1.Поняття,підстави і суб’єкти між нар-правової відпов.

Міжнародно-правова відповідальність — це юридичний обов'язок суб'єкта-правопорушника ліквідувати наслідки шкоди, заподіяної іншому суб'єкту міжнародного права невиконанням або неналежним виконанням розпоряджень міжнародного права.

Невиконання або неналежне виконання міжнародно-правових розпоряджень виявляється в тому, що держава-порушниця своїми діями порушила сформований міжнародний правопорядок або своїми діями заподіяла шкоду іншій державі. Зміст правовідносин міжнародно-правової відповідальності полягає в осуді правопорушника й в обов'язку правопорушника понести несприятливі наслідкі правопорушення.

Суб'єктами міжнародно-правової відповідальності можуть бути тільки держави. Фізичні і самостійні юридичні особи не несуть такої відповідальності за звичайні правопорушення, оскільки в цих випадках відповідальність є цивільно-правовою.

Підставами міжнародно правової відповідальності є передбачені нормами міжнародного права об'єктивні і суб'єктивні ознаки. Розрізняють такі підстави міжнародно-правової відповідальності: — юридичні; — фактичні; — процесуальні.

Юридичними підставами відповідальності є: — міжнародний договір; — міжнародний порядок; — рішення міжнародних судів і арбітражів; — резолюції міжнародних організацій (наприклад, статті 24 і 25 Статуту ООН установлюють юридичну відповідальність для всіх держав-членів ООН рішень Ради Безпеки ООН)

Фактичною підставою міжнародно-правової відповідальності є саме міжнародне правопорушення, тобто діяння (дія або бездіяльність) суб'єкта міжнародного права (його органів або посадових осіб), що порушують міжнародно-правові зобов'язання.

Під процесуальними підставами міжнародної відповідальності розуміють процедуру розгляду справ про правопорушення і порядок притягнення винних суб'єктів до відповідальності.

2.Види і форми між нар.Відповідальності

Міжнародно-правова відповідальність є найстарішим інститутом міжнародного права. Його норми і принципи носять в основному характер міжнародного порядку, хоча деякі з них підтверджені в міжнародних нормах. Незважаючи на це, питання відповідальності в міжнародному праві ще не кодифіковані.

Міжнародна відповідальність реалізується на підставі матеріальної та політичної (нематеріальної) відповідаль¬ності. Деякі автори виокремлюють ще моральну відпові¬дальність, але зазвичай вона (наприклад, здійснення пев¬них церемоніальних дій, що відновлюють честь і гідність держави) також зводиться до політичної.

Матеріальна відповідальність виражається у формі рес¬титуцій та репарацій. Реституція — це відшкодування правопорушником матеріальної шкоди в натурі (повернен¬ня неправомірно захопленого майна, художніх цінностей, транспортних засобів і таке інше). Різновидом реституції є субституція — заміна неправомірно знищеного чи пошкод¬женого майна аналогічним за вартістю та призначенням. Репарація — це відшкодування матеріальної шкоди гроши¬ма, товарами, послугами. Репарація застосовується, коли відновлення попереднього стану у формі ресторації є немож¬ливим і має на меті відшкодування шкоди.

Согласно опубликованным в 1990-е годы российскими исследователями и данным Главного трофейного управления, в СССР из Германии было вывезено около 400 тыс. железнодорожных вагонов, в том числе 72 тыс. вагонов строительных материалов, 2885 заводов, 96 электростанций, 340 тыс. станков, 200 тыс. электромоторов, 1 млн. 335 тыс. голов скота, 2,3 млн. тонн зерна, миллион тонн картофеля и овощей, по полмиллиона тонн жиров и сахара, 20 млн. литров спирта, 16 тонн табака. В СССР вывезли телескопы из астрономической обсерватории университета Гумбольдта, вагоны берлинской подземки и круизные лайнеры.

Матеріальна відповідальність також може бути абсолют¬ною й обмеженою. Абсолютна відповідальність не вимагає доказів того, що шкода завдана на підставі вини суб'єкта.

Нематеріальна відповідальність виражається у формі ресторації, сатисфакції, обмежень суверенітету, деклара¬тивних рішеннях тощо.

Ресторація становить собою відновлення правопорушни¬ком попереднього стану та взяття ним відповідальності за всі несприятливі наслідки (наприклад, звільнення незакон¬но зайнятої території та несення пов'язаних із цим майно¬вих витрат). Сатисфакція — це задоволення нематеріаль¬них вимог для відшкодування шкоди, завданої перш за все честі та гідності потерпілої держави, її політичним інтере¬сам. Обмеження суверенітету (надзвичайні сатисфакції) — це тимчасове призупинення діяльності державних органів держави, окупація країни або її частини, реорганізація по¬літичної системи, розпуск злочинних політичних партій тощо. Декларативні рішення виражаються у формі рішен¬ня міжнародного органу (наприклад, суду) чи організації, які визнають певну дію міжнародним правопорушенням1.