1. Правова природа відносин неспроможності (банкрутства).

Поняття банкрутства бере свій початок віз середньовічного італійського конкурсного процесу. В середньовічній Італії боржників-втікачів називали банкрутами від слів: bancus – банк, лавка, контора, торговий заклад; і rotto – ламати, закривати заклад.

Відносини неспроможності спрямовані на відновлення платоспроможності господарюючого суб’єкта шляхом застосування спеціальних реабілітаційних процедур і примусової ліквідації при неможливості зберегти підприємство з метою повного чи часткового задоволення грошових вимог кредиторів. Відносини неспроможності, виникаючи з моменту порушення справи про банкрутство господарюючого суб’єкта і до припинення процедури банкрутства, носять тимчасовий характер. Такі відносини випливають з господарської діяльності, тобто професійної діяльності по виробництву товарів (робіт, послуг) для ринку. Іншими словами, відносини неспроможності тісно пов’язані з господарськими. В результаті відносин неспроможності проходить „лікування” фінансово неплатоспроможних господарюючих суб’єктів, які опинилися в такому становищі внаслідок незадовільної господарської діяльності по виробництву товарів (робіт, послуг). Тут повинна бути єдність відносин неспроможності і господарських відносин. В ринковій економіці ці процесі повинні розвиватися за єдиними нормами, що охоплюють усі сторони діяльності товаровиробників. Забезпечити таку єдність правового регулювання спроможна тільки галузь господарського права, що має інструментарій впливу як на виробництво, так і на всі інші, пов’язані з цим процеси.

Таким чином, відносини неспроможності – це тісно пов’язані з господарськими відносини, які входять в предмет правового регулювання господарського права.

Разом з тим, відносини неспроможності володіють відносною самостійністю, маючи власні ознаки, які дозволяють відмежовувати їх від відносин, що становлять предмет правового регулювання суміжних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового, фінансового, господарського і цивільного процесу, виконавчого провадження.

Відносини неспроможності характеризуються наступними ознаками:

• за своїм змістом вони економічні, а за формою – вольові;

• виникають внаслідок неплатоспроможності господарюючого суб’єкта через незадовільні результати господарської діяльності;

• виникають і припиняються на основі судового акта;

• спрямовані на відновлення платоспроможності господарюючого суб’єкта із застосуванням реабілітаційних заходів через судові процедури, а у випадку неможливості – з використанням ліквідації з метою повного чи часткового задоволення вимог кредиторів;

• тісно пов’язані з господарськими відносинами і входять в предмет господарського права;

• володіють відносною самостійністю і можуть відмежовуватися від відносин суміжних галузей права: цивільного, адміністративного, фінансового, трудового, господарсько-процесуального, виконавчого провадження.

Виходячи з проведеного аналізу відносин, можна сформулювати поняття відносин неспроможності:

Відносини неспроможності – це відносини, які виникають у зв’язку із неплатоспроможністю господарюючого суб’єкта як результат його господарської діяльності, спрямовані на застосування судових реабілітаційних процедур з метою відновлення його платоспроможності, а при неможливості – на примусову ліквідацію.