6. Договір житлового найму.

Важливу роль у житловому праві відіграє договір найму житлового при­міщення, шляхом укладання якого в основному здійснюється забезпечення громадян житлом. Зміст цього договору полягає в тому, що наймач (особа, на ім’я якої видано ордер) одержує від наймодавця (власника житла) право користуватися житловим приміщенням у будинках державного, комуналь­ного або громадського житлового фонду.

Типовий договір найму приміщення передбачає правила користування житлом, утримання жилого будинку і прибудинкової території. Умови, що обмежують права наймача і членів його сім’ї всупереч закону, вважаються недійсними.

Законодавство передбачає такі права та обов’язки наймача і членів його сім’ї:

• користуватися жилими й підсобними приміщеннями, санітарно-технічним та іншим обладнанням;

• залишати за собою житло на визначений законодавством строк у разі тимчасового виїзду;

• здавати частину житла у піднайом іншим особам;

• обмінювати жиле приміщення на інше;

• вимагати розподілу чи об’єднання житла, надання додаткового неізольованого житла (або ізольованого в межах передбаченої законом норми);

вселення інших осіб чи виселення їх на законних підставах.

Поряд із широкими правами від наймача вимагається і здійснення певних обов’язків:

• бережливе ставлення до найманого житла;

• дотримання правил користування житлом;

• економне використання води, електроенергії, газу, теплової енергії;

• недопущення порушень житлових прав інших суб’єктів та інших необ­хідних правил поведінки, що передбачені Типовим договором найму жилого приміщення.

Житловим кодексом України передбачено, що особи несуть кримінальну, адміністративну або іншу юридичну відповідальність згідно із законом, якщо вони винні:

• у порушенні порядку прийняття на облік і зняття з обліку тих, що потре­бують житла, порядку надання житла;

• у недотриманні встановленого терміну заселення жилих приміщень;

• у порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарних правил утримання місць загального користування, використання їх не за призначенням;

• у порушенні правил експлуатації житла, безгосподарності в його утриманні;

• у пошкодженні житла, устаткування та об’єктів благоустрою, а також у скоєнні інших правопорушень, передбачених чинним законодавством. Громадяни самостійно здійснюють право на одержання житлового примі­щення в будинках державного, комунального і громадського житлового фон­ду з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку, атакі, що одружились або влаштувалися на роботу,— до досягнення 18-річного віку.

Житлове приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути упорядкованим за умовами даного населеного пункту, відповідно до встановлених санітарних і технічних вимог. Не допускається заселення од­нієї кімнати особами різної статі, старшими за дев’ять років, крім подружжя.

Договір найму житлового приміщення є двостороннім, оплатним, письмо­вим та необмеженим у часі (безстроковим). Наймодавець зобов’язаний забез­печувати належне утримання будинку та його обладнання,, здійснювати ка­пітальний ремонт. Ці правила не поширюються на договір найму (на оренду) житлового приміщення щодо будинків і квартир, які належать громадянам на праві власності. Такі договори укладаються з власником житлової площі за домовленістю сторін і відповідно до вимог закону.