2.2 Симетрія – фундаментальна основа композиційної структури

Симетрія має вплив у всіх видах мистецтва. Симетрія – це засіб за допомогою якого створюється художній образ та гармонія. Величні храми Єгипету, стародавні споруди Греції, відомі тріумфальні арки Риму –всі ці споруди є симетричні. В прикладному мистецтві симетрія виражається в різних вазах, чайних та кавових сервізах, в багатьох прикрасах. В художній виразності симетрія має досить широкий спектр можливостей. Симетрія не заважає вираженню експресії та динаміці форм. Існує осьова та дзеркальна симетрія. Осьова –це симетрія яка пов’язана з повтором елементів навколо центральної осі . А дзеркальна –це площинна симетрія, яка ділить об’єм на два однакових дзеркальних відображення.

Симетрія в мистецтві бере свій початок з оточуючого життя, яке сповнене симетричними формами. Для прикладу побудова людини. Симетричність правої та лівої половини дає поняття рівноваги, яке спостерігається в як в мистецтві так і в природі. Симетрію в композиції характеризує врівноваженість її частин за масою, тоном, кольором, формою. Таким образом одна частина є фактично дзеркальним відображенням іншої. Зазвичай в таких композиція добре виражений центр, і він переважно співпадає з геометричним центром картинної площини. Рівновага композиції порушується коли : зрушений центр сходу, одна з частин по масі більш загружена ніж інша, або коли картина будується по діагоналі, все це надає динамічності картині. В Стародавній Греції скульптори користувалися правилами симетрії. В композиції західного фронтону храму Зевсу та Олімпії в основі лягла боротьба греків з кентаврами в присутності бога Аполона. Від країв рух поступово посилюється до центру. Певна активність в зображенні досягається коли двоє юнаків замахуються на кентаврів. Наростаючий рух одразу обривається на підступах до величної та спокійно стоячої фігури Аполона в центрі фронтону.

В давньогрецькому живописі також використовували правила симетрії. Це можна прослідкувати по античному вазописі, помпейським фрескам які були навіяні витворами грецьких майстрів класичної епохи.

З копій фресок можна проаналізувати ,що симетричні комопозиції відслідковуються в грецьких майстрів IV-III століття до н.е. В помпейських фресках в центрі пірамідальної композиції, яка відрізняється симетрією, знаходяться головні фігури.

Художники часто застосовували симетрію щоб показати урочистість, багатолюдність події.

Монументальні фрески Відродження свідчать про те, що художники того періоду надавали значну роль симетрії. В епоху Відродження композиція досягла зрілості.

Картина “свята Анна з Марією і малюком Христом” Леонардо да Вінчі закомпонував три фігури а трикутник. Все скомпоновано таким образом, що трикутник вгадується під об’ємно просторовою групою, об’єднаною узами материнства.

“Таємна вечеря” Леонардо да Вінчі також можна вважати симетричною. Драматизм заключається в тому що Христос повідомляє про те що хтось його зрадить. Характер та вираження апостолів на цю новину зв’язує персонажів в композиційний центр, де знаходиться фігура Христа. Сприйняття цілісності цієї композиції ще підкреслюється тим, що художник показав за апостолами трапезну в перспективі, з точкою сходу в паралельних ліній в середині вікна, на фоні якого чітко вимальовується голова Христа. Таким чином погляд глядача спрямований на центральну фігуру, яка притягує до себе схивльованих апостолів. Серед картин, які демострують можливості симетрії, можна віднести картину Рафаеля “Заручення Марії”, в якій виражене повне застосовування прийомів композиції тієї епохи.

Картина “Богатирі” Васнецова побудована на правилах симетрії. Центром композиції являється фігура Іллі Муромця. Фігури праворуч та ліворуч немов в дзеркальному відображенні, спокійно сидять на конях. Симетрія в композиції надає стану відносного спокою. За ідеєю автора ліва та права фігура за масою різні та не такі сильні в порівнянні з центральною фігурою. Але в загальному утворюється рівновага в композиції.

Рівноваги композиції надає враження впевненості, бойової готовності. Переданий стан напруженого спокою на грані переходу до дій. Це означає, що симетрія приховує в собі початок динамічного руху в часі та просторі.

Поняття симетрія тісно пов’язана з поняттям асиметрії. Природа майже симетрична, але не абсолютно. Асиметрія пробила собі дорогу в мистецтві, адже якби краса зводилася тільки до симетрії, то це обмежувало багатство її внутрішнього змісту,і позбавляло краси життя.

