2.3. Вимоги до структурних елементів основної частини

Основна частина курсової роботи складається зі вступу, основного тексту роботи, висновків, списку використаних джерел.

Вступ починають з окремої сторінки. У ньому насамперед викладають оцінку сучасного стану теми зазначаючи, які прогалини знань існують, які вчені та спеціалісти займаються даною темою (проблемою, питаннями); тенденції розв'язання поставлених завдань; актуальність роботи, її мету, галузь застосування, зв'язок з іншими темами (проблемами, питаннями); структуру роботи (Додаток Е).

Основний текст роботи - це виклад відомостей за темою, які е необхідними і достатніми для розкриття сутності роботи та її результатів.

Основний текст роботи складається з розділів, які можна поділяти на пункти або на підрозділи і пункти. У пунктах, якщо потрібно, виокремлюють підпункти. Кожен розділ починають з нової сторінки.

Текст розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів має містити закінчену інформацію, бути викладений послідовно, логічно, юридично аргументовано, з висвітленням існуючих проблем. Якщо з тієї чи іншої теми у літературі існують різні точки зору, їх слід навести, проаналізувати, позначити найбільш вдалу або, може, і відмітну від інших власну позицію з цього приводу. При викладенні матеріалу роботи необхідно використовувати певні засоби текстового зв'язку в науковій праці.

Основному тексту кожного розділу може передувати коротка передмова з описом обраного напряму й обґрунтуванням застосованих методів дослідження. Викладаючи основний текст роботи, обов'язково потрібно посилатися на джерела інформації, що містяться в списку використаних джерел. Наводячи цитати, варто застосовувати ті чи інші мовні засоби, які використовують при прямому та непрямому цитуванні (переказі) джерел.

Подаючи матеріал, необхідний і достатній для розкриття сутності теми, проблеми, питання, його можна ілюструвати кресленнями, графіками, схемами, діаграмами тощо, оформлювати у вигляді таблиць, підтверджувати прикладами з практики.

Висновки розміщують безпосередньо після викладення основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки. Тут узагальнюють і подають найважливіші наукові та практичні результати (негативні також), отримані в роботі, з формулюванням розв'язаної наукової проблеми (завдання) та значення її для науки і практики.

Далі викладають рекомендації, у яких визначають подальші розробки з теми, проблеми чи окремих питань, що вважаються за необхідні, а також вказують на можливості ефективного наукового та практичного використання отриманих результатів, наприклад щодо змісту правових норм, їх реалізації, вдосконалення певної технології тощо. Рекомендації мають бути конкретними та підкріплюватися суттю роботи.

Текст загальних висновків може бути поділений на пункти.

Список використаних джерел - це обов'язкова складова, важливий елемент наукового апарату курсової роботи, котрий містить бібліографічні описи джерел, на які є посилання в тексті роботи, і розміщується після висновків, починаючи з нової сторінки. Джерела, які використовувалися при виконанні курсової роботи, але на них немає посилань у роботі, до зазначеного списку не включають.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

Джерела в списку використаних джерел слід розміщувати в порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті, або за алфавітом, орієнтуючись на початкову літеру бібліографічного опису, який наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Список використаних джерел має включати не менш ніж 20. Порядкові номери бібліографічних описів джерел у цьому списку є номерами, якими позначають у квадратних дужках посилання в курсовій роботі (вступі, основному тексті роботи, висновках).