територіальна рекреаційна система – це певним чином просторово організована на території якогось таксономічного рангу сукупність рекреаційних установ, які функціонують на основі використання ресурсів цієї території і просторово – територіально між собою поєднані.

Виділення різних типів ТРС на основі особливостей взаємовідносин рекреаційних установ передбачає наявність доволі значної множини варіантів господарсько – територіального системо утворення. Найбільш значними є безпосередні зв’язки рекреаційних установ ,спільність управління і території.

В Україні і світі залежно від характеру і параметрів розвитку системо формуючи елементів – рівня концентрації надання послуг, напряму спеціалізації, відомчої підпорядкованості чи приватної належності, їх територіального поєднання і взаємозв’язку можна виділити такі типи ТРС:

А) підгалузеві(спеціалізовані)

Б) галузеві(інтегральні)

В) елементарні

Г) територіальні рекреаційні комплекси

Підводячи підсумки, можна дати наступне визначення ТРС:

Територіальна рекреаційна система – це соціально – географічна система,гетерогенна за своїм складом, що складається із взаємозв’язаних підсистем та характеризується функціонального та територіальною цілісністю.

Соціальною територіальна рекреаційна система є тому, що кожна система формується перш за все, як відповідь на соціальний запитий ,як засіб задоволення неоднорідних потреб відпочиваючих.

Географічною ця система називається тому що кожна ТРС має характеристики геосистеми(географічного об’єкту ). Це просторовість та територіальність системи, саме тому її називають територіальною.

Цілісність тобто взаємозв’язаність компонентів системи між собою ,це пояснює наявність слова “система», окрім цього ТРС,як і кожна геосистема має конкретний година своєї появи, проходити конкретні стадії розвитку і момент руйнування її як системи.

Разом з поняттям територіальна рекреаційна система використовується поняття територіальний рекреаційний комплекс (ТРК).

Територіальний рекреаційний комплекс – складенні господарство,куди входять лікувальні і оздоровчі підприємства (санаторії, водо- і грязелікарні,пансіонаті і будинки відпочинку,турбази,готелі,дитячі оздоровчі табори),обслуговуючі галузі та підприємства ,а також супутні галузі(підприємства торгівлі,громадського харчування,побутові,культурні і спортивні встанови,екскурсійні об’єкти,дорожньо – транспортна ятір та ін..).

ГВ група відпочиваючих

ПК природні та культурні комплекси

ТС технічні споруди

ОП група обслуговуючого персоналу

ОУ орган управління

⌂ зовнішні зв’язки

↔ зв’язки між підсистемами

→ інформація про стан підсистеми

1 про задоволення відпочиваючих

2 про ступінь збереження та відповідність ПК вимогам

3 про ступінь збереження властивостей ТС

4. Про стан обслуговуючого персоналу

Оптимальна транспортна доступність районів рекреації(по Н.С.Мироненко, М.К. Бовачева,1986 р.)

Цифрами на малюнку позначені:

1. Міська зона

2. Зона інтенсивної рекреації

3. Місця відпочинку в сільській місцевості

4. Зона екстенсивної рекреації

5. Національні або міжнародні курорти

Вимоги підсистеми	Стан підсистеми
	Група відпочиваючих	Природний комплекс	Технічні споруди	Обслуговуючий персонал	Орган управління
Група відпочиваючих	---------------	Ємність ,стійкість, комфортність	Різноманітність , Ємкість,комфортність	професіоналізм	інформованість
Природний комплекс	ритмічність	---------	екологічність	Регуляція,рекультивація	Нормативне забезпечення
Технічні споруди	Гологеність	Ресурсозабез-печеність,наді- йність	------------	Праце забезпеченість зайнятість	Фондозабезпе ченість
Обслуговуючий персонал	технологічність	конфортність	фондозабезпеченість	-------------	профілактичність
Орган управління	рівномірність	гігієнічність	Загруженість,технологічна готовність	класифікація	---------

Природно – культурні комплекси

Вимоги підсистеми	ГВ	ПКК	ТС	ОП	ОУ
ГВ ПКК	Статевовікова Структура,профе Сіональна хар-ка, Соціальні,національні Особливості рекреантів Ритмічність, Інтенсивність потоків,сезонністі	Аттрактивність, Рекреаційний потенціал і рівень його розвитку Рекреаційний потенціал,ємність, Екологічність.	Комфортність,ємність Якість,екологічність, Задоволення потреб Естетичність,екологічні,надійність	Професіоналізм Ємність обслуговування професіоналізм	Інформативність, Увага,врахування Інтересів,регулював Ння. Оптимізація просто Рового розміщення ТС,ОП,ГВ
ТС ОП ОУ	Рівномірність,однорідність потоків,акуратність Рівномірність потоків,його сезонність і однорідність,ступінь підготовленості до відвідування ПКК Однорідність,рівномірність чисельності потоків,сезонність,матер.відпов-ть	Ємність Ємність,мінімальна кількість ОП Комфортність,ємність, аттрактивність	Ємність,комфортність,надійність,екологічність,транспортна доступність Простота в управлінні,технічному забезпеченні,екологічність ефективність	Професіоналізм Професіоналізм Професіоналізм	Професіоналізм ,фондозабезпеч. Оптимальне матеріальне і культ. Соц..забезпечення Оптимізація просторового розміщення ТС ОП ГВ

Краткое описание таблицы

Группа отдыхающих:

Требования этой подсистемы к другим подсистемам определяются различными социальными, половозрастными, национальными, региональными и индивидуальными особенностями группы отдыхающих. К ПКК отдыхающие предьявляють аттрактивность (т.е. привлекательность), которая может быть обусловлена самыми различными факторами, но там не менее является одним из главных условий для формирования территориального рекреационной системы (ТРС). Комфортность определяется в большей степени индивидуальными особенностями рекреантов и по этому не является абсолютной величиной, т.к. для разных групп рекреантов ощущение комфортности зачастую достигается в несколько противоположных условиях (при сохранении, конечно, общих приоритетов, которые почти незыблемы )