- •Тема 7. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах
- •7.1 Горіння та його види
- •7.2 Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів
- •7.3 Категорії виробництв та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •7.4 Вибухонебезпечні та пожежонебезпечні зони, їх класи
- •7.5 Забезпечення пожежної безпеки на виробничих об’єктах
- •7.5.1 Система попередження пожеж
- •7.5.2 Система протипожежного захисту
- •7.5.3 Способи та засоби гасіння пожеж
- •7.6 Дії працівників на випадок пожежі та надання першої допомоги потерпілим
7.4 Вибухонебезпечні та пожежонебезпечні зони, їх класи
Окрім вибухопожежної класифікації приміщень існують вибухонебезпечні і пожежонебезпечні зони в приміщеннях.
Вибухонебезпечна зона – це обмежений простір у приміщенні або за його межами, де існують чи можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші.
Класифікація вибухонебезпечних зон здійснюється у відповідності з НПАОП 40.1-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок».
Газо-, пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0,1,2, а пилоповітряні-вибухонебезпечні зони класів 20,21,22.
Вибухонебезпечна зона класу 0 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу. Вона може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання.
Вибухонебезпечна зона класу 1 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи, тобто ситуації, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів, але виділені горючі гази і пари горючих речовин можуть створити з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші.
Вибухонебезпечна зона класу 2 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго.
Вибухонебезпечна зона класу 20 – простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватись пилові шари непередбаченої або надмірної товщини.
Вибухонебезпечна зона класу 21 – простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.
Вибухонебезпечна зона класу 22 – простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися нечасто і існувати недовго, або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати і утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.
Класифікація пожежонебезпечних зон виконується відповідно до (ПУЕ).
Пожежонебезпечна зона – це обмежений простір всередині або поза приміщенням, в межах якого постійно або періодично знаходяться горючі речовини. У такому приміщенні вони можуть перебувати як при нормальному технологічному процесі, так і в разі його порушення. Пожежонебезпечні зони поділяються на чотири класи: П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ.
Клас П-І - зони приміщень, в яких зберігаються (використовуються)
горючі рідини з температурою спалаху вище 61°С.
Клас П-ІІ - зони приміщень, де можливе утворення горючого пилу або волокон з нижньою концентраційною межею межу поширення полум'я понад 65 г/м3 до об’єму повітря.
Клас П-ІІа - зони приміщень, в яких є тверді горючі речовини. Горючий пил і волокна відсутні.
Клас П-ІІІ - зовнішні установи та ззовні розташовані зони, де зберігаються або використовуються горючі рідини з температурою спалаху понад 61°С, а також тверді горючі речовини.
Клас пожежонебезпечної та вибухонебезпечної зони визначається технологами разом з електриками проектної або експлуатуючої організації у залежності від частоти і тривалості присутнього вибухонебезпечного середовища.
Залежно від класу зони згідно з вимогами ПУЕ і НПАОП 40.1-1.32-01 визначається тип виконання електроустаткування, що є одним з головних напрямків у запобіганні пожежам і вибухам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір типу виконання електрообладнання забезпечує виключення можливості виникнення пожежі чи вибуху за умови підтримання допустимих режимів його експлуатації.
