8. Вплив особистісних якостей вчителя в систем навчання дітей молодшого шкільного віку. Аналіз книг: «Здравствуйте, дети!», «Как живете д ети?»

Шалва Олександрович Амонашвілі в посібнику для вчителів "Здравствуйте, дети!" узагальнює результати своєї педагогічної праці, своїх спостережень над формуванням особистості наймолодших школярів. Книга написана у вигляді розповіді і роздумів педагога, який став організатором цікавого шкільного життя малюків. В ній розкриваються психологічні особливості цієї вікової групи, специфіка змісту, форм і методів навчання і виховаання шестиліток.

"Моя практика работы с детьми и научный поиск организации их радостной и увлекательной жизни в школе, творческое и научное содружество в течение длительного времени со многими учителями экспериментальных классов способствовали тому, что у меня сложились некоторые педагогические убеждения, исходящие из оптимистических, гуманистических начал обучения и воспитания" - пише Ш. Амонашвілі у вступі.

Академик АПН СРСР А. В. Петровський назвав цю книгу "педагогічною симфонією", лейтмотивом якої є і залишається любов до дітей, чуйне ставлення до ніжної душі дитини. Цю характеристику можно віднести й до книги Ш. Амонашвілі " В школу – с шести лет". Ш. Амонашвілі вважає, що ефективне виховання і навчання дітей молодшого шкільного віку залежить від особистості вчителя. Він звертає увагу на особистісні якості, які для нього є самими головни.

• Во-первых, любить детей такими, какие они есть. Надо одинаково любить и шалуна, и послушного, и сообразительного, и тугодума, и ленивого, и прилежного. Доброта и любовь к детям не позволят грубо обращаться с ними, ущемлять и самолюбие и достоинство, не радоваться успехам каждого.

• Во-вторых, уметь понимать детей, то есть стать на их позицию, принимать их заботы и дела как серьезные и считаться с ними. К этим заботам и делам нужно проявлять не снисхождение, а уважение. Понимать детей – значит не подчинять их нашей власти, а, опираясь на их сегодняшнюю жизнь, взращивать ростки их завтрашней жизни. Понимая движения души и переживания сердца ребенка, его чувства и устремления, педагог сможет заняться глубинным воспитанием, когда сам ребенок становится его соратником в своем же воспитании.

• В-третьих, необходимо быть оптимистами, верить в преобразующую силу воспитания. Речь идет не о филантропическом оптимизме, когда, сложа руки, педагог с надеждой ожидает, когда ребенок поумнеет, проявит способности соображать, чтобы потом заняться его воспитанием, приступить к развитию его сознания. Речь идет о деятельном оптимизме, когда педагог глубоко вникает во внутренний мир ребенка – и в зависимости от этого ищет пути воспитания, обучения и развития.

• В-четвертых, учителю должно быть присуще все лучшее, что людям нравится в человеке: и улыбка, и строгость, и сдержанность, и скромность, и чуткость, и искренность, и интеллигентность, и общительность, и любовь к жизни.

Намагатися бути таким учителем досить важливо. Він – посередник між дитиною та духовними цінностями минулих та ссучасних поколінь. Ці цінності, знання, морально-етичні норми не доходят до дітей в стерилізованому вигляді, а несут в собі особистісні якості вчителя, його оцінки. Гуманний педагог, який закладає у дітей знання, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними, як взірець людяності. Для дитини знання не існують без вчителя, тільки через любов до свого вчителя дитина входить у світ знань, засвоює моральні цінності суспільства. В молодшому шкільному віці самий високий авторитет для дітей – вчитель.