3.Продуктивність праці й норми продуктивності у будівництві.

Продуктивність праці — це корисний результат трудових витрат. Ефективність її визначається порівнянням затраченої праці з одержаним резуль­татом.

Підвищення продуктивності праці можливе при максимальному використанні досягнень науки і техніки, механізації будівельних робіт, використанні наукової організації праці та виробництва. Характерною ознакою підвищення продуктивності праці є те, що при однакових затратах матеріальних ресурсів без збільшення кіль­кості працівників збільшується випуск продукції.

Час, необхідний для виготовлення одиниці високоякісної про­дукції при правильній організації та наявних засобах вироб­ництва, називається нормою часу. В будівельному виробництві норма часу ототожнюється з нормою затрат праці, визначається згідно з відповідним збірником ЕНиР і вимірюється в людино-го­динах (люд.-год) на одиницю будівельної продукції.

Через норми часу можна легко перейти до визначення норм виробітку. Норма виробітку — це кількість будівельної продукції, яку виробляє виконавець (виконавці) за одиницю часу (годину, зміну, день і т. ін.); вимірюється фізичними одиницями виміру будівельної продукції та карбованцями.

Норма виробітку обернено пропорціональна нормі затрат праці:

Нвир = V1/Нз.п.; (1.1)

де V1 — одиниця кількості продукції, що враховують при визна­ченні норми затрат праці, м³, м², шт.; Нз.п —норма затрат праці, люд.-год.

У будівельному виробництві крім зазначених показників ко­ристуються ще й іншими.

Норма машинного часу — це затрати машинного часу на виго­товлення одиниці доброякісної продукції; вимірюється в машино-годинах (маш.-год).

Трудомісткість — це загальні затрати праці робітників на ви­конання будівельного процесу; вимірюється в людино-змінах (люд.-зміни) або людино-годинах (люд.-год):

Q = Нз.п. х V, (1.2)

де V — обсяг виконуваних робіт, м², м³.

Машиномісткість — це загальні затрати машинного часу на ви­конання будівельного процесу; вимірюється в машино-змінах (маш.-зміни).

4. Нормативна та проектна документація будівельного виробництва.

Проектну документацію розробляють проектні, проектно-будівельні організації та інші юридичні і фізичні особи, які мають ліцензію на право виконання проектних робіт, на основі договору (контракту) із замовником. Договір регулює правові та фінансові відносини, взаємні зобов'язання та відповідальність сторін. До розробки проекту приступають при наявності узгодженого місця розміщення об'єкта, обгрунтування інвестицій, даних інженерних вишукувань та інших проектних матеріалів. Невід'ємною частиною договору є завдання на проектування. Воно встановлює основні вимоги до параметрів і якості майбутньої будівельної продукції, а також до складу та оформлення проектноїдокументації. Поряд із завданням на проектування замовник видає проектній організації вихідні матеріали, склад і терміни подання яких обумовлюються в договорі.

Розробка проектної документації здійснюється переважно в дві стадії. Основним проектним документом при цьому є проект або техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) будівництва. На підставі затвердженого проекту (ТЕО) будівництва розробляється робоча документація.

Будь-яка операція чи процес будівельного виробництва регламентується будівельними нормами та правилами (СНиП). По­рушення норм призводить до ускладнень, зниження якості викону­ваних робіт i будівельної продукції, виникнення аварійних ситуа­цій i нещасних випадків.

Відповідно до класифікатора «Строительные нормы и правила» складаються з п'яти частин:

1. Організація, управління, економіка — об'єднує в собі 6 груп (01...06).

2. Норми проектування — 12 груп (01...12).

3. Організація, виробництво і приймання робіт — 9 груп (01...09).

3. Кошторисні норми.

3. Норми затрат матеріальних і трудових ресурсів — 4 групи (01...04).

Крім основних норм i правил, будівельники користуються міждержавними стандартами (ГОСТ) , тех­нічними умовами (ТУ) i державними стандартами (ДСТ) України.

Як доповнення до основних будівельних норм і правил видають­ся відомчі, галузеві будівельні норми і правила, застосовувані тільки у відомстві, для якого вони видані. Для визначення норм затрат праці та заробітної плати робітникам користуються «Єди­ними нормами і розцінками на будівельні роботи» (ЕНиР), що регламентують норми затрат праці та розцінки на одиницю вико­нуваної роботи.