Собівартість продукції

Кошториси витрат (калькуляції собівартості продукції) цехів допоміжного вироб¬ництва складаються на основі даних про планові обсяги їх продукції, норм матеріаль¬них та трудових витрат, які знаходять відображення у кошторисах витрат. Для цього загальна сума витрат допоміжних цехів розподіляється на основі окремого розрахунку використання їх продукції (робіт, послуг) за відповідними напрямами.

Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування складається цеха¬ми основного виробництва. Кожна стаття кошторису обґрунтовується плановими роз¬рахунками, вихідними даними для яких є:

/ планований склад устаткування і транспортних засобів, що визначаються ви¬ходячи з норм їх використання і планового обсягу виробництва;

/ нормативи витрат рухової енергії за окремими видами устаткування і середні ціни (собівартість) окремих видів енергії;

</ норми витрат купівельних матеріалів для експлуатації устаткування, у т. ч. запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;

^ норми амортизаційних відрахувань;

І/ нормативи обслуговування устаткування і транспортних засобів допоміжними робітниками;

/ розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;

^ розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах.

Одночасно із складанням кошторису витрат на утримання та експлуатацію устатку¬вання уточнюються кошторисні (нормативні) ставки цих витрат на одну машино-годину й одиницю продукції.

Для розрахунку кошторису загальновиробничих витрат вихідними даними є:

>- структура організації управління цехами, їх штатні розклади;

>- норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших загально-виробничих потреб;

>- норми амортизаційних відрахувань;

>- розрахунок витрат на охорону праці;

>* розрахунки розподілу продукції і послуг допоміжних цехів;

>• розрахунок витрат на утримання пожежної і сторожової охорони;

>- розрахунок витрат на професійну підготовку та перепідготовку за профілем підпри¬ємства кадрів, що перебувають у трудових відносинах із підприємством;

>- норми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.

До загальної суми витрат у зведеному кошторисі входять не тільки витрати на вироб¬ництво товарної продукції, а й витрати, пов'язані з приростом залишків незавершеного вироб¬ництва, в тому числі напівфабрикатів власного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Для визначення виробничої собівартості валової продукції необхідно:

1) із загальної суми витрат на виробництво виключити витрати на роботи (послуги), що не входять до складу валової продукції.

Виключається також вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих ви¬робів, якщо вони оплачуються за рахунок замовника понад ціну за виріб і не підляга¬ють обробці на підприємстві. Перелік робіт, що не входять до складу валової про¬дукції, підлягає уточненню на підприємстві;

2) врахувати зміну залишків витрат майбутніх періодів. У разі збільшення залишку цих витрат, сума приросту віднімається від суми витрат на виробництво, у разі змен¬шення - додається до неї;

3) врахувати зміну залишків резервів наступних витрат. Приріст залишків резервів на¬ступних витрат додається до підсумку витрат на виробництво, зменшення - віднімається.

Сума, одержана після внесення зазначених вище змін, і являє собою виробничу собі¬вартість валової продукції.

Собівартість товарної продукції, обчислена виходячи із загальної суми витрат на ви¬робництво, дорівнює собівартості, підрахованій виходячи з планових калькуляцій окре¬мих видів продукції і їх товарного випуску.

Планова (нормативна) калькуляція - це розрахунок планової (нормативної) собівар¬тості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Планова калькуляція складаєть¬ся на рік із розподілом по кварталах. Для окремих галузей промисловості із сезонним характером виробництва встановлюється інша періодичність складання калькуляції.

Планова (нормативна) калькуляція складається на всі види продукції, які виготов¬ляються у плановий рік. Планова калькуляція собівартості вперше виготовлених у пла¬новому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається, виходячи з проектних показників, за даними конструкторське - технологічної доку¬ментації на базі діючих на початок звітного періоду норм, і є основою для обліку вироб¬ничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і виконан¬ням завдань щодо зниження собівартості.

Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів з урахуванням економічної ефектив¬ності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.

Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина пря¬мих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції за плановий період.

При цьому більша частина витрат входять до собівартості одиниці продукції у ви¬гляді прямих витрат.

Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів продукції за такими методами (базами розподілу):

-> методом розрахунку кошторисних ставок.

За цим методом розподіляються витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

-> методом пропорційного віднесення непрямих витрат до суми основної заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг);

-> методом пропорційного віднесення непрямих витрат до обсягу діяльності;

-> методом пропорційного віднесення непрямих витрат до прямих витрат.

Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із зазначених методів, а за наявності в структурних підрозділах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробництвом або дільниць із різним рівнем організації та автоматизації -кількома методами відповідно до конкретних структурних підрозділів.

Суми змінних та постійних загальновиробничих витрат включаються до планової собівартості і розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибра¬ної бази розподілу за розрахованими коефіцієнтами.

Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види витрат, на які норми не розроблені, можна включати до нормативної калькуляції згідно з кошторисами цих витрат.

Враховуючи високий рівень невизначеності ринкової конюнктури, на рік доцільно склада­ти тільки прогнозний укрупнений розрахунок (за структурними підрозділами підприємства (центрами витрат і відповідальності), а реальні практично діючі розрахунки варто робити послідовно по кварталах з урахуванням результатів роботи підприємства за минулий період.

Планові розрахунки витрат використовують для визначення потреби в оборотних акти­вах, планування фінансових результатів діяльності підприємства, визначення економічної ефективності господарських операцій, комерційних угод, інвестиційних проектів, а також для формування цінової політики підприємства.

В сучасних економічних умовах ціна реалізації продукції включає: виробничу собівартість, визнані адміністративні витрати, витрати на збут, прибуток і податок на додану вартість.