2. Облік в управлінні фінансовою діяльністю.

Під фінансовою розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і позикового капіталу підприємства. В результаті такої діяльності виникають фінансові витрати.

До фінансових витрат відносяться витрати на сплату відсотків (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою, тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу. Це витрати, пов’язані з нарахуванням та сплатою відсотків за користування кредитами банків ,випуском, володінням і обігом цінних паперів (у тому числі відсотки за випущеними облігаціями, сума дисконту, тощо), нарахуванням відсотків за договорами кредитування, фінансового лізингу та інших витрат підприємства, пов’язаних із залученням позикового капіталу.

2.1. Облік в управлінні власним капіталом.

Власний капітал підприємства є частиною активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань, і складається з статутного (або пайового) капіталу, додаткового, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку. Сума власного капіталу у фінансовій звітності зменшується на суму неоплаченого та вилученого капіталу.

Для управління власним капіталом на стадії створення нового підприємства необхідна облікова інформація про вкладників, їх частку в сукупному капіталі та її отримання у формі матеріальних цінностей, нематеріальних активів та грошових коштів. В подальшому необхідні бухгалтерські дані про збільшення первинного капіталу через приток нових вкладень, формування резервного капіталу в результаті приєднання прибутку, отримання дотацій від держави та недержавних установ, а також про зменшення статутного капіталу при вибутті учасників, вилучення засобів з будь-яких причин.

Основною формою створення стартового капіталу є акціонування, і бізнес в значній мірі організовується у формі акціонерних товариств. Бухгалтерський облік повинен забезпечити інформацію про види акцій, їх стан та рух.

В аналітичному обліку фіксують акції за видами (звичайні та привілейовані), а по привілейованих акціях – поворотні та безповоротні. Поворотні акції можуть обмінюватися на звичайні за спеціальними коефіцієнтами, оголошеними при випуску таких акцій, безповоротні – не обмінюються.

До джерел власних засобів відноситься й нерозподілений прибуток ,тобто прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків і обов’язкових платежів. Такий прибуток розглядається передусім як додатковий або резервний капітал, який підлягає включенню у нові активи підприємства з метою розширення його діяльності. Тому поточному та довгостроковому плануванню величини прибутку в управлінському обліку приділяється значна увага.

Джерелами інформації для управління власним капіталом є дані аналітичних рахунків до рахунків класу 4 „Власний капітал та забезпечення зобов’язань”.

2.2. Облік в управлінні залученим капіталом.

Значною є частина облікової інформації при управлінні залученим капіталом. До його складу входять: довгострокові та короткострокові зобов’язання.

До довгострокових зобов’язань відносяться довгострокові (строком більше року) позики банків, облігації та векселі, видані підприємствам. Використання та повернення цих кредитів потребує суворого контролю за їх станом та рухом ,а для цього необхідні детальні дані по кожній позиції, про її суму, строки повернення, нараховані % за користування. Для аналізу ефективності довгострокових кредитів потрібні відомості про конкретні напрямки їх використання, про витрачені суми на кожен напрямок, про очікувану економічну ефективність, про окупність довгострокових вкладень.

До довгострокових зобов’язань відносяться також орендні зобов’язання. Орендні зобов’язання виникають при фінансовій оренді, тобто коли орендар отримує право власності на майно по закінченні строку оренди або викупляє його за мінімальною ціною.

Довгострокові облігації випускаються на строк більше 1-го року в якості додаткового джерела залучених засобів для фінансування діяльності підприємства. Облігації відображаються в обліку за вартістю майбутніх надходжень. Якщо ця вартість більше номінальної вартості облігацій, то остання продається з премією, якщо ж менше, то при продажу облігації виникає знижка до її номінальної вартості. Як премія ,так і знижка повинні бути поступово списані (амортизовані) протягом строку довгострокової заборгованості.

Складні операції по виникненню, погашенню ,продажу або переуступці довгострокових зобов’язань неможливі без точного та динамічного обліку всіх ситуацій, які виникають за такими боргами. Джерелом інформації для управління довгостроковим залученим капіталом є дані аналітичного обліку по рахунках класу 5 „Довгострокові зобов’язання”.

В управлінні оборотним капіталом важлива роль короткострокових зобов’язань. Це зобов’язання, яке забезпечуються оборотними активами або погашаються новими короткостроковими зобов’язаннями. Інформацію про наявність короткострокових зобов’язань отримують з даних аналітичного обліку по рахунку класу 6 „Поточні зобов’язання”.

Довгострокові зобов’язання переходять до групи короткострокових за наступними причинами:

1. підприємство вирішило погасити їх за рахунок оборотних засобів;

2. строк платежу настав в даному звітному періоді і не може бути продовженим;

3. кредитор достроково вимагає повернення боргу з певних причин.

Облікова інформація для управління зобов’язаннями повинна бути оперативною, фіксувати з максимальною швидкістю всі зміни в динаміці зобов’язань, і тим самим забезпечувати стійкість фінансового стану підприємства та його платоспроможність.