3.3 Вплив промислових підприємств на ґрунти України

При роботі двигунів внутрішнього згоряння інтенсивно виділяються оксиди азоту, свинець, вуглеводні, оксид вуглецю, сажа та інші речовини, які осідають на поверхню землі або поглинаються рослинами. В останньому випадку ці речовини також потрапляють у ґрунт і втягуються в кругообіг, пов'язаний з харчовими ланцюгами.

Промислові підприємства України викидають в атмосферу велику кількість шкідливих речовин, серед яких важливими негативними чинниками є важкі метали (ВМ). Значна їх кількість потрапляє у ґрунт від вихлопних газів автотранспорту та від застосування в сільському господарстві мінеральних добрив і хімічних меліорантів.

Оскільки важка промисловість загалом зосереджена у великих містах, то й асортимент токсикантів, що надходять у їх навколишнє середовище, досить різноманітний, а рівень забруднення ґрунтів важкими металами нерідко перевищує граничнодопустиму концентрацію (ГДК) у 5-10 і більше разів. Встановлено, що з віддаленням від промислово-міських конгломерацій рівень забруднення довкілля, зокрема ґрунтів, різко зменшується, і вже на відстані 10-20 км вміст важких металів у ґрунті наближається до фонових значень. Однак на розподіл токсикантів, зокрема важких металів, значно впливає «роза вітрів». З космосу видно, що в окремих випадках шлейфи великих промислових підприємств досягають на відстані 100-150 км.

Обстеження земель навколо металургійних центрів, проведене Інститутом ґрунтознавства й агрохімії, засвідчило, що в радіусі 10 км вміст свинцю був майже однаковим і на порядок перевищував фонові значення. Найбільше перевищення спостерігалося в містах Дніпропетровську та Маріуполі. Значне перевищення ГДК вмісту важких металів у ґрунті було відмічено біля таких промислових центрів як Алчевськ, Краматорськ, Дніпропетровськ, Маріуполь, Кривий Ріг, Запоріжжя та Донецьк.

Вміст у ґрунтах окремих металів, зокрема кадмію на один - два порядки вищий від фонових рівнів, виявлено навколо Донецька, Запоріжжя, Лисичанська, Харкова, хрому - навколо Донецька та Запоріжжя.

Щодо окремих регіонів, то високий вміст нікелю (50 мг/кг ґрунту) відмічено в житомирській, Київській, Черкаській, Чернівецькій, Херсонській, Донецькій і Луганській областях. Але рівень забруднення в цілому не перевищує ГДК, тобто 50 мг/кг. Це стосується таких елементів, як цинк кобальт, хром.

Загалом, за даними Національного центру Інституту ґрунтознавства і агрохімії, нині близько 20% території України забруднено важкими металами. Зважаючи на значимість негативного впливу важких металів для екологічного стану та родючості ґрунтів, якості сільськогосподарської продукції, умов існування біоти і здоровя людини, потрібно, з одного боку, поліпшувати контроль за їх надходженням в екосистеми, а з іншого - удосконалювати технології промислового виробництва з метою зменшення викидів у навколишнє середовище небезпечних речовин, зокрема важких металів.

3.4 Небезпечність важких металів

Найбільш токсичні для ґрунту, біоти та людини важких металів І класу небезпечності. Більшість цих речовин сконцентровано в трофічних ланцюгах. Незважаючи на те, що самі собою важкі метали не ксенобіотики, у підвищених концентраціях вони завдають школи всім живим організмам. У ґрунтах знижується біологічна активність, зменшується врожай сільськогосподарських культур, його якісні показники, що негативно впливає на здоровя людей.

Екологічний стан ґрунтів за вмістом важких металів оцінюють, порівнюючи їх фактичний вміст у ґрунті з такими показниками, як граничнодопустимі концентрації та геохімічний фон для певного типу ґрунтів окремого району - кларк (табл. 3.3)

Важкі метали у ґрунті можуть перебувати у різних за ступенем рухомості формах:

у вигляді комплексних сполук з органічними та неорганічними речовинами;

у складі первинних і вторинних мінералів;

адсорбованими на ґрунтових колоїдах;

у складі солей різного ступеня розчинності;

в ґрунтовому розчині у вигляді іонів.

За ступенем рухомості всі сполуки металів у ґрунті можна поділити на нерухомі, потенційно рухомі та рухомі форми. Саме останні, тобто ВМ у рухомій формі, зумовлюють їх негативну дію стосовно біоти та людини. Властивості ґрунтів істотно позначаються на рухомості важких металів: у ґрунтах з низькою буферною здатністю їх кількість у рухомій формі буде більшою, ніж у високобуферних ґрунтах навіть за однакових інших умов - фонового вмісту, рівня антропогенного забруднення. Саме буферна здатність буде зумовлювати захисні властивості ґрунтів. Тому для визначення реальної небезпечності важких металів потрібно проводити контроль саме за вмістом їх рухомих сполук. Показник валового вмісту ВМ доцільно використовувати для загальної характеристики стану забруднення ґрунтів і потенційної їх небезпечності.