1.2.3. Фактори труда й агломерації
Дотепер наша дискусія концентрувалася на тому, як транспортування впливає на рішення про розташування підприємства. Вебер потім розглянув вплив фактора трудовитрат на місце розташування підприємства. Якщо витрати праці менше на ділянці, відмінній від ділянки з мінімальними транспортними витратами, фірма буде розташовуватися на ділянці з більш низькими витратами праці, за умови, що економія на зарплаті компенсує збільшення транспортних витрат.
Ми можемо використовувати ізолінії транспортних витрат, щоб показати вплив економії трудовитрат або інших джерел економії виробничих витрат. Ізолінії транспортних витрат – це лінії з однаковими, хоча не мінімальними, транспортними витратами навколо ділянки з мінімальними витратами на транспортування. На рис. 1.3 представлена серія ізоліній транспортних витрат, намальованих навколо одного ринку для ситуації з двома джерелами сировини. Пункт М (ринок) – це місце розташування з мінімальними транспортними витратами (10 дол.). Інше місце розташування заводу, на ізолінії з відміткою 18 дол., буде викликати загальні транспортні витрати величиною 18 дол. Допустимо, що в пункті Y, що знаходиться на ізолінії 14 дол., де транспортні витрати на 4 дол. вище, ніж витрати в пункті з мінімальними транспортними витратами, компанія зможе купити робочу силу, заощадивши 4 дол. чи більше, ніж у пункті М. Тоді рішення розташувати підприємство в пункті Y, а не в пункті М, було б економічно виправданим.
1.3. Едгар м. Гувер
В основі досліджень американського теоретика Едгара М. Гувера оптимального розміщення промислових підприємств лежать фактори витрат. Він також розглядав проблеми факторів попиту, що не обговорювали фон Тюнен чи Вебер. Його аналіз попиту відноситься до визначення ринкової зони, що виникне після того, як фірма визначить місце розташування підприємства. У теорії Едгара Гувера вважається, що на ціну продукту і попит, що виникає у результаті, впливають витрати дистрибуції.
У термінах факторів витрат Гувер значно розширив аналіз попередніх авторів. Він розглянув транспортні витрати, сили агломерації і витрати виробництва. У цих трьох областях праці Гувера більш змістовні, ніж аналіз Вебера.
Щодо транспортних витрат Гувер указав, що тарифні розцінки не лінійні в залежності від відстані. Більшість транспортних ставок підкоряються принципу звуження – ставки збільшуються залежно від відстані, але з убуванням. Це вносить зміни у висновок Вебера для локалізованих чистих сировинних матеріалів у ситуації «один ринок, одне джерело сировини». Замість необхідності для керівника, що приймає рішення, розглядати три варіанти розміщення підприємства (ринок, джерело сировини і де-небудь у проміжку між ними), нелінійність розцінок робить розміщення підприємства або на ринку, або в джерелах сировини набагато дешевше, ніж у проміжку між ними. Розташування підприємства в проміжку між ринком і джерелом сировини повинне було приводити до того, що витрати для двох окремих перевезень будуть більше, ніж від однієї розцінки за транспортування від джерела сировини до ринку.
Гувер також відзначив, що транспортні компанії не однаково доступні в усіх областях. Компанії бажають розміщувати підприємства в областях з високою концентрацією перевізників, оскільки вони надають великий вибір постачальників, що задовольняють змінним вимогам ланок логістичних систем.
Гувер відзначив, що важливість транспортних витрат як визначального фактора для розміщення підприємства неоднакова для різних фірм. Транспортні витрати можуть бути менш важливими для фірм, що поставляють вантажі в такій кількості як цілий вагон чи вантажівка. Однак для фірм, що відправляють меншу кількість вантажу, ці витрати більш істотні. Характеристики продукту також впливають на ціни перевізника і, отже, торкають важливість транспортних витрат як визначального фактора при розміщенні підприємства.
Головним внеском Гувера в теорію розміщення був його більш змістовний аналіз факторів витрат, що впливають на рішення про розміщення підприємств. Його підхід, головним чином, заснований на мінімізації витрат.