21.3 Аерозолі і порошки

Аерозолями називають дисперсні системи з газоподібним дисперсійним середовищем. Аерозоль з рідкою дисперсною фазою називають туманом, а з твердою – димом, димом або порошком. Для одержання аерозолів застосовують пульверизатори, за допомогою яких у газі розбризкують рідину або порошок. Аерозолі можна одержати також під час перебігу хімічних реакцій.

В аерозолях унаслідок низької густини газового середовища дифузія і седиментація часточок перебігають набагато інтенсивніше ніж у ліозолях. Аерозолі виявляють електричні властивості, які пов’язані з наявністю зарядів на часточках, внаслідок адсорбції на їх поверхні іонів.

Порошки можна розглядати як аерозолі з твердою дисперсною фазою, які піддали коагуляції і утворили осад. У залежності від розмірів часточок для порошків прийняті такі назви: пудра (а 2 мкм), пил (а = 2,0...20 мкм), пісок (а20 мкм), де а – розмір часточок. Порошки одержують подрібненням твердих тіл за допомогою млинів. Більшість порошків неоднорідні за розміром своїх часточок. Сукупність часточок певного розміру складають фракцію. Для визначення фракційного складу порошків застосовують мікроскопічний або седиментаційний методи. На практиці широко застосовують стандартний набір сит з різними діаметрами отворів, через які просіюють порошок. Зважуючи масу порошку, що залишився на кожному ситі, визначають його фракційний склад. До порошків відносять такі харчові продукти, як борошно, кава, крохмаль тощо.

Часточки порошку завжди знаходяться у контакті між собою. Незважаючи на те, що поверхня контакту часточок дуже мала, ця особливість визначає основні технологічні характеристики порошків, насамперед їх текучість. Оцінку текучості порошку також можна зробити за допомогою кута природного відхилення. Кутом природного відхилення називається кут, утворений порошком, насипаним у вигляді конусу, і горизонтальною площиною. Чим менший кут відхилення, тим більша текучість порошку. На величину текучості впливають густина, розмір і форма часточок, стан їх поверхні і вологість порошку.