Асиметричне розположення предметів в живописі, рисунку, фресці може викликати враження розділення площини картини вертикальною віссю на дві рівні частини, зберігаючи композиційну рівновагу при відмінності композиційних мас, форм,а також тонального стану кожної частини. Це притаманно для передачі спокою. Введення просторових пауз між наближеними або віддаленими між собою предметами надає активного руху асиметричній композиції. Через протиставлення різної величини форм, контрастів світлого та темного, яскравості та приглушенності кольорів можна досягнути рівноваги.

Рівновага в асиметричній децентралізованій композиції свідомо послаблюється або інколи навіть відсутня, наприклад, в тих випадках коли смисловий центр знаходиться ближче до однієї зі сторін композиції, а друга її частина менш загружена. Якщо через контрасти буде розкриватися сюжет, за допомогою соцільних та психологічних контрастів які характеризують головного героя чи групування фігур, які розташовані один навпроти іншого на відстані, то зовнішньо здається що вони розділяють композицію за принципом симетрії. Двостороннє протиставлення утворює єдність протилежностей, які надають рівноваги композиції.

Такі картини як “Останній день Помпей” К.П. Брюлова, “Роздолля” А.А Дейнеки, Т. Голембієвська “Українські куманці”, Т. Яблонська “Хліб” та “Весілля” можуть послужити прикладом асиметричної композиції. Симетрія і асиметрія сприяють художній виразності композиції.

Завдяки симетрії та асиметрії можна досягнути різними шляхами рівноваги в композиції. Сама по собі симетрія не є признаком врівноваженості. Диспропорція частин та цілого викликають відчуття неврівноваженості. Більше психологічний комфорт людина відчуває у врівноважених формах. Сама симетрія створює умови для комозиційної рівноваги, тому врівноважити її легше ніж асиметричну, оськільки вона врівноважується легшими шляхами. Композиція сприймається легше, незалежно від складності побудови, коли правильно знайдена симетрія. Для розуміння асиметричної композиції потрібно більше часу, але це хибно вважати що симетрична композиція більш виразніша. Історія мистецтва показує, що асиметрично побудована композиція, нічим не поступається симетричним.

Від того який художній образ художник хоче передати, залежить які композиційні прийоми будуть використовуватися.

Частіше всього користуються такими видами симетрії як дзеркальна з вертикальною чи горизонтальною віссю, центральна, кутова. Спостерігається активне використання симетрії в архітектурі, декоративно-прикладному мистецтві, рідше – в станковому живописі, графіці, скульптурі. Перевага цього прийому в тому, що дозволяє безсумнівно зосередити погляд глядача на зображуваному. Тому симетрія досить активно застосовувалася в культовому живописі. В іконостасах провославних храмів, видно вертикально вісьову побудову композиції. Живописну побудову доповнюють архітектурні деталі. В іконостасах присутні певні відхилення від симетрії, такі як завитки волосся, що надає певної живописності цьому прийому, і створює враження хибної симетрії.

В центральній симетрії, вся увага зосереджена до центру, а також до кутової, в якій створюється рух, на відміну від центральної. Рух до центру - доцентровий, рух від центру - відцентровий. Такий композиційний прийом часто використовується в декоративно-прикладному мистецтві.

Симетрія також використовується в об’ємних та об’ємно-просторових композиціях. На початку XX століття, спостерігалася тенденція спаду симетричної композиції, яка відійшла на другий план, в той час як асиметрія почала грати провідну роль в композиції. Асиметрія більш активно дозволяє використовувати площину,на якій буде розположена група елементів. Врівноважити композицію в цьому випадку буде складніше,це вирішується за допомогою різних образотворчих засобів таких, як колір та його насиченість, форма та її конфігурація, орієнтація на площині, фактура, а також засоби гармонізації такі як ритм, пропорції, контраст, нюанс та маштаб.

Основна умова гармонії в композиції – рівновага –дає зрозуміти, що кількість елементів, їх конфігурація,і відношення з композиційною площиною між собою, і їх кольорове, тональне і фактурне рішення – все взаємопов’язане. Створюючи цілісну та об’єднану композицію, вирішується задача рівноваги. Не можливо створити гармонійну композицію використовуючи тільки закон рівноваги, ігноруючи цілісність композиції.

