4.Театр.
На розвитку театрального мистецтва 20—30-х років також позначився процес українізації, що трагічно закінчився "розстріляним відродженням".
Державний народний театр очолював Панас Саксаганський. До складу трупи увійшли Марія Заньковецька, Любов Ліницька, Дарія Шевченко. Репертуар складався з побутової, історичної й класичної тематики. У 1922 р. діячі "Молодого театру" створюють у Києві творче мистецьке об'єднання — модерний український театр "Березіль", що існував до 1926 р. Очолює цей театр Лесь Курбас, видатний режисер-реформатор українського театру.
13
Лесь Курбас у цей період пристосовує принципи модерну до класичного західноєвропейського й українського репертуару (драми В. Шекспіра, Ф. Шиллера, п'єси М. Старицького, І. Карпенка-Карого). З творчого об'єднання бере початок театральна бібліотека, театральний музей, перший театральний журнал.
Втіленням творчих пошуків театру постали вистави, постановку яких Лесь Курбас здійснює в різних стилях: традиційно-реалістичному ("У пущі" Лесі Українки), психологічному ("Чорна Пантера і Білий Ведмідь", "Гріх" В. Винниченка), символічному ("Драматичні етюди" О. Олеся), народного гротеску ("Різдвяний вертеп"), імпресіоністському ("Йола" Є. Жулавського). Етапною у творчості митця і в історії українського театру стала вистава "Гайдамаки" Т. Г. Шевченка.
У 1926—1933 рр. театр "Березіль" працює в Харкові. До його складу входять митці Мар'ян Крушельницький, Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, Іван Мар'яненко, Йосип Гірняк, Валентина Чистякова, Надія Титаренко, О Добро-вольська. Найближчим помічником Леся Курбаса у модернізації українського театру став драматург Микола Куліш. У його п'єсах ("Мина Мазайло", "Народний Малахій") знайшли широке відображення взаємозв'язки людини і нового історичного часу.
Творчість Леся Курбаса належить до визначних здобутків українського і світового театру XX ст.
6.Кіно.
Розвивається і нова для України галузь - кінематограф. У цей період значного розвитку набуває український кінематограф. Величезний вклад у розвиток кінематографу здійснив Олександр Довженко такими фільмами, як "Звенигора", "Арсенал", "Земля".
Спочатку працювало дві кінофабрики - Одеська й Ялтинська, з 1929 р. вступила до ладу найбільша кінофабрика Всеукраїнського Кіно-Фото Управління - Київська. За неповними даними у 1929- випущено 31 фільм. Визначними режисера періоду були: П. Чардинін, В. Гардін, Д. Вертов, О. Довженко, І. Кавалерідзе.
Серед фільмів цього періоду визначне місце належить творам з суто українською чи літературною тематикою: "Т. Шевченко" (П. Чардиніна з А.
14
Бучмою в загол. ролі, 1926), "Черевички" (П. Чардиніна, 1928), фільм І. Кавалерідзе "Злива" (1929р.), в якому режисер, відтворюючи епопею гайдамаччини, застосував цікаві формальні шукання, відмовившись від натурного знімання, натомість користуючись принципами освітлення на фоні чорного оксамиту й сукна та декораціями геометричних форм.
Немеркнучої слави в українському кінематографі 20 - 30-х рр. здобув всесвітньо відомий кінорежисер-новатор О. Довженко. О. Довженко створив новий художній жанр-кіноповість, де майстерно поєднувалися кінематографічні, описові та оповідні елементи. О. Довженко був єдиним автором своїх творінь - і сценаристом, і режисером. Його фільми "Звенигород" (1927), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930), несли у собі заряд філософських роздумів, оригінальних думок, міркувань, спостережень про те, що близьке людям усього світу. О. Довженко започаткував поетизацію українського кіно, освоїв колір як засіб передачі настрою і тональності сюжету. Новаторські пошуки О. Довженка знайшли розвиток у різних напрямках світового кіномистецтва, стали теоретичним підґрунтям багатьох кіношкіл.
Музичне мистецтво
Інтенсивно розвивалося у 20 - 30-х рр. музичне мистецтво. Виявляється його глибокий зв'язок з ідеями національного відродження. Чимало українських музичних творів увійшло до скарбниці як вітчизняної, так і світової культури. Величезний внесок у розвиток національної музики зробили Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, К. Стеценко, Я. Степовий, Б. Підгорецький. Українські композитори зверталися до здобутків вітчизняної гуманістичної літератури, передусім до творчості Т. Шевченка та І. Франка.
У 1923 - 1928 рр. в Україні діяло Музичне товариство ім. М. Леонтовича, навколо якого гуртувалися композитори, які орієнтувалися на поєднання національних здобутків і досягнень європейської музичної культури. Тоді ж з'являється "Історія української музики" М. Грінченка та праці з музикознавства. Традиції української авангардної музики започаткував Б. Лятошинський (1894 - 1968), який у модерністичному стилі створив оперу "Золотий обруч" (1930). Були здійснені перші спроби впровадження української тематики і модерної музики у балетне мистецтво. Тут відзначився композитор В. Косенко - автор першого українського балету "Пан Коцький".
15
Національну музично-пісенну культуру в цей період творчо розвиває професійний колектив "Думка" (з 1930 р. - заслужена академічна хорова капела України). Українська музика стає не тільки професійною, а й багатожанровою.
Важливе значення для розвитку музичного мистецтва й підготовки висококваліфікованих музикантів стало відкриття Київської, Харківської та Одеської консерваторій, оперних театрів у великих містах.
Отже, у 20 - поч. 30-х рр. в Україні відбувається національно-культурне піднесення в усіх сферах. Сила державного апарату тоді була використана на процеси українізації. Істотно зростає роль мистецтва у суспільному розвитку.