- •Київський національний університет імені тараса шевченка
- •Аналіз політичних партій
- •1. Політична система Сполучених Штатів Америки
- •2. Головні партії Сполучених Штатів Америки
- •2.1. Демократична партія
- •2.1. Республіканська партія
- •3. Основні розбіжності у поглядах партії
- •Порівняльна таблиця двох основних партій сша – демократичної і республіканської
- •Література
2. Головні партії Сполучених Штатів Америки
2.1. Демократична партія
Демократична партія є однією з найстаріших політичних партій у світі. Засновниками партії є Мартін Ван Бюрен (восьмий Президент США) і ще деякі політики, в тому числі Томас Джефферсон (третій Президент США) і Ендрю Джексон (сьомий президент США і перший президент США, обраний як кандидат від цієї партії в 1828 році).
У 1828-1860 демократи домінували на політичній сцені США, іноді поступаючись владою конкурентам. Спочатку партія була за збереження рабства, відображаючи інтереси Півдня; її електоратом були сільські жителі, плантатори, рабовласники, католики, впливові клани і населення південних штатів (діксі); типові приклади - Джеймс Полк (Президент США, ефективний лідер нації і один з найбільш шанованих Президентів напередодні Громадянської Війни), Френклін Пірс, Джефферсон Девіс, президент Конфедеративних Штатів Америки, що протистояли США в Громадянській війні 1861-1865 рр.. Майже сорок років після Громадянської війні демократи були в занепаді через ураження Півдня. У двадцятому столітті такі видатні президенти, як Вудро Вільсон, Франклін Рузвельт і Джон Кеннеді, вийшли з лав демократів. Кінець XX століття і початок XXI, незважаючи на два президентські терміни демократа Клінтона в 1993-2001 рр.. - Це час відходу партії на другий план і переважання республіканців як в законодавчих органах штатів, так і в Конгресі. Винятком стали вибори до Конгресу США в 2006-му році, коли демократи знову отримали більшість і в Палаті Представників, і в Сенаті США. До кінця XX століття демократи і республіканці практично помінялися електоратом. Довгий час Демократична партія користувалася підтримкою бідного сільського населення Півдня, явно чи неявно виступала за расове розділення. Але саме президент-демократ Ліндон Джонсон поставив цю форму дискримінації поза законом. Зараз демократів підтримують в основному великі міста США, густонаселені приморські штати з високорозвиненою економікою. У наш час демократи підтримують економічні реформи, підвищення податків, збільшення видатків на соціальні програми, наднаціональні корпорації, обмеження втручання в економічні процеси та громадське життя всередині країни, високотехнологічні галузі економіки і боротьбу з забрудненням навколишнього середовища, відмова від економічного протекціонізму, сексуальні, расові меншини (прискорену адаптацію мігрантів до реалій США), жіночі організації, планування сім'ї та регуляторів народжуваності, клонування і евтаназію. У більшості своїй демократи - прихильники абортів і заборони смертної кари, обмеження вільної торгівлі вогнепальною зброєю в США. До демократам також відносяться пацифісти. Основна сучасна ідеологія партії - традиційний лібералізм, або соціал-лібералізм. Ідеологія демократів південних штатів - консерватизм (яскравий приклад їх представника - Білл Клінтон). У зовнішній політиці демократи - прихильники дипломатичних діалогів і захисту прав людини. Сучасний електорат: молодь, расові меншини, громадянські активісти, жінки. Політична орієнтація - лівий центр. На виборах 2008 року кандидат Демократичної партії Барак Обама був обраний Президентом США. У цей же день пройшли вибори до Палати представників і (від деяких штатів) в Сенат, де демократи зміцнили більшість. Демократична партія не має постійного членства, приналежність до неї визначається голосуванням за її кандидатів на виборах. Партійний апарат, що складається з керівництва і функціонерів різних рангів, що діють в штатах, містах і графствах, складає партію у власному розумінні слова. Один раз на чотири роки скликається з'їзд партії, який обирає кандидатів на пости президента і віце-президента, а також бере партійну програму (платформу), фактично ні до чого не зобов'язує партійних керівників. У період між з'їздами діяльність Демократичної партії координує Національний комітет; великий вплив мають партійні фракції в обох палатах Конгресу, а також місцеві партійні боси. Неформальним лідером партії є президент (якщо партія стоїть при владі), колишній президент або кандидат на цей пост (якщо вона знаходиться в опозиції.