Одним з проявом симметрії являється золотий перетин. Золотий перетин не являється проявленням асиметрії, чогось протилежного симетрії. Симетрія є двох видів : статична, яка викликає почуття спокою та рівноваги; та динамічна, яка охарактеризовується ростом та рухом. Статична симетрія в природі представлена в будові кристалів, а в мистецві характеризується спокоєм, рівновагою, застиглістю. Динамічна симетрія характеризується активністю, ритмами, розвитком, вона – свідок життя. Симетрії характерні однакові відрізки, рівної величени, а в динамічній навпаки, відрізки збільшені, або зменшенні, в залежності від золотого перетину зростаючого або спадного ряду.

В основі побудови художньої форми, є поєднання пропорцій золотого перетину та симетрії, ця високоорганізована форма дозволяє найбільш чіткіше виразити зміст, полегшити сприйняття та сприяє відчуттю краси в глядача.

Часто зустрічається що в одній і тій ж картині симетрія ділиться на рівні частини по вертикалі, і на нерівні частини по золотому перетину по горизонталі.

Картина Леонардо да Вінчі “Мадонна в гроті” не строго симетрична, але в її основі закладена симетрія. Зміст картини виражається в фігурах, які розміщені в нижній частині, яка вписується в квадрат. Але цей формат не задовільняв митця. І тому на основі золотого перетину він додає прямокурник, в результаті чого картина отримала формат золотого прямокутника, поставленого вертикально. Рівним половині квадрату радіусом він описав напівкруг, таким образом вийшла верхня частина картини. Знизу дуга пересікає вісь симетрії і вказує на розмір ще одного прямокутника золотого перетину в нижній частині картини. Далі радіусом рівним стороні квадрату, вписується нова дуга, яка дала точки на вертикальних сторонах картини. Ці точки допомогли побудувати рівносторонній трикутник, який являється основою для побудови всієї групи фігур. Всі пропорції в картині походять від висоти картини. Вона утворює ряд відношень золотого перетину, та являється основою гармонії форм і ритму, які несуть в собі прихований заряд емоційного впливу. Картина Рафаеля “Заручини Марії ” побудована аналогічним образом.

В давньоруському живописі, іконах XV-XVI століття, прослідковуються такі ж прийоми побудови зображення. Ікони вертикального формату симетричні до вертикалі, а розділення по горизонталях утворюються за допомогою золотого перетину. Ікона “Сходження в пекло” Діонісія і майстерні з математичною точністю розрахована в пропорціях золотого перетину.

В іконі кінця XV століття “Чудо в Флорі і Лаврі” здійснене потрійне відношення золотого перетину. Спочатку висота ікони була розділена на дві рівні половини. Верхня частина була відведена для зображення ангела та святих. Нижня частина була розділена на два нерівних відношення. В результаті вийшло розділення трьох велечин золотого перетину.

В картині “Трійця” Андрія Рубльова також спостерігається симетрія та по горизонталях здійснений принцип золотого перетину. Висота середнього янгола відноситься до висоти бокових янголів, як їх висота відноситься до висоти всієї ікони. Лінія золотого перетину пересікає вісь симетрії по середині стола і чаші з жертовним тільцем. Це – композиційний замок ікони. Поряд з плавністю ліній, колоритом пропорції ікони грають значну роль в створенні того самого загального враження, яке відчуває глядач при її спогляданні.

В іконі Феофана Грека “Успіння” симетрія і золотий перетин в побудові надають їй могутність та витонченість. Композиція цієї ікони така ж як в іконі “Трійця” А. Рубльова. Заслуга Феофана Грека не тільки в тому що він писав фрески та ікони для російських соборів і церквів, а в тому що він навчив античній мудрості Андрія Рубльова.

Симетрія та золотий перетин спостерігається також в пропорціях переможної плити египетського фараону Нармера. Плита розбита на пояски, висота яких витримана в пропорціях золотого перетину. Висота фігури фараона –від верхнього пояска до нижнього –рівна 62 частинам висоти. Нижня частина плити від пояска до краю рівна 24 частинам, а верхня, від верхнього пояска до верхнього краю, -14 частин. Ритмічна побудова зворотньої сторони плити інша, тому що зміст зображення потребувало іншого співставлення пропорційних величин.

Пропорції золотого перетину та симетрія дають безкінечне різноманіття композиційних побудов як в самій природі, так і в витворах мистецтва всіх видів.

Дотримуючись законів симетрії в композиції можна створити гармонію, рівновагу, та спокій. Симетрія –являється основним засобом досягнення виразності композиції в художньому сприйнятті. Симетрія рахується умовою краси, оскільки надає рівноваги композиції, за цим законом будуються споруди, предмети побуту, оприділяючи не тільки практичні потреби а й естетичні. А також симетрія виховує естетичний смак, та сприяє розвитку творчих та інтелектуальних можливостей.